Колишній посол США в Україні, а тепер старший директор Євразійського центру Атлантичної ради Джон Гербст вважає, війна розвивається на користь України, а Дональд Трамп має достатньо важелів, щоб наблизити її завершення.
Про це він розповів в інтервʼю Марії Ульяновській для Independence Avenue Media.
За словами експерта, ще не пізно досягти мирної угоди між Києвом і Москвою. Але для цього, на його думку, необхідно суттєво посилити тиск на Кремль.
«Трамп заявляв, що якщо одна зі сторін блокуватиме угоду, він чинитиме на неї серйозний тиск. Але поки що він не був готовий зробити необхідні кроки», — говорить Гербст.
За його словами, санкції США проти Lukoil та Роснафти, запроваджені у жовтні 2025 року, були саме тим типом заходів, які могли б посилити тиск на Москву. Проте частину цих санкцій було тимчасово послаблено під час конфлікту навколо Ірану.
Водночас Гербст не погоджується з твердженнями про те, що Трамп нібито тисне на президента України Володимира Зеленського, щоб той погодився передати Росії частину Донбасу в обмін на мир.
«Трамп не чинив серйозного тиску на Україну, щоб вона погодилася на такі умови. Навпаки, з того, що я чую, росіяни скаржаться, що він цього не робить», — зазначає Гербст.
В цій розмові колишній посол також розглядає нещодавній прогрес у Конгресі США щодо нового пакета допомоги Україні як свідчення того, що двопартійна підтримка України серед американців зберігається, а вплив Трампа на республіканців у Конгресі поступово слабшає.
«Значна більшість конгресменів, включно з багатьма республіканцями, підтримують допомогу Україні. Питання лише в тому, чи готові вони піти всупереч позиції президента», — каже він.
Інтерв’ю було записане 14 травня 2026 року та відредаговане для стислості й ясності.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: Аналітики кажуть, що зараз російсько-українська війна наближається до переломного моменту. Ми вже переживаємо п’яту весну повномасштабного вторгнення. Як ви оцінюєте нинішню ситуацію?
Джон Гербст, старший директор Євразійського центру Атлантичної ради: Немає жодних сумнівів, що за останні два-три місяці війна розвивається у сприятливому для України напрямку. І цьому є три основні причини.
Перша — це ситуація на фронті. Протягом останніх двох місяців Росія не досягла жодних успіхів. Україна, навпаки, мала певні локальні просування — йдеться про кілька сотень квадратних кілометрів.
Ще важливіше те, що російські втрати стабільно перевищують 30 тисяч осіб щомісяця, що є дуже високим показником.
Міністр оборони України Михайло Федоров поставив за мету довести російські втрати до 50 тисяч на місяць. Наскільки я розумію, щонайменше 60% поранених російських військових більше не можуть повернутися до бойових дій. Це надзвичайно високий показник тяжких поранень.
Водночас Росія не здатна набрати достатньо новобранців, щоб компенсувати втрати вбитими та пораненими. Щомісяця їй бракує приблизно двох тисяч військовослужбовців.
Годжес: Ініціатива перейшла на бік України і Росія це знає
Це важливо, тому що Путін заявляв — і, на жаль, ми чули подібні твердження й від деяких високопосадовців у США, — що Україна має поступитися Західним Донбасом, як цього вимагає Росія, бо росіяни нібито все одно його захоплять. І це попри те, що Росія веде цю масштабну війну вже чотири роки і три місяці та досі не змогла цього зробити.
Друга причина — здатність України завдавати ударів по стратегічних галузях російської економіки завдяки передовим технологіям безпілотників. Україна вивела з ладу до 40% російських нафтопереробних потужностей. Не менш важливими є удари по Криму. Ми вже бачимо певні обмеження в постачанні на півострів, а Росія більше не здатна здійснювати з Криму масштабні дронові атаки, які завдавали Україні значної шкоди у 2023 і 2024 роках.
Третя причина — ширший економічний ефект цих ударів по російському енергетичному сектору.
