Напередодні саміту НАТО 2026 року колишній Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, генерал армії США у відставці Крістофер Каволі застерігає: хоча Україна, схоже, «швидко наближається до отримання переваги» над Росією, на завершення війни за сценарієм Другої світової війни розраховувати не варто.
За словами Каволі, створення Україною власної індустрії виробництва безпілотників і крилатих ракет є «одним із найвизначніших військових досягнень цього століття» та демонструє, яким буде «майбутнє війни».
Водночас він наголошує, що попри нищівні втрати особового складу та сухопутної техніки, російські військово-повітряні сили, військово-морський флот і ядерний арсенал залишаються переважно неушкодженими.
Після завершення війни, каже Каволі, «можна очікувати, що Росія намагатиметься відновити свої сили якомога швидше, перекинути їх до кордонів НАТО і робитиме це з переконанням, що саме ми є її ворогом».
Про це він розповів в інтерв’ю Independence Avenue Media.
Каволі, який із липня 2022 року до завершення своєї служби у липні 2025 року відповідав за координацію військових поставок НАТО та підготовку українських військових, вважає, що Альянс має бути готовим до такого розвитку подій.
Напередодні саміту НАТО, який відбудеться 7–8 липня в Анкарі, він назвав війну Росії проти України «сигналом тривоги», який показав необхідність створення більших армій, накопичення значно більших запасів боєприпасів та формування резервів військової техніки і матеріальних ресурсів.
Інтерв’ю було записане 12 червня 2026 року та відредаговане для стислості й зрозумілості.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Почнімо з вашої оцінки того, як розвивається війна в Україні.
Генерал у відставці Крістофер Каволі, колишній Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі та командувач Європейського командування США: Думаю, Україна здійснила один із найвизначніших військових подвигів цього століття. Попри всі труднощі, Україна змогла зупинити російське вторгнення і фактично перейшла до повернення під свій контроль певних територій. Вважаю, ключем до цього стало поєднання ефективної організації та розвитку власної оборонної промисловості до такого рівня, коли країна вже не залежить повністю від зовнішньої підтримки для своєї оборони.
Є ще кілька напрямків, де Україні необхідна зовнішня допомога, і президент України Володимир Зеленський досить чітко про це говорить. Але переважну більшість того, що Україна робить сьогодні, вона забезпечує завдяки власній оборонній промисловості. Це величезна зміна.
Після дронів на фронт прийшли роботи
Другою важливою зміною стала здатність України завдавати ударів углиб території Росії. Українці очевидно обрали стратегію, за якої вони зможуть чинити опір довше, ніж Росія буде здатна продовжувати цю війну. Скільки саме часу це триватиме, покаже лише розвиток подій. Але Росія вже зазнає колосальних втрат особового складу. Вперше від початку війни Росія почала втрачати за місяць більше солдатів, ніж здатна поповнити на полі бою. Для Росії це дуже небезпечна тенденція.
Глибокі удари, яких Україна завдає по території Російської Федерації, вже почали серйозно впливати на російську енергетичну галузь. Але ще важливіше те, що вони, на мою думку, вплинули на свідомість російського суспільства. Війна повернулася до самої Росії.
Колишній високопосадовець ЦРУ: Путіну варто боятися еліт, яким набридла війна проти України
Мене дуже здивувало, що Росія попросила тимчасове припинення вогню з Україною, щоб провести цьогорічний парад до Дня перемоги 9 травня. А коли парад усе ж відбувся, його масштаби були значно меншими. І це на сто відсотків пов’язано з тим, що Україна розвинула і продемонструвала здатність завдавати ударів углиб території Росії. Тож ситуація суттєво змінилася.
Ія Меурмішвілі: Експерти, з якими спілкувалася Independence Avenue Media, кажуть, що це може бути початком кінця цієї війни. Ви поділяєте таку точку зору?
Крістофер Каволі: Ми сподіваємося, що бачимо початок завершення цієї війни на умовах, які будуть прийнятними для України. Це була неймовірно руйнівна війна. Вона завдала величезних втрат обом сторонам. Україна зазнала значних людських і матеріальних втрат, а Росія втратила понад мільйон людей убитими та пораненими.
Тож так, ми всі хотіли б побачити завершення цієї війни. Водночас я вважаю, що стратегія обох сторін зараз полягає в тому, щоб готуватися до тривалого протистояння і перевірити, хто довше витримає ціну цієї війни. У цьому аспекті, на мою думку, українці почали здобувати певну перевагу. Але це ще не означає, що ми наближаємося до завершення війни.
Ми молимося за це і сподіваємося на це, але, думаю, війна триватиме ще певний час.
Ія Меурмішвілі: Як, на вашу думку, може завершитися ця війна? Це буде дипломатичне рішення чи військове? Якою є ваша оцінка?
