Ударні дрони України цього року шокували Росію, регулярно вражаючи цілі далеко в її тилу. Але військові експерти та люди, безпосередньо залучені до війни Росії проти України, розповіли Independence Avenue Media, що Києву вже давно доводиться наздоганяти Москву у сфері ракет, здатних нести великі бойові заряди.
«Ракетна програма України існувала ще до 2022 року, але її справжній розвиток почався після початку повномасштабного вторгнення», розповів Independence Avenue Media співзасновник і заступник голови Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло. «Одним із пріоритетів України було отримання далекобійної зброї, яку можна було б ефективно застосовувати далеко в тилу ворога та використовувати як засіб стримування в майбутньому».
На п’ятому році війни Київ сподівається, що нові ракетні програми не лише підвищать ціну вторгнення для Москви, а й закладуть основу власних безпекових гарантій України після завершення війни.
РАДЯНСЬКА СПАДЩИНА З УКРАЇНСЬКИМ ПРОДОВЖЕННЯМ
Ракетна промисловість України існувала задовго до повномасштабного вторгнення.
Дніпро був ракетною столицею Радянського Союзу. Завод «Південмаш» і конструкторське бюро «Південне» розробляли та виробляли одні з найпотужніших міжконтинентальних балістичних ракет СРСР.
Проте після розпаду Радянського Союзу через нестачу фінансування та відсутність чіткої державної політики галузь почала занепадати. Ракетна промисловість переорієнтувалася на цивільні космічні програми та виконання комерційних контрактів для іноземних замовників.
До 2014 року головним замовником «Південмашу» була Росія.
«Більшість проєктів справді зіткнулися з проблемами фінансування та виробництва», каже Дмитро Жмайло. «Деякі розробки просто застаріли або їх неможливо було розгорнути у необхідних масштабах».
Після того як у 2006 році тодішній президент Віктор Ющенко та Рада національної безпеки і оборони України знову звернули увагу на розвиток ракетної галузі, Київ розпочав створення власної балістичної ракети.
Українське керівництво непокоїло, що технічне обслуговування балістичних ракетних комплексів «Точка У», розроблених ще за радянських часів, залежало від Росії.
У 2006 році було розроблено план створення балістичного ракетного комплексу «Сапсан», однак після фінансової кризи 2008 року програму поставили на паузу. Після кількох періодів зупинки та відновлення роботи, ракету начебто вдалося завершити після початку повномасштабного вторгнення Росії. За повідомленнями, вона вже застосовувалася в бойових умовах, хоча подробиць про її використання майже немає. Протикорабельну ракету «Нептун», яку розробили після анексії Криму Росією, згодом адаптували для використання як крилату ракету для ударів по наземних цілях, зокрема по російських військових об’єктах. У квітні 2022 року саме «Нептун» уразив російський крейсер «Москва» флагман Чорноморського флоту Росії.
Як Україна ізолює Крим і змінює правила війни
FLAMINGO І ЩО БУДЕ ДАЛІ
Але, так само як і в індустрії безпілотників, приватний сектор України став одним із ключових гравців розробки нових ракет, які перетворилися на важливий елемент програми українських «далекобійних санкцій», як називає її президент Зеленський. Це арсенал стримування, створений в Україні, а не отриманий від союзників.
У центрі цих зусиль компанія Fire Point, ракета Flamingo якої перебуває на озброєнні з серпня 2025 року. За даними компанії, на її розробку знадобилося приблизно дев’ять місяців.
«Це найдальнобійніша і найпотужніша зброя, яку використовують українські сили», каже Дмитро Жмайло.
Спочатку виникали проблеми із системою наведення та точністю, але Fire Point врахувала досвід бойового застосування й удосконалила ракету.
«Її головна перевага це співвідношення ціни та можливостей. Ракета дешевша за свої аналоги й має відносно просту конструкцію, що дозволяє масштабувати виробництво», каже Жмайло.