Російська економіка перебуває у складному становищі вже кілька років. Навіть попри тимчасове послаблення частини американських санкцій проти російської нафти, економіка продовжує буксувати, оскільки працює в дедалі складніших умовах.
Чому і як атаки України по російській нафті можуть змінити економіку війни
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: Ми записуємо цю розмову в день після чергової масштабної російської атаки на Україну. Чи вважаєте ви, що попри це українці сприймають цей етап війни із більшим оптимізмом?
Джон Гербст: Я щойно повернувся з поїздки до Києва, і немає жодних сумнівів, що люди почуваються краще, ніж узимку.
Українці зазнали величезних страждань від початку війни, а особливо після повномасштабного вторгнення. Але, як сказав мені один український політик із Херсона, який провів багато тижнів у російській в’язниці, майже всі українці розуміють: яким би важким не було життя під російськими бомбардуваннями, жити під російською окупацією значно гірше.
Український народ продемонстрував вражаючу стійкість, тому що українці хочуть жити вільно у власній державі — а під російською окупацією це неможливо.
Пересічні українці розуміють те саме, що й я: російські обстріли спрямовані на те, щоб зробити життя українців нестерпним. Українські удари, натомість, не спрямовані проти цивільного населення Росії як такого — їхня мета полягає в тому, щоб ускладнити для Путіна продовження цієї війни.
Як покарати Росію за воєнні злочини в Україні
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: З огляду на це, наскільки стійким зараз є режим Володимира Путіна в Росії?
Джон Гербст: Є очевидні ознаки напруження всередині режиму Путіна. Передусім це пов’язано з тим, що так звана «спеціальна воєнна операція», яка, за задумом Кремля, мала завершитися за кілька тижнів, триває вже довше, ніж тривала Велика Вітчизняна війна для Радянського Союзу.
Ще шість-вісім місяців тому представники російських еліт і воєнні блогери говорили так, ніби перемога Росії була неминучою. Тепер же дедалі більше впливових російських воєнкорів відкрито заявляють, що Росія не здатна виграти цю війну.
Росіяни також дедалі частіше починають скаржитися. Наприклад, жінка з Туапсе, яка розповідала, що раніше їй заздрили через життя на узбережжі Чорного моря. Тепер же, за її словами, це «справжнє пекло», бо «з неба падає нафта». Подібні історії поширюються по всій Росії.
Отже, перша проблема для Путіна — це сама війна та наслідки того, що вона не приносить Росії успіху.
Друга проблема — стан російської економіки. Вона перебуває у складному становищі. Впливові представники економічного блоку вже відкрито говорять про те, що Кремль відірваний від реального стану справ. Частково це пов’язано з тим, що Путін не вміє ефективно управляти економікою. По суті, єдине, що він добре вміє, — це накопичувати фінансові резерви. Водночас війна чинить дедалі більший тиск на економіку, особливо з огляду на те, що Україна завдає зростаючої шкоди головному джерелу валютних надходжень Росії — експорту нафти й газу.
Третя проблема — посилення репресій. Путін дедалі жорсткіше обмежує роботу Telegram-каналів та доступ до інтернету. І росіяни відкрито висловлюють невдоволення цими кроками.
Навіть ті, хто традиційно підтримував режим, тепер дедалі частіше публічно говорять про своє розчарування. Усе це є ознаками ослаблення режиму. Це може створити передумови для спроб змінити ситуацію.
Я не прогнозую, що це станеться негайно. Але мене не здивує, якщо це відбудеться завтра, через півтора або через два роки.
Ще в листопаді 2022 року, спостерігаючи за публічними конфліктами між очільником групи «Вагнер» Євгеном Пригожиним, тодішнім міністром оборони Сергієм Шойгу, начальником Генерального штабу Валерієм Герасимовим та Рамзаном Кадировим, я подумав: «Такого не повинно відбуватися в стабільному авторитарному режимі».