Крістофер Каволі: Майже всі війни завершуються певною домовленістю. Ця війна не виглядає такою, що закінчиться безумовною капітуляцією однієї зі сторін.
Українці продемонстрували, що вони не є нацією, яка має намір здатися. Водночас вони також довели, що Росія не здатна військовим шляхом поставити Україну в таке становище, коли їй доведеться капітулювати.
Так само Україна не має наміру вторгатися до Росії, щоб змусити її до капітуляції.
Ми не побачимо завершення цієї війни за сценарієм Другої світової війни. А це означає, що будь-який інший варіант передбачає певне посередництво та досягнення домовленості.
Я вважаю, що військове протистояння триватиме ще деякий час. Попереду ще буде певний період війни, перш ніж сторони будуть готові сісти за стіл переговорів і дійти якоїсь угоди про припинення бойових дій.
Але я цілком очікую, що зрештою війна завершиться саме через дипломатію — чи то за посередництва третьої сторони, чи шляхом прямих домовленостей між сторонами конфлікту.
Ія Меурмішвілі: Під час одного з ваших нещодавніх виступів ви сказали, що масштаби цієї війни важко навіть уявити. Чи могли б ви розповісти про них детальніше?
Крістофер Каволі: Росіяни зазнають від 30 до 35 тисяч втрат щомісяця. Це приблизно тисяча людей на день. Це більше, ніж чисельність одного піхотного батальйону. Фактично це майже два піхотні батальйони щодня від початку цього року. Уже сам цей факт дає уявлення про масштаби війни.
По-друге, коли ми бачимо рівень руйнувань міст уздовж лінії фронту на сході України, які буквально стерті з поверхні землі, це також свідчить про масштаби бойових дій. Для такого рівня руйнувань потрібна величезна кількість бомб.
І нарешті, ми бачимо обсяги використання військової техніки та боєприпасів: кількість артилерійських снарядів, які випускають обидві сторони, кількість втрачених танків. Росія втратила понад чотири тисячі основних бойових танків. Існують розвинені країни, які мають усього 150, 200 або 300 танків у своєму арсеналі. Тому масштаби цього конфлікту з точки зору руйнувань є справді вражаючими.
Це також дуже великий конфлікт у географічному вимірі. Лінія фронту простягається більш ніж на тисячу кілометрів, тому логістика, необхідна для ведення такої війни, також є надзвичайно складною та масштабною.
Це цікаво і важливо навіть для тих із нас, хто безпосередньо не бере участі у війні. Адже протягом останніх 30–35 років більшість держав звикли розглядати війни як менші за масштабом конфлікти, локалізовані та, можливо, короткотривалі. Відповідно до такого уявлення будувалися й збройні сили.
Ця війна стала сигналом тривоги. Вона показала необхідність створювати більші армії, накопичувати значно більші запаси боєприпасів і формувати суттєві резерви військової техніки та матеріальних ресурсів.
Ія Меурмішвілі: Яке місце, на вашу думку, посідає Україна з точки зору технологічного розвитку? Ми вже говорили про те, як ситуація змінилася на користь України і, можливо, поставила її в сильнішу переговорну позицію. Що саме дозволило Україні цього досягти?
Крістофер Каволі: Коли запаси артилерійських боєприпасів України почали скорочуватися у 2022 та 2023 роках, особливо влітку 2023-го, українцям стало очевидно, що необхідно знайти альтернативу. Саме тоді на полі бою масово з’явилися FPV-дрони.
Це не надскладні високотехнологічні системи. Це не винищувач F-35 чи щось подібне. Але вони були доступними, і їх можна було дуже швидко вдосконалювати. Тому в Україні стався справді вражаючий спонтанний сплеск ініціативи: по всій країні почали з’являтися майстерні та невеликі виробництва, які виготовляли безпілотники. Саме вони згодом стали основою для подальших інновацій.
Ми бачили, як українські інженери виїжджали безпосередньо на передову, швидко вивчали засоби протидії, які противник застосовував проти їхніх розробок, і майже одразу створювали рішення у відповідь. Так виник постійний цикл інновацій та контрінновацій.
Петреус: Безпілотні інновації українців змінюють війну зараз та формують її майбутнє
У результаті Україна змогла буквально знизу вгору створити досить ефективну, але водночас недорогу екосистему озброєнь, яку можна використовувати проти Росії.
Це не найдосконаліша зброя у світі, але вона дуже ефективна. І насправді вам не завжди потрібна найкраща зброя. Вам потрібна зброя, яка краща за ту, яку має ваш противник. Україна зробила саме це. І вона досягла цього завдяки ініціативі, що йшла знизу. Для всіх нас це стало важливим уроком.
Беззаперечно, сьогодні найдосвідченіші та найкваліфікованіші інженери з безпілотних систем працюють саме в Україні.
