Росія зазнає дедалі більше невдач у війні проти України. Її весняний наступ не приніс значних результатів, тоді як українські війська за допомогою недорогих ударних дронів і ракет власного виробництва завдають ударів по цілях далеко вглибині російської території. Деякі західні експерти вважають, що перебіг війни змінюється: ініціатива переходить до України, а Росія починає втрачати перевагу.
Втім, Кремль може відповісти підвищенням ставок. Під час дискусії в Atlantic Council у Вашингтоні троє колишніх високопосадовців США, колишній Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, колишній командувач Сухопутних військ США в Європі та колишній посол США при НАТО, застерегли: до завершення цієї війни ще дуже далеко, а ризик російської ескалації, включно з можливими провокаціями проти НАТО, залишається цілком реальним.
Україна перехоплює ініціативу
Усе це відбувається на тлі того, що Україна дедалі активніше переносить війну на територію самої Росії. Одним із найцікавіших аспектів конфлікту, який тривалий час здавався позиційним, стала стратегія Києва: масовані удари дронами по об’єктах у глибокому тилу Росії та логістична блокада окупованого Криму.
Як Україна ізолює Крим і змінює правила війни
Бен Годжес, колишній командувач Сухопутних військ США в Європі, вважає, що війна є випробуванням не лише волі, а й логістики. За його словами, Україна від самого початку мала перевагу у волі до боротьби, а тепер суттєво покращила й свої логістичні можливості.
«Завдяки ударам по інфраструктурі та використанню дронів середньої дальності українці зробили надзвичайно небезпечним пересування російських колон і залізничних ешелонів на півдні та сході України. Саме це є однією з причин мого оптимізму», каже Годжес.
«Водночас складається враження, що росіяни так і не змінили свого підходу. Вони роблять майже те саме, що й чотири роки тому: намагаються просто завалити українських захисників чисельністю. Натомість українці, як на мене, вже знайшли свою формулу перемоги. Вона полягає у знищенні російської нафтової та газової інфраструктури, щоб позбавити Росію фінансових ресурсів, необхідних для продовження війни».
Годжес: Ініціатива перейшла на бік України і Росія це знає
Ця стратегія передбачає удари по двох ключових категоріях цілей: російській нафтовій інфраструктурі та логістичних і транспортних маршрутах, що з’єднують окупований Крим із територією Росії. Військові експерти вважають, що саме це може забезпечити Україні вирішальну перевагу та суттєво послабити здатність Росії підтримувати свої наступальні операції.
«Дуже надихає бачити, як поступово перекриваються логістичні маршрути до Криму», говорить Веслі Кларк, колишній Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі.
Однак, за словами Кларка, для успіху цієї стратегії Україна повинна продовжувати завдавати ударів по тих самих об’єктах.
«Україні необхідно знову і знову завдавати ударів по тих самих нафтогазопроводах, нафтопереробних заводах і виробничих об’єктах, тому що їх ремонтують. На відміну від підготовки США до висадки в Нормандії, де була одна серія ударів, тут це має тривати постійно знову, і знову, і знову. Тож головне питання полягає в тому, чи здатна Україна підтримувати такий темп. І, схоже, вона здатна».
Українські дрони б’ють і по моральному духу росіян
Удари України по російській військовій логістиці спрямовані не лише на постачання, а й на військові комунікації. Це може мати ще один наслідок, який працює на користь Києва: падіння морального духу російських військ.
«Є ще й вразливість зовнішніх ліній комунікації», говорить Дуґлас Лют, колишній посол США при НАТО. «Логістика, по якій зараз завдають ударів, забезпечує відносно слабкі та низькоякісні сухопутні війська, окупаційні сили в Криму та на Донбасі. Я кажу “низькоякісні” через їхній моральний стан, дисципліну, зловживання з боку командування та інші проблеми».
На його думку, якщо позбавити постачання армію, яка й без того має низький моральний дух, наслідки можуть швидко наростати.
«Поєднання цих факторів, порушення логістики та позбавлення слабкої армії засобів для існування, зрештою може призвести до переломного моменту на окупованих територіях. Тому я вважаю, що це дві частини однієї головоломки».
Бен Годжес бачить ту саму вразливість, фактор, який, на його думку, недооцінюють, але який може суттєво змінити ситуацію для російської армії.
«Моральний дух солдатів і згуртованість підрозділів можуть бути дуже крихкими, якщо командування некомпетентне, солдати не розуміють, за що воюють, не вірять у свою справу або не довіряють один одному», каже він.
«Ми можемо дійти до моменту, коли цілі підрозділи почнуть масово втрачати боєздатність через те, що їм доводиться переживати. Наприклад, якщо офіцери змушують їх давати хабарі, щоб отримати відпустку чи вирішити інші питання. Моральний чинник згуртованості військ надзвичайно важливий. Наполеон казав, що моральний дух переважає фізичний фактор у співвідношенні три до одного».
