«Президент Трамп і його переговорники, схоже, тепер зрозуміли, що Путін просто брехав їм і водив їх за ніс», каже Волкер в інтерв’ю Independence Avenue Media. На його думку, Кремль використовує мирні переговори, щоб домогтися американського тиску на Київ, не маючи реального наміру погоджуватися на мир.
Водночас Волкер вважає, що ситуація для Росії поступово погіршується. Санкції, проблеми з доходами від продажу нафти й газу, втрати особового складу та техніки, а також труднощі з виробництвом озброєнь дедалі більше обмежують можливості Москви продовжувати війну.
«Росія зіткнеться з двома проблемами. У неї закінчуватимуться гроші і їй бракуватиме військових спроможностей», каже Волкер. За його оцінкою, Росія витрачає людей і техніку швидше, ніж здатна їх відновлювати, і зрештою це може змусити Путіна погодитися на припинення вогню.
Волкер позитивно оцінює українську стратегію далекобійних ударів по території Росії, яка одночасно супроводжується готовністю Києва припинити вогонь, якщо те саме зробить Москва. Він припускає, що необхідність погодитися на припинення вогню може постати перед Путіним уже наступного року.
Сам Волкер радив би Трампу значно посилити тиск на Кремль. Він виступає за нові санкції, зокрема вторинні санкції проти фінансового сектору Росії, заходи проти російського тіньового флоту та передачу Україні далекобійних ракет Tomahawk.
«Україна ніколи не буде переможена. Неможливо забрати українськість в українців. Вони просто залишатимуться українцями», наголошує Волкер.
В інтерв’ю Independence Avenue Media колишній посол США при НАТО також розповів, чи отримає Україна можливість виробляти ракети перехоплювачі Patriot, чому НАТО, на його думку, має бути готовим збивати російські ракети ще над територією України та як дефіцит американських боєприпасів впливає на розрахунки Росії, Китаю та Ірану.
Інтерв’ю було записане 11 серпня 2026 року та відредаговане для стислості й зрозумілості.
Ґленн Кейтс, виконавчий редактор англомовної служби Independence Avenue Media:
The Wall Street Journal повідомляє, що, за оцінкою американської розвідки, президент Росії Володимир Путін у найближчому майбутньому може спробувати перевірити рішучість НАТО, здійснивши, наприклад, обмежене вторгнення. Раніше ви досить скептично ставилися до того, що Путін може напасти на країну НАТО. Чи змінилася ваша думка?
Курт Волкер, колишній посол США при НАТО: Ні, не змінилася, але, думаю, важливо визначити часові рамки. Наскільки я розумію, американська розвідка говорить про перспективу найближчих кількох років. І це, на мою думку, цілком обґрунтовано. У найближчій перспективі я не думаю, що Путін це зробить. Він загруз в Україні. Він не захоче ризикувати прямим конфліктом із НАТО. У нього немає військових сил і спроможностей, щоб упоратися з таким конфліктом.
Тому я не думаю, що він зробить це найближчим часом. Насправді, я вважаю, що сигнали, які ми отримуємо через розвідувальні канали, ймовірно, навмисно підкидають нам росіяни, щоб ми через це непокоїлися і не надавали Україні стільки озброєння. Щоб ми намагалися залишити його собі. Щоб ми готувалися до різних сценаріїв. Щоб ми обережніше ставилися до того, наскільки активно підтримувати Україну, бо не хочемо опинитися у масштабнішій війні з Росією. Тож я думаю, що в найближчій перспективі це певною мірою маніпуляція з боку Росії через розвідувальні канали.
Але якщо подивитися на три п’ять років уперед і припустити, що Росія вже не воюватиме в Україні, тоді, на мою думку, саме такий сценарій повинен нас непокоїти. Обмежений напад на країну НАТО, дуже швидке захоплення частини території, після чого Росія зупиняється. Можливо, все відбувається протягом 24 годин чи приблизно так. І тоді це стає перевіркою того, чи справді НАТО відповість.
Чи натомість ми, як зазвичай, почуємо заклики до деескалації, пошуку шляхів виходу із ситуації, заяви про те, що військового вирішення не існує, і так далі? Це фактично означало б згоду з певним рівнем російської агресії. А це означало б, що двері вже відчинені. І це розкололо б НАТО, чого Путін завжди прагнув.