І розвиток не обмежився лише дронами. Україна вже виробляє високоефективні крилаті ракети. Вона створює широкий спектр інших видів озброєнь.
Фактично Україна зараз окреслює майбутнє війни для решти світу. Усім нам варто дуже уважно вивчати те, що роблять українці, і запозичувати значну частину цього досвіду.
Ія Меурмішвілі: Як ви оцінюєте загрозу з боку Росії? Якою ви бачите російську загрозу під час цієї війни та після її завершення?
Крістофер Каволі: Як і завжди у випадку з Росією, потрібно уважно слухати слова її керівництва і виходити з того, що вони говорять саме те, що мають на увазі.
Під час цієї війни НАТО досить успішно стримувало конфлікт у межах поля бою, де він відбувається. Були окремі випадки ненавмисного виходу за ці межі, але ми не побачили значного розширення війни на інші території. Так само не відбулося суттєвої ескалації на вищий рівень. Ми чули завуальовані ядерні погрози, але далі слів справа не пішла. Здатність Росії відкривати нові фронти чи вступати в інші конфлікти зараз доволі обмежена.
Тому під час війни ми отримуємо певний час для підготовки. І нам справді потрібно готуватися, тому що Росія дуже чітко заявила: після завершення цієї війни вона має намір розмістити на кордонах із НАТО більші сили, ніж до початку конфлікту.
Крім того, Росія здатна відновити свій військовий потенціал за відносно короткий час. Важливо пам’ятати, що її флот, за винятком Чорноморського флоту, не зазнав серйозних втрат. Її ядерні сили взагалі не постраждали. Авіація також зазнала лише мінімальних втрат у ході цієї війни.
Тому, окрім сухопутних військ, Росія все ще володіє дуже значним військовим арсеналом.
І навіть сухопутні війська для неї не так уже й складно відновити. Росія ніколи не робила ставку на надзвичайно високоякісні сухопутні сили. Вона завжди покладалася на їхню кількість. А щоб відновити армію, основу якої становлять строковики із середнім досвідом служби в один рік, потрібен лише один рік.
Тож ми можемо очікувати, що Росія намагатиметься якомога швидше відновити свої сили та перекинути їх до кордонів НАТО. І робитиме вона це, перебуваючи в стані глибокого переконання, що саме ми є її ворогом.
Саме тому ми повинні бути готовими до такого розвитку подій. Ми хочемо уникнути конфронтації з Росією, і найкращий спосіб зробити це — відповідально посилювати власну оборону та розміщувати свої сили таким чином, щоб стримувати і відлякувати Росію від будь-якої спроби такого конфлікту в майбутньому.
Ія Меурмішвілі: Чи вважаєте ви, що НАТО усвідомлює ту загрозу, яку ви щойно описали? І чи очікуєте ви, що саміт НАТО 7–8 липня 2026 року в Анкарі розглядатиме ці виклики?
Крістофер Каволі: Безумовно. Я вважаю, що глави держав і урядів повністю усвідомлюють важливість цього моменту. Зміни, які відбулися в НАТО після лютого 2022 року, є справді разючими.
Почалося все з повернення до розробки оборонних планів Альянсу. Протягом 35 років після завершення Холодної війни ми вважали, що такі плани вже не потрібні, тому їх просто не було.
Коли ці плани були створені, стало можливим визначити, які саме сили потрібні для їх реалізації. Таким чином НАТО вперше отримало чіткий перелік того, на що необхідно витрачати оборонні кошти.
Тепер настав час створити ці сили та профінансувати їх. Але в процесі ми виявили певні обмеження власних промислових можливостей.
Саме тому, на мою думку, однією з головних тем саміту в Анкарі стане питання оборонної промисловості. Як ми можемо розвивати нашу оборонну індустрію? Які наші цілі та програми для того, щоб швидко наростити виробництво і забезпечити виконання наших планів стримування та оборони?
Ія Меурмішвілі: Чи готові, на вашу думку, європейські країни прискорити цей процес?
Крістофер Каволі: Це залежить від конкретної країни. Європа — це не одна держава, а багато різних країн, і кожна з них ухвалює власні рішення.
Деякі країни діють дуже швидко. Польща збільшила свої оборонні витрати значно більше, ніж ми могли сподіватися. Те саме зробили три країни Балтії, які суттєво наростили фінансування оборони.
Ми також дуже високо оцінюємо роботу, яка ведеться в цьому напрямку у Німеччині.
Водночас є й інші країни, які все ще шукають необхідні ресурси та намагаються знайти бюджетні можливості для виконання своїх зобов’язань щодо переозброєння.
Але цей процес триває. У цих країнах відбуватимуться політичні дискусії щодо необхідних витрат.
Втім, я переконаний, що зрештою НАТО відповідально та досить швидко проведе переозброєння і підготується до стримування серйозної загрози з боку Росії після завершення війни в Україні.
