Атака російського дрона 14 лютого 2025 року на об’єкт Нового безпечного конфайнменту може відкинути плани з дезактивації та демонтажу Чорнобиля до початкового етапу, каже Саймон Еванс, керівник Фонду укриття Чорнобиля при Європейському банку реконструкції та розвитку.
В інтерв’ю Independence Avenue Media, записаному напередодні 40 річниці Чорнобильської катастрофи, Еванс попереджає, що вибух, спричинений росіянами, поставив під загрозу 20 років прогресу, адже запустився процес корозії металу, на якому тримається укриття. «Ми вважаємо, що маємо приблизно чотири роки, щоб відновити стандарти контролю корозії до прийнятного рівня і не допустити її поширення».
Об’єкт Нового безпечного конфайнменту, який будували дев’ять років за фінансування близько двох мільярдів доларів від ЄС та країн Великої сімки, було завершено у 2019 році і розраховано на 100 років. Він накрив зруйнований радянський саркофаг, аби запобігти подальшому витоку радіації. Нове укриття дало Україні впевненість у майбутньому, що вона зможе безпечно і надійно впоратися з довгостроковими наслідками, використовуючи сучасне обладнання і дистанційні технології. Але ця впевненість тепер зруйнована.
Еванс каже, що ремонт нового укриття під час війни Росії проти України ускладнює ситуацію, але це реальність, з якою доведеться мати справу. Але не ремонтувати ще ризикованіше.
Інтерв’ю було записане 24 квітня 2026 року, відредаговане для скорочення та ясності.
Діра в захисті що відбувається з Чорнобильською аркою
Кирило Сухоцький, Independence Avenue Media: Через сорок років після Чорнобильської катастрофи багато хто може вважати це важливою, але вже давно забутою історією. Водночас ми знаємо, що це досі має значення і продовжує впливати на сьогодення. Чи могли б ви пояснити, чому спільнота в Європі та люди в усьому світі мають і далі звертати увагу на те, що відбувається в Чорнобилі та навколо нього?
Саймон Еванс, керівник Фонду укриття Чорнобиля при Європейському банку реконструкції та розвитку: Безумовно. Чорнобиль завжди був одним із найуразливіших, якщо не найуразливішим, ядерних об’єктів у світі. Я думаю, що до початку війни в Україні, навіть попри зниження уваги до теми Чорнобиля, ми все одно продовжували там певні роботи.
Але на початку війни російська атака на Україну проходила через Чорнобиль і спричинила значні пошкодження інфраструктури на території зони відчуження, якщо не самої ядерної інфраструктури. А потім, 14 лютого 2025 року, стався удар дроном по об’єкту Нового безпечного конфайнменту — це був перший в історії прямий військовий удар по ядерній інфраструктурі з доволі серйозними наслідками для довгострокової стійкості укриття.
IAM: Наскільки серйозними були пошкодження Наскільки великі наслідки
Еванс: Якщо говорити про наслідки, спершу потрібно пояснити, що таке конфайнмент і для чого його було створено. Фактично він мав дві основні функції.
Перша полягала в тому, щоб запобігти подальшому витоку радіоактивно забруднених матеріалів зі старого саркофага та зруйнованого реактора, який він накриває.
Друга функція полягала у створенні всіх необхідних умов для демонтажу старого укриття, тобто це складний комплекс обладнання для виведення з експлуатації.
Обидві ці ключові функції були суттєво порушені внаслідок удару дрона по конфайнменту. Передусім тому, що фактично конфайнменту більше немає, у ньому є отвори, відсутня герметизація, немає контролю вологості, а це все критично важливі елементи для довготривалої експлуатації конструкції.
І через це ми втрачаємо можливість розпочати демонтаж об’єкта. Якщо нічого не робити, з часом арка поступово деградуватиме ще більше, аж до стану, коли її ремонт стане майже неможливим.
