Попередження Польщі та країн Балтії про можливі російські провокації проти НАТО слід сприймати серйозно, адже саме їхні розвідки, за словами колишнього заступника помічника міністра оборони США з питань Європи та політики НАТО Яна Бжезінського, найкраще розуміють стратегічні цілі Кремля.
В інтерв’ю Independence Avenue Media Бжезінський наголошує, що Росія вже багато років веде кампанію гібридної агресії проти Заходу: здійснює диверсії, атакує критичну інфраструктуру, проводить кібератаки та порушує повітряний простір країн НАТО. На його думку, якщо Україна й надалі успішно послаблюватиме російську армію, Кремль може спробувати змінити хід війни, спровокувавши кризу всередині Альянсу.
«Чи маємо ми необхідні спроможності, щоб рішуче відповісти? Безумовно. Справжнє питання в тому, чи має НАТО, чи має трансатлантична спільнота політичну рішучість скористатися цією силою», — каже Бжезінський.
Колишній високопосадовець Пентагону вважає, що головною метою Москви може стати не масштабна війна з НАТО, а спроба розколоти союзників і послабити підтримку України. Саме тому, переконаний він, попередження союзників на східному фланзі Альянсу не можна недооцінювати.
Бжезінський також виступає проти подальшого скорочення американської військової присутності в Європі, яке розглядає адміністрація Дональда Трампа. На його думку, нинішній контингент США вже є значно меншим, ніж у попередні десятиліття, а нові скорочення лише зміцнять впевненість Кремля у слабкості Заходу.
В інтерв’ю також ідеться про перспективи вступу України до НАТО, можливі сценарії російської ескалації проти країн Балтії та Польщі, уроки війни Росії проти Грузії у 2008 році, а також про те, чому, на думку Бжезінського, саме тоді Захід утратив шанс зупинити подальшу російську експансію.
Інтерв’ю записане 21 липня 2026 року та відредаговане для стислості й зрозумілості.
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: Лідери країн Балтії та Польщі попереджають, що Росія може здійснити обмежену військову або гібридну провокацію проти НАТО. У Вільнюсі заявляють, що мають розвідувальні дані, які свідчать: Москва може готувати атаки на об’єкти життєво важливої інфраструктури в країнах Балтії або Польщі. Як ви оцінюєте ці попередження?
Ян Бжезінський, старший науковий співробітник Atlantic Council, колишній заступник помічника міністра оборони США з питань Європи та політики НАТО: Я вважаю, що до них потрібно ставитися дуже серйозно з двох причин. По-перше, поляки, країни Балтії та інші наші союзники мають справді якісну розвідку щодо Росії. Я б також сказав, що саме поляки та країни Балтії належать до тих, хто найкраще розуміє російську стратегічну культуру та спосіб мислення. По-друге, є прецеденти. Росія веде гібридну війну проти Заходу та наших європейських союзників уже понад десять років. І впродовж останніх кількох років вона лише посилюється.
Тож країни Балтії та Польща мають цілком обґрунтовані підстави виступати з такими попередженнями.
Не варто забувати про інциденти з пошкодженням кабелів у Балтійському морі, які, за твердженнями, були здійснені за вказівкою Росії та російськими виконавцями. Були також випадки, коли росіяни, за наявними даними, пошкодили кабелі між архіпелагом Шпіцберген і материковою Норвегією. Крім того, Росія здійснювала вбивства на території Європи. Ми бачили насильство проти російських дисидентів у різних європейських країнах. Протягом останнього року стався терористичний напад на польську залізничну лінію. А минулого вересня Росія запустила приблизно від 20 до 23 безпілотників углиб території Польщі.
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: За яких обставин НАТО може вважати атаку на критичну інфраструктуру, подібну до тих, які ви щойно перелічили, такою, що підпадає під дію статті 5 Північноатлантичного договору про колективну оборону?
Ян Бжезінський: На це немає чіткої відповіді чи визначеної «червоної лінії». Але можу сказати, що Альянс, Сполучені Штати, Північна Америка та Європа не змогли належним чином відреагувати на довгий перелік російських гібридних атак, тобто дій, які не дотягують до рівня повномасштабної війни, але спрямовані проти їхньої території та населення.
Більше того, я б стверджував, що атака безпілотників на Польщу була актом війни. Це були військові безпілотники, які навмисно запустили вглиб польської території. Захід не відповів на це нічим, окрім застережень і заяв про те, що такі дії є небезпечними та нічим не виправданими. У відповідь не було запроваджено навіть економічних санкцій.