Як успіхи України можуть підштовхнути Путіна до провокації проти НАТО
Ґленн Кейтс, виконавчий редактор англомовної служби Independence Avenue Media: Лише уточню, що у матеріалі The Wall Street Journal йдеться про те, що попередня оцінка була саме такою, як ви сказали, що Росія не ризикне зробити це у короткостроковій перспективі. Схоже, тепер цю оцінку дещо переглядають. Але повернімося до вашої головної думки про те, що Росії вигідно, аби ми вважали, що вона готова до ескалації. Як нам говорити про цю загрозу і завчасно готуватися до неї, водночас не допомагаючи російській пропаганді?
Курт Волкер: Я думаю, НАТО має зробити дві речі. Перша, підвищити рівень готовності, а отже, бути здатним негайно реагувати на поодинокі та гібридні атаки, а також на випадкові ракети чи дрони, які вже залітають на територію НАТО. Досі відбувалося так: вони залітають на територію НАТО, потім ми реагуємо, але реагуємо повільно, вони у щось влучають, а тоді ми скаржимося. Тому, думаю, нам потрібно підвищити рівень готовності.
Друге, нам потрібно тісніше координуватися з Україною щодо ситуації у повітряному просторі та реагування засобів протиповітряної оборони. Я знаю, що це складно, і знаю, що це порушує певні питання щодо того, наскільки НАТО залучене до того, що відбувається в повітряному просторі України. Але, відверто кажучи, повітряному простору НАТО загрожує те, що літає в українському повітряному просторі. Все, що потрапляє, скажімо, у повітряний простір Польщі чи Румунії, так чи інакше пов’язане з війною в Україні.
Тому ми повинні координувати з Україною ситуацію в повітряному просторі. І ми повинні працювати з Україною, щоб у зоні поблизу території НАТО, скажімо, на відстані 150 чи 200 кілометрів, не було небезпечних об’єктів у повітрі. Створити разом з Україною зону, закриту для таких об’єктів, а потім допомагати гарантувати, що їх там не буде.
Саме так НАТО може захистити власне населення. І це стало б дуже потужним сигналом Росії: ми не збираємося цього терпіти. Це важливо для стримування будь-яких інших дій, таких як наземне вторгнення або захоплення території, і для того, щоб росіяни розуміли, що ми справді відповімо. Отже, це перша частина цих двох речей.
Є ще дещо, що ми могли б зробити. НАТО могло б ухвалити чітке політичне рішення про передачу військовим командувачам повноважень негайно реагувати на військові вторгнення.
Ризик для НАТО полягає в тому, що Росія здійснює дуже обмежене вторгнення в країну НАТО, а для відповіді на нього потрібне політичне рішення на рівні Північноатлантичної ради, головного органу НАТО з ухвалення рішень, а можливо, навіть на рівні глав держав.
Це відкриває можливість для політичних лідерів сказати: знаєте, ми не хочемо вступати у повномасштабну війну з Росією, нам краще бути обережними, давайте поговоримо.
Краще передати військовим командувачам на місцях повноваження реагувати негайно. Росіяни знали б про це, і це стримувало б їх від таких дій.
Ґленн Кейтс: І це те, що зараз розглядається? Чи може президент Трамп і Сполучені Штати реально підтримати таке рішення?
Курт Волкер: У цьому й проблема. І справа не лише в президенті Трампі, я б не став виділяти лише його. Думаю, багато союзників не хотіли б відмовлятися від політичного контролю в якомусь майбутньому сценарії, якого вони поки що не можуть чітко уявити чи передбачити. Вони не хочуть втрачати цей контроль. І, думаю, саме в цьому полягає проблема. Поки ми дотримуємося принципу, що це має бути політичне рішення, це фактично грає на користь Росії, тому що ухвалення такого рішення потребує часу і створює невизначеність, а Росія може спробувати цим скористатися.
Ґленн Кейтс: Посол Волкер, я хочу повернутися до вашої думки про координацію протиповітряної оборони з Україною. Якщо говорити практично, чи означає це, наприклад, що НАТО отримає дозвіл збити російську ракету, коли вона ще перебуває над територією України?
Курт Волкер: Саме так. Так. У нас не повинно бути жодних вагань щодо збиття безпілотного об’єкта, ракети чи дрона, який становить загрозу для населення країн НАТО. Тут не повинно бути жодних вагань, незалежно від того, чи перебуває він у міжнародному повітряному просторі, над міжнародними водами або, якщо українці дадуть нам дозвіл, над територією України. Немає жодних причин вагатися.