Вода і волога запускають процеси руйнування конструкції
IAM: Яку роботу вже проведено, щоб спробувати відновити хоча б те, що було до удару дрона
Еванс: Було виконано певні тимчасові ремонтні роботи в основній зоні удару дрона, це приблизно 15 квадратних метрів на північному боці конфайнменту. Проведено масштабну оцінку пошкоджень, щоб зрозуміти їхній реальний обсяг, адже значна частина ушкоджень не помітна неозброєним оком. Вони знаходяться у внутрішніх конструкціях і пов’язані з пожежею, яка виникла на північному боці в захисному покритті.
Зараз у нас є плани впровадити короткострокові тимчасові заходи, які мають зупинити подальшу деградацію арки у найближчій перспективі. Головне питання полягає в тому, як відновити функціональність арки до рівня, близького до тих стандартів, які були до російської атаки.
IAM: Коли ви говорите короткострокові, наскільки це короткий термін, про який часовий проміжок мова?
Еванс: Наразі ситуація така, що в захисному покритті є отвори, через які потрапляє вода, і це поступово руйнує складні матеріали обшивки арки. Тому ці пошкодження потрібно усунути негайно.
Найбільша проблема це корозія існуючої конструкції, оскільки раніше діяла система активного контролю корозії. Вона базувалася на контролі вологості сталевих елементів у середовищі з підвищеним тиском. Якщо спростити, щоб не допустити контакту вологого повітря зі сталевою конструкцією, що може спричинити корозію.
Ця інженерна система наразі зруйнована. Ми оцінюємо, що маємо приблизно чотири роки, щоб відновити систему контролю корозії до прийнятного рівня і не допустити її розвитку. Якщо корозія почне активно вражати конструкцію, ремонт стане значно складнішим.
Скільки часу потрібно і скільки це коштуватиме
IAM: Скільки часу у нас є після впровадження короткострокових рішень, перш ніж доведеться ухвалювати рішення щодо масштабніших довгострокових наслідків?
Еванс: Якщо чесно, часу фактично немає. Діяти потрібно вже зараз. Інженери оцінюють, що наявні конструкції зможуть протриматися приблизно до 2030 року без відновлення системи активного контролю корозії. Після цього виникає ризик початку корозії.
Поточна оцінка полягає в тому, що у нас є близько чотирьох років, щоб реалізувати необхідні ремонтні роботи. Водночас ця цифра має певну невизначеність, яку ми маємо уточнити впродовж наступних місяців у ході додаткових досліджень.
IAM: Які інвестиції потрібні для вирішення цієї проблеми у довгостроковій перспективі?
Еванс: Дуже складно назвати точну суму. Багато хто ставить це питання, і це цілком зрозуміло. За попередніми оцінками наших інженерів, які аналізували пошкодження, йдеться приблизно про 500 мільйонів євро. Але ця цифра ще буде уточнюватися в процесі детального опрацювання варіантів ремонту.
Атака поставила під загрозу 20 років роботи, і я впевнений, що буде сильна міжнародна мотивація зробити все можливе, щоб мінімізувати ці ризики.
Війна проти часу і радіаційної безпеки
IAM: Якщо цього не зробити, і фінансування не надійде або буде недостатнім, і ми наближатимемось до цього чотирирічного дедлайну, що може статися далі?
Еванс: Складність роботи фактично зростатиме. Арка з часом деградуватиме, і чим більше вона руйнується, тим складніше буде її відремонтувати.
Інша проблема полягає в тому, що головна мета арки була забезпечити довгостроковий демонтаж старого укриття і блоків реактора всередині нього протягом багатьох десятиліть. Адже було зрозуміло, що радянський саркофаг, зведений у листопаді 1986 року в надзвичайно складних умовах, ніколи не розраховувався на тривалий термін експлуатації. Його потрібно було спочатку стабілізувати, що і було зроблено, а потім поступово демонтувати.
Можливість для демонтажу була створена міжнародною спільнотою і передана Україні у 2019 році. Зараз цієї можливості більше не існує.
IAM: Очевидно, що все це відбувається в умовах війни. У лютому 2025 року був удар російського дрона, але існує ризик нових атак у будь-який момент. Як у таких умовах працювати?