Тож певною мірою західна спільнота демократичних держав, трансатлантична спільнота, фактично заохотила Росію до подальшої ескалації, оскільки не реагує належним чином на такі акти агресії.
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: Чому, на вашу думку, ми досі не побачили належної відповіді НАТО?
Ян Бжезінський: У межах Альянсу завжди непросто досягти консенсусу. І, як мені здається, серед більшості держав-членів НАТО існує переконання, що не варто загострювати конфлікт. Саме тому їхня реакція на ці прояви агресії загалом була пасивною.
І це була помилка. Насправді це лише збільшує ризик того, що Росія піде на ще більш небезпечні та провокаційні кроки, а це, своєю чергою, підвищує ризик ширшої війни, якої ми всі прагнемо уникнути.
Коли Україна зможе виробляти власні ракети для Patriot? Відповідає ексміністр оборони США
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: Яку найбільш безпосередню загрозу, на вашу думку, Росія сьогодні становить для Європи?
Ян Бжезінський: Найбільш безпосередня загроза, яку вона становить, це навіть не загроза, а вже конкретна дія. Це нічим не виправдана, неспровокована і жорстока агресія проти України, спрямована на підкорення незалежної демократичної держави, яка фактично була союзником НАТО, зокрема, направляючи своїх військових для участі в операціях Альянсу.
Ця російська агресія є загрозою для України, загрозою для самого принципу державного суверенітету, а також загрозою для довіри до НАТО. Саме на цьому сьогодні має бути зосереджена наша увага. Ми повинні активізувати свої дії, щоб допомогти українцям перемогти це вторгнення і завершити війну на їхніх умовах.
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: Звісно, війна в Україні триває. Але якщо говорити не лише про Україну, ви вже згадували про гібридні операції, які Росія проводить багато років. Які загрози ви бачите саме для країн Балтії та Польщі? Чого ви очікуєте?
Ян Бжезінський: Мене непокоїть, що з погіршенням становища Росії в Україні вона може спробувати змінити ситуацію шляхом горизонтальної ескалації, тобто здійснити якусь провокаційну військову дію проти однієї з країн НАТО. Вона може обрати такого союзника, якого вважатиме найбільш вразливим і щодо якого, на її думку, Альянсу буде найважче виробити єдину та рішучу відповідь.
Я не можу назвати якийсь один конкретний сценарій як найбільш імовірний чи найнагальніший. Але всі мають уважно стежити за ситуацією в країнах Балтії та в Арктиці. Саме ці два регіони викликають у мене найбільше занепокоєння.
Три американські генерали: чим небезпечна Росія, яка програє
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: Хотів би запитати про американську військову присутність у Європі. Якщо не зважати на гучні заголовки, як вона виглядає сьогодні? Що Вашингтон планує змінити і як, на вашу думку, розвиватиметься цей процес?
Ян Бжезінський: Сьогодні в Європі розміщено приблизно від 70 до 80 тисяч американських військовослужбовців. Із них близько 60 тисяч перебувають там на постійній основі. Тобто вони служать на постійних військових базах, живуть там цілий рік і не змінюються за ротацією.
Це менш ніж третина від того, що Сполучені Штати мали в Європі на піку Холодної війни, коли там перебувало понад 300 тисяч військовослужбовців. Саме ці понад 300 тисяч захищали трансатлантичні інтереси.
Сьогодні адміністрація Трампа дала зрозуміти, що хоче ще більше скоротити американську військову присутність у Європі. На мою думку, це помилка. Вона ґрунтується на хибному припущенні, ніби ці сили є надмірним тягарем для американських збройних сил і обмежують здатність США реагувати на кризи в інших регіонах світу.
Але я хотів би звернути увагу на те, що ці приблизно 62 тисячі військовослужбовців, які постійно дислокуються в Європі, становлять менш ніж 6 відсотків, а ймовірно навіть менш ніж 5 відсотків від загальної чисельності професійних Збройних сил США, які налічують близько 1,3 мільйона військовослужбовців. І я навіть не враховую резервні сили та Національну гвардію, які збільшують цю цифру приблизно до 2 мільйонів.
Із 30 ескадрилей винищувачів F35 лише дві постійно базуються в Європі. Із приблизно 27, 28 або 29 ескадрилей F16, залежно від методики підрахунку, лише чотири постійно дислокуються в Європі.
Якщо говорити про особливо цінні й обмежені за кількістю системи, такі як комплекси протиповітряної оборони Patriot, то зі 15 батарей, які нині мають Сполучені Штати, а невдовзі їх стане 18, лише одна постійно розміщена в Європі.
