Понад 4 роки після початку повномасштабної війни з Росією головною проблемою для України залишається нестача військових і складнощі з мобілізацією.
Хоча незалежні аналітики стверджують, що від початку війни Росія втратила більше військових, ніж Україна, втрати з обох боків, включно із загиблими та пораненими, залишаються значними. А скарги чинних військових на низьку оплату, командну структуру у радянському стилі та нерегулярну ротацію на передовій підірвали бойовий дух і ускладнили залучення нових людей.
Михайло Федоров, який очолив Міністерство оборони у січні 2026 року, на початку своєї каденції заявив, що приблизно 200 тисяч військових самовільно залишили частини, тоді як близько 2 мільйонів українців перебувають у розшуку за ухилення від військової служби.
Ситуацію погіршили російські дезінформаційні кампанії, які б’ють по цих реальних вразливостях, ще більше шкодять мобілізації та створюють розкол у суспільстві між тими, хто воює, і тими, хто залишається вдома.
«Україна справді стикається з проблемою нестачі людей, яку посилює російська пропаганда», — сказала народна депутатка України Олександра Устінова в коментарі Independence Avenue Media. «Вони поширюють страх, що якщо ти підеш на війну, то загинеш уже на першому завданні».
Саме на цьому тлі 1 травня 2026 року президент Володимир Зеленський оголосив масштабний пакет реформ армії, покликаний підвищити моральний дух і заохотити нових рекрутів.
Бойові виплати та ротації
У центрі реформ оплата праці військових.
Зеленський заявив, що Україна переходить до системи, у якій винагорода буде більш безпосередньо залежати від бойової ролі, перебування на передовій та ефективності. Для небойових посад мінімальна щомісячна зарплата становитиме 30 тисяч гривень, що еквівалентно приблизно 680 доларам, порівняно з близько 580 доларами раніше, тоді як ті, хто бере участь у боях, отримуватимуть «у кілька разів більше».
Найчіткіше це відображено у запропонованих контрактах для військових на передовій, яких посадовці вважають критично важливими для здатності України утримувати лінію фронту. Кирило Буданов, якого Зеленський призначив керівником своєї адміністрації у січні, написав про піхотинців: «Саме на них лежить основний тягар цієї війни. Можна перемагати в повітрі. Можна домінувати в технологіях. Але без контролю над землею це не має значення».
Тепер очікується, що військові на передовій отримуватимуть від 5700 до 9000 доларів на місяць залежно від бойової ефективності. Це суттєве підвищення, покликане стабілізувати піхотні підрозділи, які також зазнають найвищих втрат.
Окрім оплати, реформи, які мають набути чинності у червні 2026 року, покликані вирішити ще одну дедалі гострішу проблему. Україна значною мірою покладалася на довготривалу мобілізацію, але що довше триває війна, то сильнішим стає тиск щодо створення більш передбачуваних циклів ротації та зменшення навантаження на особовий склад.
Повідомлення про українських військових, які проводять рік або більше на передовій, вже не є рідкістю. Частково це пов’язано з нестачею особового складу та загрозою дронів, які ускладнюють ротації. CNN у квітні повідомляв про одного офіцера піхоти, який провів 343 дні на передовій без ротації, тоді як бойовий медик Сергій Тищенко потрапив у заголовки новин після того, як провів 472 дні у бункері на фронті.
Український уряд заявляє, що реформи мають змінити цю ситуацію завдяки розширенню контрактної служби, запровадженню чіткіших умов служби та можливості поетапної демобілізації військових, мобілізованих ще на ранніх етапах війни. Конкретні деталі того, як саме це працюватиме, публічно поки не оприлюднені.
Поза межами нинішніх реформ: боротьба за довіру
Деякі елітні бригади не чекають на реформи й уже активно просувають себе серед потенційних рекрутів, роблячи акцент на якості командування, спеціалізації та культурі підрозділу, щоб залучити мотивованих добровольців.
Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці, сказав Independence Avenue Media, що бригади з командирами, яким довіряють, сильною комунікацією та чіткішими умовами служби часто здатні залучати людей ефективніше, ніж підрозділи, відомі жорстким вертикальним стилем управління.
Схоже, цього року ініціатива у війні починає зміщуватися на користь України, а деякі оцінки свідчать, що Росія останнім часом втрачає позиції. Експерти, які говорили з Independence Avenue Media, вважають, що реформи є хорошим початком і свідчать про те, що кадрові зміни в уряді після відставки суперечливого керівника Офісу президента Андрія Єрмака можуть уже давати результати. Але, за їхніми словами, щоб Україна зберегла перевагу, армія потребує ще глибших змін.
Чи справді Україна зупинила росіян – думки західних експертів
Марк Савчук, менеджер з адвокації української громадської організації PR Army, сказав в інтерв’ю, що Міністерство оборони під керівництвом Федорова працює над ширшим пакетом реформ, включно зі змінами у закупівлях, антикорупційними заходами та кроками для покращення мобілізації. Але, на його думку, головною проблемою України поза межами рекрутингу є частіша ротація військових та краще управління на передовій.
«Що ми точно можемо зробити, так це швидше проводити ротації та зменшувати наші втрати завдяки якісному управлінню людьми на передовій», — сказав Савчук.
Генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес, колишній командувач Сухопутних військ США в Європі, заявив, що українські реформи мають зосередитися на трьох пріоритетах: посиленні систем рекрутингу та підготовки, перетворенні армії на структуру, яка постійно навчається й системно поширює бойовий досвід між бригадами, а також скороченні розриву між елітними підрозділами та формуваннями, які досі працюють за застарілою командною культурою.
«Родини мають довіряти тому, що їхні сини й доньки будуть належним чином підготовлені, забезпечені та матимуть компетентне командування», — сказав Годжес.
Для України це означає не просто мобілізувати достатньо людей, щоб утримувати фронт, а побудувати армію, здатну вести довгу війну, не виснажуючи суспільство, яке стоїть за нею.