Щодо того, чи обговорюють ці питання в НАТО, я знаю, що деякі союзники їх порушували. Я також знаю, що зараз немає активних зусиль, спрямованих на ухвалення будь-якого рішення щодо цих питань. Але, думаю, це те, що можна було б просувати.
Ґленн Кейтс: Думаю, одна з причин, чому ситуація зараз здається такою нестабільною, це нещодавні повідомлення про серйозні проблеми із запасами критично важливих боєприпасів, які суттєво скоротилися під час війни з Іраном. Президент Трамп заперечує, що така проблема існує, але наскільки, на вашу думку, інформація про ці проблеми впливає на розрахунки противників США? Йдеться, зокрема, про Росію, Китай та Іран.
Курт Волкер: Інформація про те, що ми вичерпали значну частину запасів боєприпасів, впливає на розрахунки наших противників у кількох аспектах.
По перше, це говорить їм про те, що ми діяли необачно. Це показує, що ми не розрізняли, яку саме зброю і проти яких цілей застосовувати, як під час ударів по цілях, так і у протиповітряній обороні. Українці змушені це робити. У них недостатньо засобів протиповітряної оборони. Вони дуже обережно вирішують, коли застосовувати щось дуже дороге, і намагаються використовувати найдешевші засоби для знищення найдешевших і найпростіших загроз. Ми повинні вчитися у них і робити те саме. Поки що ми цього не робимо.
Ще один висновок для наших противників полягає в тому, що ми недостатньо наростили виробництво. Ми говорили про збільшення обсягів виробництва, але робимо для цього недостатньо. І вони це також бачать.
І по третє, якщо ви Росія чи Китай, ви знаєте, що ми зберігаємо частину боєприпасів для потенційних конфліктів на цих напрямках. Тому це не зробить їх більш схильними до ризикованих дій там. Вони знають, що ми зберегли певні спроможності.
Для Ірану, з іншого боку, це своєрідна гра. Вони постійно запускатимуть дрони, атакуватимуть кораблі або спрямовуватимуть щось в ОАЕ, щоб змушувати нас залишатися в такому становищі, коли ми відчуваємо, що мусимо бути прив’язаними до цього регіону, тримати там боєприпаси напоготові та час від часу їх застосовувати. Тож для Ірану це спосіб чинити на нас тиск.
Ґленн Кейтс: За мить я хочу запитати вас про Іран, але спочатку продовжимо тему боєприпасів. Ви працювали в кількох адміністраціях. Як ми дійшли до того, що одна повітряна війна з Іраном могла настільки виснажити наші запаси боєприпасів? Ви вже назвали одну з причин, їх використовували неефективно. Але можна стверджувати, що цих боєприпасів від самого початку було недостатньо. Як, на вашу думку, ми опинилися в такій ситуації?
Курт Волкер: Коротка відповідь, самозаспокоєність. Ми виходили з того, що ми найбільші, найпотужніші, маємо найбільші спроможності і ніхто ніколи не наважиться кинути нам виклик. Тому ми не готувалися до сценаріїв, з якими стикаємося зараз.
По друге, ми не планували протидіяти великій кількості ефективних дронів, здатних досягати своїх цілей і завдавати реальної шкоди. Ми орієнтувалися на більш традиційні загрози. Але після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року характер війни змінився. Дрони тепер відіграють у ній дуже велику роль, а ми не встигли адаптуватися до цих змін.
Ще один прояв цієї самозаспокоєності стосується наших командувачів. Наші командувачі дивляться на все так, ніби в руках у них ракети Patriot. Це дуже великий молоток, тому все здається цвяхом. Нам потрібно відійти від такого підходу і сказати: ні, ми повинні більш зважено вирішувати, як саме організовувати протиповітряну оборону і як обирати цілі, щоб максимально ефективно використовувати системи, які маємо. Ми ще не пройшли через цей процес.
І нарешті, думаю, є ще одне питання, яке потрібно вирішити на рівні головнокомандувача. Потрібно мати чітку військову мету, якої можна досягти військовими засобами, а потім визначити ресурси та засоби, необхідні для її досягнення.