Тож наша військова присутність у Європі є досить обмеженою і майже не створює додаткового навантаження на здатність США реагувати на кризи в інших частинах світу. Я б навіть сказав, що з огляду на важливість трансатлантичної безпеки та життєво важливі інтереси Сполучених Штатів у Європі ми, навпаки, мали б посилювати свою військову присутність у міру того, як європейські союзники нарощують власні оборонні спроможності.
Втім, мушу визнати, що сьогодні це позиція меншості у Сполучених Штатах.
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: Що станеться, якщо американські війська залишать Європу до того, як європейські союзники будуть готові повністю їх замінити? І після саміту НАТО чи бачите ви координацію між Вашингтоном і Європою щодо графіка таких змін?
Ян Бжезінський: Європейці намагаються узгодити з адміністрацією Трампа певний графік, пов’язаний із її планами. Для мене саміт НАТО в Анкарі став моментом, коли Європа робила крок уперед, а Сполучені Штати, навпаки, відступали назад. Це викликає в мене розчарування і занепокоєння.
Європейці продемонстрували, що готові брати на себе більше відповідальності. На саміті вони підтвердили свою відданість виконанню рішень, ухвалених на саміті в Гаазі, а саме збільшенню оборонних витрат до 5 відсотків ВВП. І багато країн НАТО вже досягли відчутного прогресу в цьому напрямку.
На жаль, Сполучені Штати привезли на саміт своєрідну темну хмару, яка нависала над усіма зустрічами. Йдеться про плани переглянути розміщення американських військ, а також про нову стратегію національної оборони, яка сигналізує про намір і надалі скорочувати американську військову присутність.
Я вважаю, що коли Сполучені Штати скорочують свої сили в Європі, вони фактично додають сміливості нашим противникам. Це породжує сумніви щодо відданості Америки європейській безпеці, а це зовсім не допомагає. Ми маємо достатньо ресурсів, щоб робити більше в Європі. Ситуація вимагає саме цього, і ми повинні не скорочувати, а навпаки посилювати свою військову присутність у Європі.
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: Після саміту в Анкарі чи маєте ви підстави з більшим оптимізмом дивитися на трансатлантичні відносини?
Ян Бжезінський: Саміт мав і позитивні аспекти. Він продемонстрував, що європейські країни повністю віддані підтримці України. Вони зобов’язалися виділити 70 мільярдів євро безпекової допомоги Києву цього року. Також пообіцяли надати ще 70 мільярдів євро безпекової допомоги у 2027 році.
У певному сенсі це був саміт, на якому підбивали підсумки. Європейські союзники, включно з Канадою, дуже чітко продемонстрували і підтвердили конкретними фактами свою готовність збільшити оборонні витрати до 5 відсотків ВВП, а також показали, якого прогресу вже досягли.
Крім того, було оголошено про оборонні контракти на суму понад 50 мільярдів доларів, спрямовані на посилення військових спроможностей. І це справді дуже, дуже позитивний результат.
Втім, хоча в Анкарі й не сталося жодних політичних потрясінь, я вважаю, що саміт лише посилив занепокоєння європейців тим, що за президентства Дональда Трампа Сполучені Штати поступово відходять від Європи.
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: Ви згадали, що становище Росії в Україні погіршується. Водночас українські удари дедалі глибше досягають території Росії. Що це означає для здатності Росії випробовувати НАТО на міцність? Як це вписується в загальну картину?
Ян Бжезінський: Добра новина в тому, що успіхи України обмежують і зменшують здатність Росії реально протистояти НАТО або впевнено здійснювати агресію проти Альянсу.
Але що більше Україна досягатиме успіхів на полі бою, то більш імовірно, що Володимир Путін почне діяти з відчаю. І одним зі способів, яким він може спробувати змінити перебіг війни, стане, як ми вже говорили, горизонтальна ескалація, тобто здійснення певного акту агресії проти НАТО або однієї з країн-членів Альянсу.
Розрахунок полягатиме в тому, щоб спровокувати розкол усередині НАТО і таким чином послабити підтримку України.
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: За кілька тижнів виповниться 18 років від початку війни Росії проти Грузії у 2008 році. Озираючись назад, чи не проґавив Захід попередження про те, що мало статися далі?
Ян Бжезінський: Події 2008 року мали стати, і фактично стали, серйозним попереджувальним сигналом, який трансатлантична спільнота повинна була розпізнати й належним чином відреагувати.
