Колишній посол США та експерт Атлантичної ради Деніел Фрід вважає, що головна проблема відновлених за посередництва Вашингтона переговорів — не риторика американських посланців і навіть не місце, де можуть відбутися наступні зустрічі.
«Проблема — у відсутності політичної волі Росії», — каже Фрід.
Адміністрація Трампа вже зазнала критики через те, що багато хто сприйняв як надмірні спроби здобути прихильність Кремля. Фрід каже, що розуміє ці побоювання. Але дипломатичні зусилля, які зараз представляють посланці Трампа Джаред Кушнер і Стів Віткофф, на його думку, не варто автоматично відкидати.
«Під час пресконференції в Києві прозвучали натяки на те, що Кушнер і Віткофф привезли певні ідеї щодо деескалації конфлікту та руху до припинення вогню», — каже він.
Ключове питання, однак, полягає в тому, чи передбачатимуть ці ідеї односторонні поступки з боку України — чи Росія також буде змушена скоротити свої атаки.
Фрід вважає, що часткове припинення вогню могло б стати важливим першим кроком — якщо воно справді принесло б полегшення Україні, а не лише Росії. Така домовленість могла б також стати сигналом, що Москва починає відходити від своїх максималістських вимог.
Втім, Фрід застерігає: сама по собі дипломатія навряд чи змінить розрахунки Володимира Путіна.
«Щоб пропозиції Віткоффа і Кушнера спрацювали, має існувати переконлива перспектива посилення тиску США на Росію», — вважає Фрід.
Саме тому нової ваги набуває законопроєкт про санкції проти Росії, який застряг у Конгресі. Документ уже пройшов Сенат, а Палата представників планує розглянути його наступного тижня.
Водночас частина демократів у Палаті представників виступає проти законопроєкту через побоювання, що він надає президенту надто широкі повноваження щодо запровадження мит.
Фрід визнає: законопроєкт далекий від ідеального. Але, як колишній посадовець, який займався санкційною політикою в Державному департаменті США, він вважає, що його тарифні положення можуть стати реальним інструментом тиску.
Їх можна використати для переговорів із великими покупцями російських енергоносіїв — такими як Китай та Індія — щоб домогтися скорочення їхніх закупівель російської нафти й газу і, відповідно, зменшити доходи Москви.
В інтерв’ю Independence Avenue Media Фрід також говорить про те, як майбутні проміжні вибори можуть змінити підтримку України в Конгресі.
Його головна порада Києву: не чекати, поки американська політика стане простішою чи передбачуванішою.
«Продовжуйте працювати. Приїжджайте до Вашингтона. Зустрічайтеся з людьми. Будьте присутні. Долучайтеся до роботи», каже він.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: США намагаються відновити переговори між Україною та Росією: Стів Віткофф і Джаред Кушнер відвідали Москву та Київ. Як ви думаєте, чому ця нова спроба активізувати переговори відбувається саме зараз? Що зумовлює цю терміновість?
Деніел Фрід: Адміністрація Трампа нарешті знову активно взялася за спроби виступити посередником у припиненні російської війни проти України. Заяви Віткоффа та Кушнера в Росії викликали чимало критики: їх сприйняли як надмірні лестощі, очевидно спрямовані на те, щоб здобути прихильність Кремля. Багато хто вважав це помилкою, адже Кремль не приймає і не цінує доброзичливість — він визнає лише силу.
Я певною мірою поділяю цю критику. Але головне питання полягає в тому, чи можна досягти реального прогресу. Під час пресконференції в Києві прозвучали натяки на те, що Кушнер і Віткофф привезли певні ідеї щодо деескалації конфлікту та руху до припинення вогню.
Тепер важливо зрозуміти, чи є ці ідеї просто вимогою до України в односторонньому порядку припинити свої ефективні удари по російській інфраструктурі? Чи це частина серйозної спроби, в межах якої Росія також буде змушена скоротити або припинити частину своїх атак?