У війні проти Ірану ми створили ситуацію, коли вона мала бути короткою, а тепер триває вже майже шість місяців. Вона перетворилася на безперервний процес. Ми не йдемо на повномасштабну зміну режиму. Але й не відступаємо. Тому ми опинилися в безперервному циклі застосування військової сили, який не дає вирішального результату.
А це просто виснажуватиме запаси боєприпасів. Це буде нескінченне витрачання боєприпасів. Тому на політичному і стратегічному рівні нам потрібне рішення, яка кінцева мета, а також відповідність засобів, які ми застосовуємо, цій меті. Зараз цього не відбувається.
Ґленн Кейтс: З огляду на те, що ви щойно сказали, чи вважаєте ви, що президент Трамп і Сполучені Штати зараз мають чітке бачення того, чим повинна завершитися війна з Іраном?
Курт Волкер: Поки що ні, поки що ні. Думаю, воно з’явиться. Я не дивлюся на це песимістично. Думаю, воно з’явиться. Думаю, президент Трамп до цього прийде. Але він не хоче робити цього зараз, тому що до проміжних виборів залишилося менше 90 днів. Він не хоче, щоб упродовж наступних 90 днів падали ринки, різко зросли ціни на нафту чи бензин. Тому зараз він просто виграє трохи часу.
Але, думаю, протягом останніх кількох місяців стає дедалі очевидніше, що єдиним довгостроковим рішенням є усунення іранського режиму. І я припускаю, що в американських відомствах уже є люди, які розробляють варіанти того, як це можна було б зробити.
Чому США не вистачає ракет Patriot: «смерть від тисячі порізів»
Ґленн Кейтс: Як ви вважаєте, чи може після проміжних виборів суттєво змінитися підхід США до Ірану?
Курт Волкер: Думаю, саме тоді президент Трамп вирішуватиме, що робити. Зараз він не готовий погодитися з контролем Ірану над Ормузькою протокою. Можливо, він ніколи не буде готовий із цим погодитися, а можливо, спробує про щось домовитися.
І зараз, схоже, він готовий миритися з тим іранським режимом, який існує. Як ми знаємо, вони продовжуватимуть атакувати американські інтереси. Вони атакуватимуть Ізраїль. Вони підтримуватимуть своїх союзників у регіоні. Вони загрожуватимуть судноплавству в Перській затоці, намагаючись таким чином встановити контроль над нею.
І президент Трамп може сказати: знаєте що, ми ніколи не зможемо співіснувати з цим режимом, тому нам доведеться щось зробити, щоб його усунути. Саме до такого рішення він може прийти.
Зараз він ще не готовий ухвалити це рішення. Але після проміжних виборів, думаю, саме тоді він почне ухвалювати певні рішення.
Як Україна вчить світ воювати по-новому
Ґленн Кейтс: Але, звісно, невдовзі після проміжних виборів розпочнеться наступна президентська кампанія. Як ви вважаєте, чи впливатиме це на рішення, які ухвалюватимуться?
Курт Волкер: Попри те, що президент Трамп іноді говорить, він не братиме участі в тих президентських виборах. І думаю, це дає йому трохи більше свободи у виборі дій, а також достатньо часу, щоб досягти вирішального результату до проведення цих виборів. Тому я справді вважаю, що період після проміжних виборів, ймовірно, буде слушним часом.
Ґленн Кейтс: Після саміту НАТО в Анкарі, який люди які підтримують інтереси Заходу вважали загалом успішним, Трамп відступив від своєї обіцянки надати Україні ліцензії та технології для виробництва ракет перехоплювачів Patriot. А нещодавно видання Atlantic повідомило, що компанії, які зараз виробляють ці ракети, побоюються, що Україна може наростити виробництво швидше і виготовляти їх дешевше, ніж нині виробляють у США. З огляду на те, що ми вже обговорили щодо боєприпасів, чи вважаєте ви такі побоювання обґрунтованими?
Курт Волкер: Я б сказав, сподіваюся, що це правда. Я сподіваюся, що Україна зможе виробляти більше таких ракет і робити це дешевше, ніж у США, тому що вони потрібні всім, а не лише Україні. Вони потрібні країнам Перської затоки, вони потрібні Ізраїлю, американським військам, нашим європейським союзникам. Тож сподіватимемося, що це правда.
Я не думаю, що саме через це ми бачимо певні вагання. Думаю, президент Трамп, коли був в Анкарі, просто озвучив цю ідею. Він, імовірно, десь почув про це у медіа і сказав: знаєте, це чудова ідея, давайте це зробимо. І так і заявив. Ні з ким у Пентагоні це не узгоджували, ні з ким у компаніях це не узгоджували. Тож ніхто не знав, що робити, і ніхто нічого не зробив.