А вже через шість-сім місяців ми побачили спробу заколоту.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: Давайте перейдемо до мирних переговорів. Існує думка, що якщо до початку літа не вдасться досягти мирної угоди, то з наближенням проміжних виборів у США повернути це питання в центр уваги буде дедалі складніше. Як ви оцінюєте мирні переговори між Росією та Україною за посередництва Сполучених Штатів останніх півтора роки?
Джон Гербст: Вони не просунулися надто далеко — і це очевидно для всіх. Значною мірою це були переговори між Сполученими Штатами та Україною. Росія досі не змінила цілей, які Путін визначив на початку війни, а саме — встановлення політичного контролю над Україною.
І Росія точно не задовольниться лише Західним Донбасом, хоча з якихось причин адміністрація Трампа, схоже, вважає, що саме цього Москва й прагне.
Переговори, які відбуваються, поки що не наблизилися до тієї «стабільної мирної угоди», про яку говорив Дональд Трамп після повернення до Білого дому. Тоді він заявляв, що мир має ґрунтуватися приблизно на лінії фронту, яка існувала на той момент. І сьогодні ця лінія майже не змінилася.
Трамп також казав, що якщо одна зі сторін блокуватиме угоду, він чинитиме на неї серйозний тиск. І, очевидно, лише одна сторона блокує мирне врегулювання.
Трамп справді здійснив певні кроки, зокрема запровадив санкції проти Lukoil та Роснафти. Згодом він тимчасово послабив частину цього тиску через ситуацію навколо Ірану — і це, певною мірою, можна зрозуміти.
Втім, загалом він не був готовий застосувати той рівень тиску, який справді потрібен. Саме тому переговори не принесли суттєвого прогресу.
Водночас я не поділяю думку багатьох моїх колег, які вважають, що Трамп прагне полегшити Путіну захоплення України, наполягаючи на умовах, які Володимир Зеленський ніколи не зможе прийняти, а потім змусити його погодитися.
Ідея про те, що Україна має віддати такі міста, як Покровськ, Краматорськ та Словʼянськ, є абсурдною. Це створило б екзистенційну загрозу для України і водночас було б небезпечним і нерозумним кроком для самих Сполучених Штатів.
Втім, Трамп досі не чинив серйозного тиску на Україну, щоб змусити її погодитися на такі поступки. Ба більше, з того, що я чую, самі росіяни скаржаться, що він цього не робить.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: Нещодавно держсекретар США Марко Рубіо заявив, що сподівається на відновлення цих переговорів. Чи бачите ви реальну можливість досягти мирної угоди до того, як увага американської політики остаточно переключиться на проміжні вибори?
Джон Гербст: Я не маю жодних сумнівів, що Трамп міг би зробити серйозну спробу досягти тієї стабільної мирної угоди, про яку він говорить. Для цього йому потрібно було б виконати те, про що він сам заявляв понад рік тому.
До речі, коли він запровадив санкції проти Росії в жовтні, це цілком відповідало його попереднім заявам: що він чинитиме тиск на сторону, яка блокує мир. Якби він пішов цим шляхом, проблеми в російській економіці лише посилилися б. А якщо ще передати Україні доходи від заморожених російських активів — це створило б надзвичайно серйозний тиск на Путіна та його воєнні зусилля.
Однак досі Трамп не виявляв готовності зробити такі кроки, а позиція Сполучених Штатів щодо заморожених російських активів залишається, м’яко кажучи, дуже дивною. На мою думку, ця позиція не відповідає інтересам США, НАТО, Європейського Союзу чи України. Вона відповідає лише інтересам Росії.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: У Конгресі США, схоже, з’явився новий імпульс для ухвалення допомоги Україні. Нещодавно законопроєкт про додаткову підтримку України зібрав у Палаті представників необхідні 218 підписів для примусового винесення на голосування в обхід спікера Майка Джонсона. Серед підписантів — двоє республіканців, Дон Бейкон і Браян Фітцпатрік. Про що, на вашу думку, свідчить цей крок у контексті американської підтримки України?