Натомість після того, як Росію витіснили з більшої частини, хоча й не з усієї території Грузії, ми майже одразу повернулися до звичайних відносин із Росією. Чому так сталося, мені важко зрозуміти. Але саме це ще більше додало впевненості Володимиру Путіну.
І, як ми бачимо сьогодні, він так і не відмовився від своїх прагнень підкорити Грузію. Крім того, це переконало його, що він може діяти і проти України, не побоюючись рішучої відповіді з боку трансатлантичної спільноти. Саме такими були наслідки того, що сталося після російської агресії проти Грузії у 2008 році.
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: Ми говорили про можливість спроби Росії спробувати перевірити НАТО на міцність. А як щодо країн, які не є членами Альянсу, зокрема Грузії та Вірменії? Які ризики для них становить Росія?
Ян Бжезінський: Ризик в тому, що Путін, запанікувавши через погіршення ситуації для Росії в Україні, може вдатися до горизонтальної ескалації. І хоча я схильний вважати Арктику та країни Балтії найбільш імовірними напрямками такого розвитку подій, не варто забувати й про важелі впливу, які він досі має щодо країн Кавказу.
Крім того, він, безперечно, досі болісно сприймає втрату Вірменії, яка вирішила переорієнтувати свої відносини на Захід.
Даян Френсіс: Україна надихнула Вірменію, але Росія не відступить. Чи допоможе Трамп?
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: Як ви бачите майбутнє розширення НАТО? Наскільки це реалістично в найближчій перспективі?
Ян Бжезінський: Це залежить від того, що саме вважати найближчою перспективою. Очевидно, що протягом наступних двох років, поки Дональд Трамп перебуватиме на посаді президента США, новий етап розширення НАТО, найімовірніше, не відбудеться. Це стосується країн, які подали заявки на вступ до Альянсу, таких як Україна, а також інших держав, зокрема Молдови чи, можливо, країн Західних Балкан.
Однак бачення Європи як цілісного, вільного й неподіленого простору не буде реалізоване, доки Україна не стане повноправним членом НАТО. Я б навіть додав, що це стосується і Грузії. Але, на мою думку, цього не станеться, поки Дональд Трамп залишається президентом.
Сподіваюся, що наступний президент Сполучених Штатів матиме більш виважене стратегічне бачення і відновить відданість Америки ідеї єдиної, вільної та неподіленої Європи.
Дехто може сказати, що сьогодні це звучить надто оптимістично. Але я пам’ятаю, що ще зовсім недавно, під час саміту НАТО у Вільнюсі у 2023 році, в Альянсі майже існував консенсус щодо початку серйозного процесу вступу України до НАТО.
Насправді лише дві країни тоді реально блокували цей крок. Це були Сполучені Штати за президентства Джо Байдена та Німеччина. І я переконаний, що якби президент Байден підтримав прагнення України до членства, Німеччина також приєдналася б до цієї позиції.
Тож існує достатньо підстав вважати, що в довгостроковій перспективі бачення цілісної та вільної Європи все ж включатиме НАТО, до складу якого входитимуть такі країни, як Україна.
Картлос Шарашенідзе, Independence Avenue Media: І моє останнє запитання, щоб повернутися до теми, з якої ми почали. Чи готове НАТО до сценарію, про який попереджають лідери країн Балтії та Польщі?
Ян Бжезінський: Чи маємо ми необхідні військові спроможності, щоб рішуче відповісти? Чи маємо ми все необхідне, щоб стримати такий розвиток подій? Безумовно.
Перевага Альянсу над Росією є величезною. Достатньо подивитися на економічні показники. Сукупний ВВП країн НАТО становить приблизно 60 трильйонів доларів, тоді як ВВП Росії сягає лише близько 2 трильйонів доларів.
Якщо говорити про оборонні витрати, то Альянс витрачає приблизно 1,5 трильйона доларів, тоді як Росія у 2025 році витратила близько 200 мільярдів доларів або навіть менше.
Крім того, НАТО має широку мережу партнерських відносин далеко за межами Північної Атлантики, зокрема з країнами Індо-Тихоокеанського регіону, Близького Сходу та інших частин світу. Тому перевага НАТО над Росією є справді колосальною.
Справжнє питання полягає в іншому. Чи має НАТО, чи має вся трансатлантична спільнота політичну рішучість скористатися цією силою так, щоб ефективно стримати Росію від такого небезпечного, провокаційного й безрозсудного кроку, як напад за межами України?
І якщо такий напад станеться, чи вистачить у НАТО політичної волі відповісти належними каральними заходами, які змусять Росію відступити й не допустять повторення подібних дій?
Саме щодо цього я маю певні сумніви.