За словами Годжеса, це може запустити ефект доміно.
«Я вважаю, що окрім безпосереднього знищення логістичної інфраструктури, сам факт того, що такі удари відбуваються в тилу, викликатиме занепокоєння серед звичайних російських солдатів. Відсутність постачання створить для них реальні проблеми. Так само, як жителі Москви чи Санкт-Петербурга бачать палаючі нафтопереробні заводи й думають: “Зачекайте, нам же казали, що ми перемагаємо. Такого не повинно бути”. Усе це, на мою думку, поступово матиме дедалі сильніший негативний вплив на моральний стан росіян».
Одним із перших сигналів такого погіршення, вважає Годжес, стане поведінка самих росіян уже найближчими тижнями.
«Мене цікавить, що відбуватиметься з літніми відпустками росіян», каже він. «Чи поїдуть вони цього літа до Криму? Адже традиційно багато родин відпочивали саме там, на Чорному морі. Навіть після початку повномасштабного вторгнення, коли бойові дії точилися неподалік, вони все одно їхали».
«Мені цікаво, чи почуватимуться вони достатньо впевнено цього літа, коли в Криму вже виник дефіцит пального, а більшість мостів, що з’єднують півострів із Росією, пошкоджені або ослаблені. Для мене це стане показником того, наскільки люди довіряють офіційним заявам про перебіг війни».
Чи може Росія напасти на НАТО, щоб підняти ставки?
Попри успіхи України, учасники дискусії застерігають від передчасних висновків. Веслі Кларк наголошує, що технологічна перевага у цій війні завжди була тимчасовою. Яку б нову технологію чи тактику не застосовувала одна зі сторін, інша зазвичай знаходила відповідь протягом кількох місяців.
Якщо сьогодні Україна має перевагу у використанні дронів або інших військових інновацій, Росія, найімовірніше, невдовзі наздожене її й запропонує власну технологічну відповідь. Водночас Кремль має й інші варіанти дій. Володимир Путін може й надалі розраховувати перечекати Захід, сподіватися, що президент США Дональд Трамп допоможе схилити переговори на користь Росії, або навіть відкрити новий фронт.
«Подумайте ось про що. Путін виробляє величезну кількість військової техніки, яку не відправляє на фронт в Україні. То що він із нею робить? Ми бачимо нарощування сил на півночі біля Норвегії. Ми бачимо нарощування сил біля Фінляндії. І, звичайно, ми бачимо нарощування сил біля країн Балтії», говорить Веслі Кларк.
«Тож цілком можливо, що Путін дивиться на ситуацію так: “Так, справи йдуть не надто добре, але нічого страшного. Це лише другорядний напрямок. Можливо, мені вдасться укласти вигідну угоду. Можливо, я зможу схилити президента Трампа до вигідної для мене угоди. Але в мене є й інші козирі проти НАТО”».
Кларк наголошує, що це нарощування сил є серйозним сигналом, і Захід має бачити повну картину.
«Він вважає, що має друга в Білому домі, бачить розкол у НАТО і водночас нарощує сили в країнах Балтії та на півночі. Так, російська економіка перебуває під тиском, і ситуація в Росії виглядає складною. Але це Росія, і ми повинні дивитися на ситуацію її очима. Попереду довга боротьба. До завершення війни ще дуже далеко», попереджає Кларк.
На його думку, концентрація російських військ уздовж кордонів НАТО нагадує ситуацію напередодні повномасштабного вторгнення в Україну. А Путін, який втрачає ініціативу в Україні, може спробувати змінити правила гри, безпосередньо перевіривши Альянс на міцність.
Втім, Дуґлас Лют вважає, що можливості Путіна здійснити звичайний наземний напад на країну НАТО залишаються обмеженими.
«Однак у нього все ще є кілька інших варіантів. Один із них це повітряні та ракетні удари. Очевидно, що нинішніх виробничих потужностей Росії достатньо не лише для підтримання ударів по Україні, а й потенційно для їхнього поширення на країни Західної Європи, якщо він вирішить це зробити», говорить Лют.
Водночас значно ймовірнішим сценарієм він вважає посилення гібридної війни, яка не переходить межу відкритого збройного конфлікту.
«На мою думку, набагато ймовірніше, ніж наземний наступ або повітряні чи ракетні удари по НАТО, що Росія продовжить або навіть посилить свою гібридну кампанію. Йдеться про диверсії, політичні вбивства, кампанії з дезінформації, втручання у вибори, тобто все те, що ми неодноразово спостерігали по всій Європі протягом останнього року».
На думку Люта, сам Вашингтон останнім часом мимоволі допомагає Москві, послаблюючи єдність Альянсу, який має захищати Європу.
