Рідкісний візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви 25 серпня мав донести до Кремля чітке послання: не випробовуйте НАТО на міцність.
Так вважає президент і голова The Saratoga Foundation Ґлен Говард, який протягом двох десятиліть очолював Jamestown Foundation.
«Розвідувальні дані свідчать, що росіяни щось готують», каже Ґлен Говард в інтерв’ю Independence Avenue Media. «Директори ЦРУ не сідають у літак і не летять до Москви без дуже вагомої причини».
Американські ЗМІ повідомляють, що Реткліфф мав застерегти Володимира Путіна від нападу на країни НАТО, передусім Естонію, Латвію та Литву.
Ґлен Говард вважає, що можливості Росії відкрити новий напрямок проти НАТО обмежені. Польща, країни Балтії та Фінляндія добре підготовлені, а спроба російських сил перетнути кордон, на його думку, зустріне жорстку відповідь.
Утім ризик нової ескалації він не відкидає.
«Путін азартний гравець і любить ризикувати. Він може запитати себе, чи варто ризикувати з Трампом. Але водночас він може бачити дефіцит ракет для Patriot, слабкість нашої військово промислової бази та те, що ми загрузли в Ірані й Перській затоці», каже Ґлен Говард.
Окрему увагу експерт звертає на повідомлення про можливе прибуття ще 50 тисяч північнокорейських військових. Вони можуть замінити російські підрозділи на одному з напрямків і дозволити Москві перекинути власні сили в інше місце.
В інтерв’ю Ґлен Говард також розповідає про роль американської розвідки в українських далекобійних ударах по російських нафтопереробних заводах та пояснює, чому візит Реткліффа може свідчити про зміну підходу адміністрації Трампа до Росії.
Інтерв’ю записане 27 серпня 2026 року та відредаговане для стислості й зрозумілості.
Кирило Сухоцький, Independence Avenue Media: Директор ЦРУ Джон Реткліфф відвідав Москву. Це дуже незвичний і несподіваний візит. Востаннє директор ЦРУ приїздив до Москви майже п’ять років тому, напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Як ви це оцінюєте? Наскільки важливий цей візит?
Ґлен Говард, президент і голова The Saratoga Foundation: Це досить важливий візит, і він нагадує поїздку Білла Бернса у 2021 році, коли той приїхав до Москви з попередженням. Очевидно, президент Путін до цього попередження не дослухався. Бернс тоді не зустрічався з Путіним, але передав попередження і висловив його досить чітко. Однак росіяни все одно продовжили підготовку і зрештою розпочали повномасштабне вторгнення.
Директори ЦРУ не сідають у літак і не летять до Москви без дуже вагомої причини. Тому, як я й припускав, він приїхав туди з попередженням. Ексклюзивна публікація Wall Street Journal вперше підтвердила, що йшлося про країни Балтії та попередження щодо НАТО.
Я думаю, контекст тут такий. Він зустрічався зі своїми російськими колегами з розвідки і передавав їм певний сигнал. І, на мою думку, цей сигнал звучав так: не випробовуйте нас на міцність щодо статті 5. Не провокуйте нас, тому що ми виконаємо свої зобов’язання за статтею 5, попри все, що говорили у середовищі MAGA про НАТО і про те, що Альянс нібито не виконує своїх зобов’язань.
Посол Метью Вітакер дуже чітко висловлював підтримку НАТО. Це вже не такі близькі відносини, як за адміністрації Байдена, але водночас є ознаки, що Сполучені Штати не збираються залишати НАТО. І саміт в Анкарі 7-8 липня був успішним.
Тому контекст і час цього візиту дуже важливі. Ми вперше бачимо, як Реткліфф, який досі залишався в тіні процесу формування політики адміністрації Трампа, виходить на передній план і починає відігравати провідну роль. Він дуже неохоче з’являвся публічно. Водночас, за повідомленнями ЗМІ, ЦРУ фактично взяло на себе координацію кампанії ударів, допомагаючи Україні визначати цілі для атак на російські нафтопереробні заводи.
Реткліфф приходить до президента і каже: пане президенте, я хотів би направити радників ЦРУ, щоб допомогти українцям визначати цілі на російських нафтопереробних заводах у межах їхньої кампанії ударів безпілотниками. Тому що нас справді непокоїть, що буде, якщо українці самостійно завдадуть удару, який призведе до ескалації з Росією. Для нас краще мати можливість контролювати, по яких цілях українці завдають ударів, і таким чином не допустити ескалації. А Трамп відповів: гаразд, звучить як хороша ідея.