Це може бути часткове припинення вогню або домовленість про скорочення атак на енергетичну інфраструктуру чи міста. Існує багато способів організувати таку домовленість. Я не думаю, що це обов’язково погана ідея.
Путін, звісно, не демонструє абсолютно жодного інтересу до переговорного врегулювання з Україною. Принаймні публічно він вимагає капітуляції України. Тож варто чітко це усвідомлювати: жодної доброї волі він не демонструє.
Втім, залишається питання, чи є різниця між його публічною бравадою та більш приватним усвідомленням того, що російське суспільство й російська економіка перебувають під тиском, що опозиція війні зростає, а українські удари дедалі більше впливають на російське населення. Люди в Росії починають усвідомлювати, що це не якась невелика «спеціальна військова операція» в далекій країні — ця війна зачіпає і їх.
Тож прогрес усе ж можливий, оскільки Путін може виявитися більшим реалістом, ніж здається. Сталін також був реалістом у тому сенсі, що, коли він стикався з твердим опором, тиском або реальною перспективою посилення тиску, він умів відступати — не тому, що був хорошою людиною, а тому, що вмів прораховувати витрати й вигоди.
Україні потрібно бути обережною. Україна має справу зі складною адміністрацією Трампа. Я б серйозно поставився до американських ідей із двох причин. По-перше, з тактичної точки зору Україні невигідно просто відкидати пропозиції, що надходять із Білого дому Трампа. По-друге, у цих ідеях може бути певний сенс — особливо якщо Україна зможе отримати від американців зобов’язання, що не буде жодних односторонніх поступок з боку України і що Росія також повинна буде виконати свою частину домовленостей.
IAM: Цього місяця відбудеться Генасамблея ООН. Чи бачите ви Нью-Йорк реалістичним майданчиком для наступного етапу цих переговорів — можливо, навіть для тристоронньої зустрічі? Чого реалістично очікувати від цього тижня?
Фрід: Мої очікування стримані. Проблема не в місці проведення переговорів. Проблема — у відсутності політичної волі Росії.
Якщо Росія справді зацікавлена в переговорах — підійде будь-який майданчик. Росіяни добре вміють казати «нєт», але вони також уміють вести переговори, коли хочуть. Зараз вони цього не хочуть.
IAM: Який результат цих переговорів ви вважали б змістовним на цьому етапі?
Фрід: Часткове припинення вогню могло б стати змістовним результатом, — у випадку, якщо воно принесло б полегшення Україні, а не лише Росії.
Це могло б бути припинення атак на цивільне населення, чи домовленість обох сторін утримуватися від ударів по енергетичній інфраструктурі та продовольчій інфраструктурі.
Це також би засвідчило, що Росія починає відходити від своїх максималістських цілей.
IAM: США намагаються заохотити Росію до завершення цієї війни, представляючи це — як висловився Джаред Кушнер — як ситуацію вигідну для всіх сторін. Але досі такий підхід не дав результатів. У чому небезпека спроб відновити ці переговори, не посилюючи водночас тиск на Росію?
Фрід: Розмови Кушнера про «win-win» — це дуже по-американськи. Ми любимо мислити такими категоріями. Але з росіянами це не завжди працює. Однозначно не з Путіним — він не розуміє такої мови.
Небезпека полягає в тому, щоб припускати, ніби Путін поділяє нашу американську доброзичливість і оптимізм.
Щоб пропозиції Віткоффа і Кушнера спрацювали, має існувати реальна, переконлива перспектива посилення тиску США на Росію. І, на мою думку, є можливості створити такий тиск.
IAM: Наразі в Палаті представників перебуває законопроєкт про санкції проти Росії, який уже був схвалений Сенатом. Чи може він стати саме тим конкретним інструментом, який потрібен для реального тиску на Росію?