«Останніми роками ми побачили своєрідний подарунок Путіну від Вашингтона. Коли Вашингтон створює розбіжності між Сполученими Штатами та їхніми союзниками по НАТО, це відкриває для Путіна чудові можливості ще більше поглиблювати ці розбіжності та досягати того, чого Росія прагнула ще з радянських часів, розірвати трансатлантичний зв’язок. І, відверто кажучи, деякі останні кроки Вашингтона лише створюють для нього ще більше таких можливостей».
Ядерна загроза Путіна
Ще одним інструментом у російському арсеналі, якщо Кремль відчує, що програє, залишається ядерна зброя. Її не застосовували на полі бою з часів Другої світової війни. Але чи може ця війна дійти до моменту, коли Путін всерйоз розглядатиме такий крок?
Веслі Кларк вважає, що цього не можна повністю виключати, зокрема через те, що Путін, ймовірно, ухвалює рішення, спираючись на суттєво викривлену інформацію про ситуацію на фронті.
«Він може замислитися над застосуванням ядерної зброї. Безумовно, він не соромиться погрожувати її використанням», говорить Кларк.
«Але я не думаю, що він отримує чесну й точну інформацію з поля бою. Я знаю це, тому що знаю, як готували радянську армію. А нинішні російські військові є її спадкоємцями. Якщо ти доповідаєш про проблему, вона стає твоєю проблемою, і тебе можуть навіть притягнути до кримінальної відповідальності. Тому ніхто не повідомляє про реальні труднощі. Натомість усі звітують про успіхи, а те, що відбувається в підрозділах, там і залишається. Тому, на мою думку, існує серйозна проблема з тим, щоб до Путіна доходила правдива інформація».
«Можливо, він бачить загальну картину, але я впевнений, що генерали щодня доповідають йому про чергові успіхи. Це лише зміцнює його бажання продовжувати війну. Він знає, що йому брешуть, але враховує це і все одно наполягає на своєму. Зараз він вірить, що якщо витримає, то тиск і надалі буде спрямований на Зеленського, щоб той пішов на поступки. А президент Трамп уже заявив, що після завершення питання Ірану знову зосередиться на Україні», говорить Веслі Кларк.
Бен Годжес погоджується, що попри всі труднощі Росії Путін зараз не зацікавлений у завершенні війни.
«Він готовий миритися з будь-якими втратами. Лише коли зрозуміє, що може втратити владу, або коли побачить, що рішучість Заходу підтримувати Україну лише зростає, а російська нафтогазова інфраструктура продовжує руйнуватися, лише тоді ситуація може змінитися. Але зараз я не думаю, що він відмовиться від своїх максималістських вимог», говорить Годжес.
«Тому ми повинні виходити з того, що Росія й надалі робитиме те саме, що й зараз. Ідея про те, що Україну потрібно підтримувати лише для того, щоб покращити її переговорні позиції, є хибною. Потрібно діяти на повну силу і надати Україні все необхідне, щоб відтіснити Росію назад за її власні кордони. Саме таким має бути наш підхід».
Чи може Захід зупинити Росію?
Отже, поки Україна перехоплює ініціативу на полі бою, Росія може вважати ескалацію найкращим способом захистити свої позиції.
На думку Дуґласа Люта, саме тут Захід ризикує припуститися серйозної помилки, якщо задовольниться статус кво та напівзаходами у підтримці України.
«Найбільшою помилкою було б не помітити, що ініціатива перейшла на бік України, і не скористатися цією можливістю, щоб подвоїти підтримку Заходу. Не можна просто сприймати як належне те, що Україні майже дивом вдалося переломити хід війни. Цим потрібно скористатися», говорить Лют.
Якщо ж Захід допоможе Україні захистити себе, якщо Росія зазнає поразки від України та об’єднаного НАТО, що тоді чекатиме на саму Росію і Кремль?
«Ми побачимо типовий розвиток подій для авторитарного режиму», говорить Веслі Кларк. «Почнеться відторгнення Путіна. Можливо, його повалять. Можливо, Росія розпадеться. А можливо, до влади прийде новий сильний лідер і скаже: “Нам завдали удару в спину, тому що Путін побоявся провести повну мобілізацію”. Ми просто не знаємо, куди це приведе».
«Але у міжнародній політиці є одна річ, яку ми вже добре зрозуміли: вона ніколи не закінчується. Коли Френсіс Фукуяма після розпаду Радянського Союзу заявив про “кінець історії”, вона насправді не закінчилася. Проте ми значно охочіше матимемо справу з Росією, яку відкинули назад, яка шукає новий шлях і нові альтернативи. Тоді з’явиться можливість простягнути руку тим росіянам, які усвідомлюють, наскільки згубними для Росії стали комунізм і правління Путіна, і допомогти їм повернутися до Заходу».