Потім президент Зеленський приїжджає до Білого дому під час церемоній прощання з Ліндсі Ґремом і зустрічається з президентом Трампом. І він каже: то що з ліцензіями? А Трамп, імовірно, відповідає: так, а що з ліцензіями? Що сталося?
І тоді йому доповідають про ситуацію. І кажуть: насправді усе складніше. Є питання передачі технологій. Якщо ми робитимемо це в Україні, росіяни можуть отримати доступ до цих технологій, а це може знизити ефективність системи. Тому потрібно враховувати ризик витоку технологій. Не тому, що українці їх передадуть, а тому, що існує ризик, що росіяни зможуть їх отримати.
Потім виникає ще один ризик. Якщо побудувати завод в Україні, він може стати мішенню, і росіяни можуть його знищити. Вони можуть дочекатися дня перед запуском виробництва і знищити його, а тоді доведеться починати все спочатку. Тому потрібно подумати, як саме це організувати.
Можливо, рішення полягає в тому, щоб розмістити таке виробництво в третій країні. І тоді виникає питання, якою мірою це буде проєкт з Україною, а якою мірою з цією третьою країною. Саме це нам потрібно з’ясувати.
Я підозрюю, що зараз усі ці питання детально опрацьовують. Я не думаю, що президент Трамп сказав «ні». Насправді я більше схиляюся до того, що зрештою президент Трамп скаже «так», оскільки від самого початку це була його ідея. І думаю, що на всі ці питання є відповіді, але зараз Пентагону та компаніям доводиться детально їх опрацьовувати.
Ґленн Кейтс: Адміністрація Трампа відновлює мирні переговори під проводом США, спрямовані на припинення війни в Україні. Україна перебуває у значно сильнішій позиції, ніж рік тому, але майже немає ознак того, що Путін відмовляється від будь-яких своїх вимог. Як ви вважаєте, чи спробують цього разу Трамп і його головні переговорники чинити на Москву такий самий тиск, який вони чинили на Київ минулого року? І чи бачимо ми вже ознаки цього?
Курт Волкер: Ні, я не думаю, що ми побачимо такий тиск на Росію. Але я бачу, що президент Трамп і його переговорники, схоже, тепер зрозуміли, що Путін просто брехав їм і водив їх за ніс. Путін ніколи не укладе мирної угоди з Україною. Він не погодиться з тим, що Україна є суверенною, незалежною державою. Він не визнає президента Зеленського легітимним лідером України. І він не визнає існування міжнародного кордону між Україною та Росією.
Тому він просто використовує так звані мирні переговори як інструмент, щоб домогтися тиску США на Україну, водночас сам насправді не маючи наміру погоджуватися на мир.
Думаю, американська адміністрація тепер це зрозуміла. Це означає, що навіть якщо буде спроба відновити переговори, наші переговорники вже краще розумітимуть, що відбувається. Це також означає, що вони погодилися вперше особисто відвідати Україну, і, думаю, це докорінно змінить їхнє сприйняття ситуації.
Досі вони чули про Україну лише від Росії та зустрічалися з українськими переговорниками за межами України, але ніколи не бачили країну на власні очі. Думаю, це суттєво змінить їхнє бачення. І це позитивний момент.
Водночас я не думаю, що президент Трамп вважає цю війну війною Америки. Тому, на мою думку, він не хоче вступати в конфронтацію з Росією. Але думаю, що тепер підхід буде дещо більш продуманим у тому, що стосується постачання зброї Україні, небажання дозволяти Росії вводити себе в оману, відмови від тиску на Україну та запровадження санкцій, зокрема нового санкційного законопроєкту Ліндсі Ґрема, який, імовірно, зрештою буде ухвалений і підписаний.
Думаю, санкцій буде більше. Але я не бачу, щоб президент Трамп почав сприймати цю війну як свою.
Ґленн Кейтс: Якщо санкційний законопроєкт буде ухвалений і підписаний, чи вважаєте ви, що він стане ефективним інструментом тиску на Росію і що його ефективно застосовуватимуть?