За даними компанії, Flamingo коштує приблизно вдвічі менше за американську крилату ракету Tomahawk, хоча оцінки різняться, водночас має приблизно вдвічі більшу дальність польоту та потужнішу бойову частину.
Ірина Терех, технічна директорка компанії, написала у X, що використання компонентів із відкритим кодом дозволяє швидше розробляти нові рішення, використовувати колективний досвід інших розробників і водночас зберігати незалежність.
«Якщо Україна хоче й надалі послаблювати російський експорт нафти та газу, виробництво ракет необхідно масштабувати», сказав в інтерв’ю Independence Avenue Media колишній командувач Сухопутних військ США в Європі Бен Годжес.
У Fire Point кажуть, що це лише початок. FP 7 це тактична балістична ракета з дальністю до 300 кілометрів, тоді як FP 9 має дальність близько 855 кілометрів, що дозволяє уражати такі міста, як Москва. Компанія також стверджує, що дальність польоту Flamingo сягає до 3000 кілометрів.
«Коли Україна отримає ракети FP 7 і FP 9 із більшою бойовою частиною, оборона для росіян стане ще складнішою», сказав в інтерв’ю Independence Avenue Media інженер організації Technology United for Ukraine Гайнер Філіпп. «Росія не зможе перехопити переважну більшість цих засобів».
КОЛИ БЕЗПІЛОТНИК СТАЄ РАКЕТОЮ
Межа між безпілотником і ракетою також поступово стирається.
Традиційно далекобійні безпілотники були повільнішими й несли менші бойові частини, ніж ракети. Але зараз ця різниця скорочується.
Такі системи, як «Паляниця», розроблена київським конструкторським бюро «Луч», демонструють прагнення України створити гібридний тип озброєння. Те саме стосується ракети дрона «Пекло», яку виробляє державний оборонний концерн «Укроборонпром». Вона здатна розвивати швидкість до 700 кілометрів на годину.
Зараз основна увага зосереджена на подальшому збільшенні їхньої бойової частини та швидкості.
Аналітик озброєнь із відкритих джерел Рой Гардінер розповів Independence Avenue Media, що Fire Point також збільшує масу бойової частини у своїй лінійці безпілотних літальних апаратів.
За словами Гардінера, бойова частина безпілотника FP 2 містить надзвичайно потужну вибухову суміш і, ймовірно, оснащена детонатором із затримкою спрацювання, який дозволяє боєприпасу проникнути всередину цілі перед вибухом, фактично перетворюючи безпілотник на мініракету.
«Безпілотник із такою великою бойовою частиною створює гібридну систему озброєння, яка наближається за своїми можливостями до крилатої ракети військового класу, але коштує значно дешевше», каже він.
Безпілотник FP 2 також може виконувати роль «носія ракет» і запускати радянські авіаційні ракети С 5.
«Поєднане застосування цих засобів разом із крилатими ракетами дозволить ефективніше проривати ешелоновану систему протиповітряної оборони противника», каже Жмайло.
Безпілотники, зокрема й хибні цілі, допомагають виснажувати російську протиповітряну оборону, відкриваючи шлях для українських ракет і швидкісних реактивних безпілотників.
Суверенна оборона
Провідною ідеєю української програми виробництва озброєнь є самодостатність. Дешевші компоненти, власні розробки та ударна галузь, здатність якої завдавати ударів углиб Росії зростає з кожним місяцем.
Колишній головнокомандувач Збройних сил України, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний у листопаді 2025 року написав: «Це зрештою може призвести до ситуації, коли вже Росія потребуватиме таких самих гарантій безпеки. Хоч би як дивно це не звучало».
Оскільки членство України в НАТО наразі фактично відійшло на другий план, у Києві дійшли висновку, що єдиною надійною гарантією безпеки є власний потенціал стримування. І сьогодні це насамперед дедалі потужніші можливості України завдавати далекобійних ударів, а також ракети, які вона дедалі активніше виробляє самостійно.