Ось у чому контекст. Реткліфф досі залишався в тіні і займався такими речами, але публічної ролі не відігравав. Тепер питання в тому, що змусило адміністрацію піти на цей крок.
Гадаю, для нас із вами відповідь досить очевидна. Якщо подивитися на заголовки новин за останній місяць, ми бачимо постійні спроби промацати межі дозволеного.
Ми бачили, як румуни збивали безпілотники над Чорним морем. Бачили дрони поблизу Лейпцига в Німеччині. Тобто Росія посилює диверсійну кампанію в Європі. І якщо ви стежите за розвідувальною інформацією, то бачите всі ці дані.
Ми також бачили, як росіяни зайшли в район так званого Саатсеського чобота, ділянки естонської дороги, що проходить через територію Росії. Вони на короткий час зайшли туди, а потім відійшли.
Отже, росіяни постійно промацують і випробовують периферію НАТО.
Коли Путін буде змушений зупинити війну? Волкер назвав головні слабкості Росії
IAM: Ми бачили витоки розвідданих і повідомлення про них у різних виданнях. Нещодавно Wall Street Journal написав, що, за оцінкою американської розвідки, Росія справді може щось готувати. Чи могло саме це стати причиною візиту Реткліффа? І що в такому разі можуть зробити Сполучені Штати?
Говард: Я б сказав так. Тут треба подивитися на ситуацію ширше. Не можна розглядати все лише через призму Трампа. Його неможливо передбачити. Подивіться на його радників і на те, що відбувається навколо.
Трамп назвав візит Реткліффа напіврутинним. Гаразд, але що це означає? Він применшує значення цього візиту. І робить це небезпідставно, тому що хоче залишити відкритими двері для переговорів із росіянами. Тобто тут застосовується політика батога і пряника.
І яка єдина заява ЦРУ прозвучала під час візиту Реткліффа? Вони сказали, що попросили українців не завдавати ударів по Москві, поки американська делегація перебуває там. І росіянам повідомили, що українців попросили цього не робити. А росіяни могли подумати: зачекайте, товариші, ви ж нібито координуєте ці удари, а тепер кажете нам, що попросили українців цього не робити.
Подивіться на це в ширшому контексті. Це означає, що ми певною мірою контролюємо ситуацію. Реткліфф зробив цю заяву, а в понеділок, 31 серпня, він має поінформувати союзників по НАТО в Європі про свій візит до Москви.
Потім ми бачимо, що спеціальні посланці Трампа Джаред Кушнер і Стів Віткофф, за словами президента України Володимира Зеленського, погодилися приїхати до Києва на День Незалежності. Але вони так і не приїхали. Питання чому?
Адміністрація Трампа не хоче розкривати всі свої карти. Вона намагається зберегти можливості для переговорів із росіянами, але водночас тримає напоготові батіг. І цим батогом є кампанія ударів по російських нафтопереробних заводах.
Але якщо повернутися до вашого запитання, розвідувальні дані свідчать, що росіяни щось готують. Що ми знаємо напевно? Ми знаємо, що наближаються вибори до Держдуми. Є повідомлення про можливу мобілізацію від 250 до 500 тисяч чоловіків, яку росіяни можуть готувати для якогось фінального наступу. Водночас надходять повідомлення про те, що вони промацують ситуацію на периферії НАТО.
Якщо виходити з того, що Реткліфф є тим дорослим у кімнаті, який не долучається до кожної дискусії у Білому домі із закликами чинити тиск на Росію, то він діє дуже виважено. Відомо, що він займає жорстку позицію щодо Росії, але досі не поспішав виходити на передній план. Йому було важливо здобути довіру Трампа. І тепер у нього з’явилася можливість впливати на рішення.
IAM: Наскільки, на вашу думку, Путін блефує, а наскільки загроза для країн Балтії реальна? Чи може він справді вирішити випробувати статтю 5 НАТО?
Говард: Питання в тому, чи мають росіяни достатньо військових, щоб відкрити новий напрямок десь у Балтії. Якщо подивитися на польську армію, яка є однією з найкращих і найактивніше модернізується в Європі, я не думаю, що вони спробують випробувати її з території Білорусі.
Якщо до Білорусі почнуть прибувати ешелони і ви побачите масштабне нарощування російських сил, це буде видно із супутників. І це спричинить відповідну реакцію Сполучених Штатів.
Або ж так звані зелені чоловічки можуть спробувати перейти кордон у районі Сувальського коридору і перевірити реакцію НАТО. Але, наскільки мені відомо, поляки та литовці завдадуть їм потужного удару. Вони цього не терпітимуть. І, наскільки мені відомо, естонці також заявляють цілком однозначно: якщо щось станеться, ми завдамо удару у відповідь. Це не залишиться без відповіді.