Курт Волкер: Він допоможе. Він допоможе. Це не чарівна пігулка. Ніщо не є чарівною пігулкою. Але поступове нашарування санкцій із часом дає результат. Виникають труднощі з отриманням комплектуючих, труднощі з продажем нафти й газу, труднощі з отриманням через банківську систему платежів за продані нафту й газ, труднощі із заміною солдатів, яких втрачають на передовій, труднощі з виробництвом більшої кількості ракет, через що доводиться покладатися на Північну Корею. Усе це створює додаткові проблеми, збільшує витрати і ускладнює для Росії ведення війни.
Зрештою Росія зіткнеться з двома проблемами. У неї закінчуватимуться гроші. Доходів від продажу нафти й газу буде недостатньо, щоб оплачувати військові зусилля. І їй бракуватиме військових спроможностей, як особового складу, так і техніки. Росія витрачає їх швидше, ніж здатна відновлювати.
І це матиме величезні наслідки для суспільства. Це змушує Путіна замислюватися над тим, чи проводити повномасштабну мобілізацію. Якби він це зробив, думаю, це було б дуже непопулярно в Росії і призвело б до певного тиску на нього.
Тож, думаю, він зрештою упреться у ці дві стіни, фінансову та військову. І це врешті решт призведе до припинення вогню.
Зеленський діє розумно. Він переносить бойові дії безпосередньо на територію Росії за допомогою далекобійних ударів і постійно наголошує: ми хочемо припинення вогню, ми зупинимося, якщо ви зупинитеся. І думаю, десь наступного року припинення вогню стане для Путіна необхідністю.
Ґленн Кейтс: І ще одне запитання про Путіна та ці переговори. Ви згадали проміжні вибори. Звісно, у Росії відбудуться вибори до Державної думи, які, очевидно, дуже відрізняються від виборів у США. Але чи є ймовірність, що після цих виборів Путін може піти одним із двох шляхів? Перший, провести щось на кшталт масової мобілізації. Другий, можливо, піти на компроміс, наприклад погодитися на припинення вогню. Як ви вважаєте, чи мають якесь значення вибори, які відбудуться в середині вересня?
Курт Волкер: Можливо. Можливо, вони мають певне значення. Він може хотіти спочатку пройти через вибори, забезпечити собі більшість у Думі, а потім сказати: тепер я готовий до припинення вогню.
Це можливо. І він міг би представити це як подарунок президенту Трампу перед нашими проміжними виборами, сказавши: дивись, Дональде, я роблю це для тебе.
Це можливо. Я не думаю, що це ймовірно, але вважаю, що ми повинні враховувати такий варіант. Ми повинні домагатися саме цього, припинення вогню ще до зими, після виборів до Думи і до початку зими. Треба справді домагатися повного припинення вогню по всій лінії бойових дій.
Ми повинні цього добиватися, але думаю, що це менш імовірно, ніж припинення вогню десь наступного року.
Ґленн Кейтс: Посол Волкер, останнє запитання. Ви були спеціальним представником з питань переговорів щодо України під час першого президентського терміну Трампа. Знаючи президента і розуміючи, як він мислить, якби ви досі обіймали цю посаду, що б ви сказали йому сьогодні?
Курт Волкер: Думаю, якби я сказав йому те, що справді хотів би сказати, то вже не обіймав би цю посаду. Тому що я сказав би йому, що для припинення війни потрібно чинити максимальний тиск на Росію.
Єдина причина, чому ця війна триває, полягає в тому, що Росія її розпочала і продовжує вести. Україна ніколи не буде переможена. Неможливо забрати українськість в українців. Вони просто залишатимуться українцями.
Тому, щоб зупинити війну, потрібно зробити так, щоб Путін сам захотів її зупинити. А це означає максимальний тиск.
Я б посилив санкції. Я б запровадив вторинні санкції проти фінансового сектору, щоб Росії було надзвичайно складно отримувати будь-які платежі за продаж нафти й газу. Я б ударив санкціями по тіньовому флоту.
Я б надав Україні далекобійні засоби ураження на додаток до тих, які українці вже розробили самостійно. Це були б ракети Tomahawk.
І я б чітко дав зрозуміти, що ситуація для Росії лише погіршуватиметься, доки Путін не погодиться на припинення вогню. Я б кинув усі сили на те, щоб якомога швидше домогтися припинення вогню.
Але я не думаю, що президент Трамп хоче так діяти, і не думаю, що він хоче це чути. Проте саме на цьому я б наполягав.