Еванс: Абсолютно справедливо визнати, що війна значно ускладнює ситуацію. Чорнобиль і без того є надзвичайно складним об’єктом для роботи з огляду на всі заходи безпеки і захист працівників, що є нашим головним пріоритетом.
Коротка відповідь така: у нинішніх умовах ми можемо виконати тимчасові ремонти, щоб зупинити подальшу деградацію в короткостроковій перспективі.
Однак довгострокові роботи потребують часу для планування, ймовірно близько року на аналіз, закупівлі та початкові інженерні рішення. Ми дуже сподіваємося, що до того часу буде припинення вогню або завершення війни. Якщо ні, доведеться шукати альтернативні підходи до проведення ремонтів в умовах війни.
Це ключовий виклик. І варто чесно сказати: це буде надзвичайно складно.
Усі ключові принципи безпеки опинилися під загрозою
IAM: Очевидно, що є Чорнобиль і ви працюєте з Чорнобилем. Є також інша виведена з експлуатації атомна електростанція Ігналіна в Литві, яка була дуже схожа на Чорнобиль. Це все зупинені станції. Але в регіоні є і діючі АЕС, зокрема нова станція в Білорусі або Запорізька АЕС на сході України, яка зараз перебуває під контролем російських сил. І весь цей регіон, як ми говорили, є зоною війни з загальною нестабільністю та потенційними ризиками для безпеки. Що це означає для підходів до ядерної безпеки і про що, на вашу думку, мають думати люди в Європі та світі?
Еванс: Я думаю, варто звернути увагу на позицію Міжнародного агентства з атомної енергії, яке дуже активно працює в цьому напрямку і запровадило програму під назвою Сім незамінних принципів ядерної безпеки в умовах війни. Це базові орієнтири, необхідні для захисту ядерних об’єктів.
Йдеться про досить прості і зрозумілі речі, наприклад безперешкодний доступ персоналу до об’єкта, можливість працювати без постійного стресу, чітке функціонування ланцюгів постачання запасних частин, а також доступ регуляторів до об’єктів.
Якщо подивитися на ці сім принципів, то можна побачити, що на Запорізькій АЕС і значною мірою на Чорнобилі в різні періоди після початку російського вторгнення всі ці так звані незамінні принципи ядерної безпеки були порушені. І це надзвичайно тривожний факт.
Головна небезпека у довгостроковій перспективі
IAM: Який екологічний вплив і шкоду може мати така масштабна ядерна катастрофа як Чорнобиль навіть через чотири або п’ять десятиліть?
Еванс: Найбільший вплив, на який ми звертаємо увагу, це як впоратися з довгостроковою спадщиною зруйнованого реактора. Варто розуміти, що за оцінками близько 95% радіоактивних матеріалів четвертого енергоблоку досі знаходяться всередині нього.
Фактично лише 4–5% радіоактивного вмісту потрапили в довкілля під час аварії 1986 року. Решта досі перебуває у різних частинах зруйнованого блоку №4. І необхідно знайти рішення, як надійно ізолювати ці матеріали та забезпечити безпеку старих об’єктів.
Таке рішення вже існувало. Новий безпечний конфайнмент давав Україні впевненість у тому, що вона зможе безпечно впоратися з довгостроковими наслідками, використовуючи сучасне обладнання і дистанційні технології там, де це необхідно. Але ця впевненість зараз зруйнована. І це, на мою думку, головний ризик, з яким ми маємо справу.
Під час удару дрона було зафіксовано невелике підвищення рівня радіаційних викидів зі старого укриття. Але досить швидко показники повернулися до так званих контрольованих рівнів, тобто очікуваних для цієї території. Тож мова не йде про негайну радіаційну загрозу чи нову кризу.
Головна небезпека полягає у довгостроковій перспективі. Інфраструктура, створена протягом 20 років для безпечного вирішення цієї проблеми, фактично втратила свою ефективність унаслідок атаки.
Петреус: Безпілотні інновації українців змінюють війну зараз та формують її майбутнє