І я думаю, що візит Реткліффа фактично мав передати Росії такий сигнал: можливо, раніше ви чули від нас заяви про те, що НАТО не настільки важливе, але не випробовуйте нас на міцність.
Вітакер також висловлювався щодо цього дуже чітко. Він жодного разу не похитнувся у своїй підтримці НАТО. Все, що вони говорили союзникам, це те, що ми хочемо, аби ви робили більший внесок.
Тому головне питання з військової точки зору, чи вистачить росіянам сил, щоб щось зробити. Чи спробують вони перейти кордон і чи отримають удар у відповідь?
І тут є різниця між НАТО та українськими Повітряними силами. НАТО має величезні можливості в повітрі. Якщо росіяни спробують перейти кордон і щось зробити, по них завдадуть удару. І завдадуть дуже потужно. Їм не дозволять закріпитися на якійсь території.
Я також абсолютно не бачу, щоб росіяни вирішили випробувати Фінляндію. Як ви знаєте, фіни мають сучасні збройні сили і готові діяти.
Тому, коли дивишся на всю периферію НАТО, виникає питання: де саме вони можуть завдати удару? Що вони можуть зробити? Я не бачу для них великої кількості варіантів.
Думаю, ми побачимо подальші спроби промацувати НАТО, а потім відповідний крок Сполучених Штатів. Наприклад, може відбутися передислокація американських військ до Польщі.
Я також не думаю, що білоруська армія вступить у війну. Якби Лукашенко хотів долучитися до війни, він міг би відправити 50 тисяч білоруських військових на Донбас. Але він цього не зробив.
Водночас Зеленський говорить про те, що на допомогу росіянам можуть прибути ще 50 тисяч північнокорейських військових. Що це означає з військової точки зору?
Якщо 50 тисяч північнокорейців прибудуть до Курської області, вони зможуть замінити там російські підрозділи. Це дозволить росіянам вивільнити сили, передислокувати техніку та особовий склад і використати їх для інших завдань.
Тому, можливо, у припущеннях про те, що росіяни планують перекинути сили кудись іще, є частка правди. Розвідка бачить, як дедалі більше північнокорейців сідають у потяги, як літаки прямують до Воронежа на південному заході Росії, як відбувається передислокація сил.
Можливо, американська розвідка бачить певні речі, які їй не подобаються і які вона вважає червоною лінією.
Можливо, вони бачать, що всі ці розвідувальні дані складаються в одну картину. І думаю, Реткліфф також це побачив. Він не з тих, хто схильний бити на сполох без причини. Він діє дуже обережно і має вплив на президента.
IAM: Якщо оцінювати все це з огляду на те, про що ми щойно говорили, наскільки ймовірно, що Росія може піти на ескалацію в Україні або навіть проти НАТО?
Говард: Вони вже пішли на ескалацію через диверсійну кампанію. Розвідувальна спільнота бачить, що диверсії в Європі справді відбуваються і росіяни таким чином промацують нас у різних напрямках. Водночас розвідка фіксує нарощування сил поблизу кордону. Тому вони просто складають два плюс два.
І такі люди, як Реткліфф і держсекретар Марко Рубіо, можуть сказати: ми весь цей час заявляли, що готові працювати з Росією. Можливо, Путін неправильно нас зрозумів.
І це знову повертає нас до візиту Реткліффа. Це було попередження. Не випробовуйте нас. Не переходьте цю червону лінію. Саме так я це розумію.
Як успіхи України можуть підштовхнути Путіна до провокації проти НАТО
IAM: Але Бернс і попередня адміністрація США робили те саме перед вторгненням в Україну, і Путін тоді не дослухався. Як ви вважаєте, цього разу він дослухається?
Говард: Думаю, Путін азартний гравець і любить ризикувати. Тому тут шанси приблизно рівні. Він може дослухатися, а може й ні. Він може оцінити ситуацію і запитати себе: чи варто ризикувати з Трампом?
Але є й інший бік. У нас закінчуються ракети для Patriot, і Путін може вважати, що наша військово промислова база ослаблена, а Сполучені Штати загрузли в Ірані та Перській затоці.
Якщо Реткліфф у понеділок інформуватиме союзників по НАТО про свій візит до Москви, це багато про що говорить. Хтось в адміністрації починає виходити на передній план, і, схоже, там відбулися певні зміни у розподілі впливу. Принаймні я це так сприймаю.
Чому США не вистачає ракет Patriot: «смерть від тисячі порізів»