Фрід: У цього законопроєкту є недоліки. Але питання в тому, чи можна його ефективно використати. І моя відповідь: так, можна.
Розділ 113 містить певні запобіжники, які мають обмежити можливість зловживання адміністрацією Трампа новими тарифними повноваженнями. Водночас він залишає необхідну гнучкість.
Цей механізм дозволив би Сполученим Штатам вести приватні переговори з такими країнами, як Китай чи Індія, і домовлятися про поступове скорочення їхніх закупівель російської нафти й газу — скажімо, переглядаючи такі домовленості кожні шість місяців. Це могло б суттєво скоротити доходи Росії, а натомість ці країни могли б отримати певне послаблення мит. Така можливість у законопроєкті передбачена.
Якщо законопроєкт буде провалено, у нас не буде нічого. Якщо його ухвалять, то буде інструмент, із яким можна працювати.
IAM: Чому цей законопроєкт застряг у Палаті представників? Це пов’язано з розбіжностями щодо політики стосовно України чи радше з внутрішньополітичною боротьбою? І чи не стає цей законопроєкт жертвою виборчого року у США?
Фрід: Більшою мірою йдеться про внутрішньополітичну боротьбу. Опозиція демократів, схоже, значною мірою ґрунтується на загальній недовірі до Трампа та побоюваннях, що він зловживатиме цими повноваженнями. Я розумію підстави для такого занепокоєння. Водночас у законопроєкті є положення, які обмежують ці повноваження. Це одна частина проблеми.
Є також республіканці, які, схоже, не визначилися щодо цього законопроєкту — можливо, через свої погляди на політику щодо України, а можливо, тому, що сама адміністрація Трампа, хоча й погодилася підтримати законопроєкт, діє непослідовно.
Тож, я думаю, це поєднання кількох чинників.
IAM: Фактично залишилося лише три дні — 14, 15, 16 вересня, коли Палата представників може винести цей законопроєкт на голосування. Як ви вважаєте, чи його ухвалять?
Фрід: Шанс є. І якщо існує хоча б якась реальна можливість, за це варто боротися. І чимало людей, які зараз роблять усе можливе.
IAM: Що станеться, якщо Конгрес не ухвалить цей законопроєкт?
Фрід: Тоді робота цього складу Конгресу завершиться, і нам доведеться починати з нуля. Але наступний Конгрес може бути більш прихильним до України. Це не безнадійна ситуація. Просто вона складна.
IAM: Якщо говорити про проміжні вибори в листопаді, як вони можуть змінити рівень підтримки України у Палаті представників і в Сенаті?
Фрід: Я схильний вважати, що демократи загалом частіше підтримують Україну. Хоча крайні ліві в Демократичній партії можуть не поділяти цієї позиції, але і серед них є люди, які підтримують Україну.
Я сподіваюся, що може сформуватися, скажімо так, неформальна коаліція на підтримку вільного світу: демократи, орієнтовані на національну безпеку, демократи з лівого крила, які серйозно ставляться до свого антифашизму, а також частина республіканців маккейнівської та рейганівської традиції.
Україні варто працювати з усіма й намагатися сприяти формуванню саме такої коаліції.
IAM: Якщо говорити конкретно про Сенат, деякі з найвідданіших прихильників України не балотуються на переобрання. Наскільки Україні варто хвилюватися за майбутню підтримку в Сенаті і що Києву слід робити в цій ситуації?
Фрід: Чимало сенаторів, які активно підтримували Україну, підуть із Сенату, і це є проблемою. Можливо, на їхнє місце прийдуть сенатори з подібними поглядами, і я, безумовно, на це сподіваюся.
Наприклад, Шеррод Браун з Огайо, ймовірно, підтримуватиме Україну. Він належить до лівого крила, але підтримує вільний світ.
Моя порада така: продовжуйте працювати. Приїжджайте до Вашингтона. Зустрічайтеся з людьми. Будьте присутні. Активно працюйте.
