Браян Вітмор є автором матеріалів для Independence Avenue Media. Висловлені в цьому матеріалі погляди належать автору і не обов’язково відображають позицію Independence Avenue Media.
Російські дисиденти полюбляють саркастично жартувати, що через постійну схильність Кремля політизувати та фальсифікувати історію вони живуть у країні з непередбачуваним минулим.
Тепер ця звичка перетворювати історію на політичну міфологію або просто вигадувати щось і називати це наукою поширюється на окуповані Росією райони сходу та Півдня України.
Міністерство освіти Росії запровадило нові обов’язкові підручники з історії для середньої школи, які використовуватимуться з 1 вересня. Вони мають назву «Історія нашого краю. Донбас і Новоросія».
Саме використання слова «Новоросія», царської назви для східних і південних територій України, у назві підручника говорить багато про що. Історія Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей у цих підручниках повністю вписується у так звану «єдину історію Росії».
Спираючись значною мірою на царські імперські уявлення, тексти зображують окуповані регіони як історично російські території, які нібито «повернулися» до своєї справжньої батьківщини.
Звісно, це далеко не перший випадок, коли Росія займається індоктринацією дітей на окупованих територіях.
У 2023 році для одинадцятикласників запровадили підручник з історії, який виправдовує повномасштабне вторгнення Росії в Україну як самооборону та навчає школярів, що Україна є «ультранаціоналістичною державою», де «заборонена опозиція».
За даними Міжнародної Амністії, батьки, вчителі та учні на окупованих Росією територіях України ризикують зазнати насильства, свавільних затримань та жорстокого поводження, якщо відмовляються дотримуватися російської навчальної програми.
А в рамках політики переселення населення на окуповані території України Росія заохочує вчителів із РФ переїжджати туди, щоб реалізовувати порядок денний Кремля.
Крім того, десятки тисяч українських дітей були викрадені, вивезені до Росії, «усиновлені» російськими батьками та піддані перевихованню, щоб вони ненавиділи свою Батьківщину. Чоловіків на окупованих Росією територіях України з 17 років ставлять на військовий облік, після чого вони можуть бути призвані до армії держави, яка ці території окупує. Це також є порушенням міжнародного гуманітарного права.
«Ось так працює російська окупація», написав у Substack професор Університету Кейс Вестерн Резерв Роман Шеремета. «Спочатку вони захоплюють твою землю. Потім знищують твої міста, вбивають і депортують твоїх людей, стирають твою мову та культуру, а зрештою навчають твоїх дітей, що їхня Батьківщина завжди була російською. Це колоніалізм і примусова русифікація».
Це твердження настільки ж правдиве, наскільки й жахливе. Але варто звернути увагу на ще одну річ. Західна академічна спільнота давно була співучасницею Москви у формуванні колоніального бачення історії. Так само як Росія завойовувала та колонізувала сусідні народи, привласнювала їхні культури й придушувала їхні мови, дослідження та викладання історії Східної Європи та Євразії протягом більшої частини XX століття перебували під впливом русоцентричного підходу в Північній Америці та Західній Європі. І наслідки цього відчувалися поколіннями.
Вивчення цієї частини світу, яке називали дослідженнями Східної Європи, слов’янознавством, русистикою або радянознавством, донедавна переважно залишалося русоцентричним. Воно ґрунтувалося на російській імперській версії історії, яку принесли на Захід історики емігранти після більшовицької революції 1917 року.
Російські історики емігранти в провідних американських університетах, зокрема Майкл Карпович у Гарварді, Георгій Вернадський у Єлі, Майкл Флоринський у Колумбійському університеті та Ніколас Рязанівський в Університеті Каліфорнії в Берклі, вплинули на цілі покоління фахівців з цього регіону. Згодом ці фахівці працювали в уряді, академічному середовищі та медіа.
Імперська російська версія історії, яку протягом більшої частини XX століття викладали в західних університетах, легітимізувала привласнення Росією спадщини та самої назви середньовічної держави Київська Русь. Ця версія історії помилково вибудовувала пряму лінію від Київської Русі через Велике князівство Московське, Московське царство, Російську імперію та Радянський Союз. При цьому ігнорувався той факт, що Київська Русь є історичною попередницею трьох сучасних держав: Білорусі, Росії та України.
Окрім привласнення спадщини Київської Русі, русоцентрична версія історії применшувала значення понад п’яти століть, з 1240 до 1795 року, протягом яких землі сучасних України та Білорусі були частиною європейського політичного простору у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Імперська історична концепція також таврувала національні прагнення українців, білорусів та інших колонізованих народів як штучну, нав’язану і руйнівну форму етнонаціоналізму.
«Не підтримуючи і не схвалюючи російський режим безпосередньо, і науковці, і уряди відігравали класичну роль сприячів: вони створили, дозволили та або підтримували систему, в якій дії Росії сприймалися або як легітимні, або принаймні як прийнятні та допустимі», написав у 2022 році історик Вінніпезького університету Андрій Заярнюк.
Заярнюк зазначив, що це особливо чітко проявилося у використанні русоцентричної імперської версії історії у сумнозвісній статті Володимира Путіна обсягом близько 7 тисяч слів «Про історичну єдність росіян та українців», опублікованій у липні 2021 року, за сім місяців до повномасштабного вторгнення. Ця стаття також була обов’язковою для вивчення військовослужбовцями російської армії.
На щастя, західна академічна спільнота виправляє помилки минулого. Такі історики, як Сергій Плохій із Гарвардського університету та Тімоті Снайдер із Торонтського університету, допомагають відходити від російських імперських історичних наративів і ненавмисної легітимізації російського колоніалізму.
Книга Снайдера 2003 року «Відбудова націй: Польща, Україна, Литва, Білорусь, 1569–1999» встановила новий стандарт для розуміння історії Східної Європи. А книжка «Брама Європи: Історія України», опублікована у 2015 році Плохієм, допомогла повернути історію України з підпорядкування русоцентричним імперським наративам.
Але навіть тоді, коли академічна спільнота Північної Америки та Європи намагається деколонізувати викладання історії Східної Європи, українські учні середніх та старших класів на окупованих територіях отримують пропаганду, яку видають за наукову історію.
І ось так старий жарт російських дисидентів перетворився на шкільну програму: країна з «непередбачуваним минулим» тепер нав’язує вигадане минуле дітям сусідньої держави.
Браян Вітмор є старшим позаштатним науковим співробітником Євразійського центру Атлантичної ради, доцентом-практиком Техаського університету в Арлінгтоні та ведучим подкасту The Power Vertical.