Джон Гербст: Завжди було очевидно, що більшість американців — зокрема більшість республіканців і навіть більшість прихильників руху MAGA — вважають, що Сполучені Штати мають допомагати Україні. Вони підтримують надання Україні військової та фінансової допомоги на рівні, як це було до повернення Дональда Трампа до Білого дому. І вони вважають Володимира Путіна небезпечною та дискредитованою фігурою. Такої думки дотримуються близько 83% американців. Позиція Дональда Трампа, як ми знаємо, дещо відрізнялася.
Я вважаю, що однією з причин, чому ця ініціатива зараз отримала підтримку, є суттєве падіння популярності Трампа. Хоча він і досі користується підтримкою серед республіканців, рівень цієї підтримки знизився. Значною мірою це пов’язано з ускладненнями навколо війни з Іраном і її наслідками для цін на нафту та бензин у США.
Саме так я інтерпретую цю петицію. Її вдалося просунути, і її підтримали щонайменше двоє республіканців. Насправді ж значно більше республіканців хотіли б, щоб ця ініціатива рухалася вперед.
Здатність Трампа контролювати партію все ще зберігається, але вона вже не така сильна, як раніше. Вона послабилася не кардинально, але достатньо, щоб забезпечити цю мінімальну, але важливу перемогу. І, ймовірно, цього ослаблення достатньо, щоб під час голосування за реальний пакет допомоги Україні знайшлася більшість голосів для його ухвалення.
Очевидно, це позитивний сигнал для Сполучених Штатів і, безумовно, позитивний сигнал для України.
США втратили вплив на Україну, каже колишній посадовець адміністрації Буша
Марія Ульяновська: Наразі зібрано достатньо підписів, щоб винести законопроєкт на голосування в Палаті представників. Як ви оцінюєте перспективи його ухвалення спочатку в Палаті представників, а потім у Сенаті? І чи вважаєте ви, що якщо законопроєкт буде винесений на голосування, його підтримають більше республіканців?
Джон Гербст: Я не виключаю, що більше республіканців проголосують «за». По-перше, Трамп уже не такий сильний, як був чотири місяці тому. По-друге, якщо голосування відбудеться через два місяці, а війна з Іраном триватиме, і ціни на бензин зростуть із нинішніх приблизно $4,40 до $6, то підтримка президента в Конгресі ще більше ослабне.
Крім того, американці загалом підтримують допомогу Україні. Тому я практично не сумніваюся, що в Палаті представників знайдеться більшість для ухвалення цього рішення.
Щодо Сенату ситуація менш визначена через численні процедурні правила. Хоча більшість сенаторів, зокрема республіканців, підтримують допомогу Україні, питання в тому, чи готові вони відкрито піти всупереч позиції президента. Це поки що залишається відкритим питанням.
Марія Ульяновська: Президент Дональд Трамп перебуває з офіційним візитом у Китаї. Як ви вважаєте, які питання щодо України та Росії можуть бути на порядку денному його переговорів із Сі Цзіньпіном?
Джон Гербст: Трамп розуміє, що Росія і Китай діють як партнери. У частини представників адміністрації є ідея спробувати відірвати Росію від цього партнерства з Китаєм. Але, на жаль, вони вважають, що для цього потрібно робити поступки Путіну. Це абсолютно хибний підхід.
Якщо мета полягає в тому, щоб послабити зв’язок між Москвою і Пекіном, потрібно зробити продовження війни максимально болісним для Росії, змусити її відмовитися від агресії проти України, і лише після цього вести ширшу розмову про те, як реагувати на китайські претензії щодо Росії.
Марія Ульяновська: Чи може Китай, на вашу думку, стати справді ефективним посередником переговорів між Росією та Україною?
Джон Гербст: Думаю, позицію Китаю чітко окреслив міністр закордонних справ КНР у розмові з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн кілька місяців тому, коли сказав, що не в інтересах Китаю, аби Росія програла цю війну. І, на мою думку, це так і є.
Китай любить подавати себе як нейтральну сторону, але ми всі розуміємо, що це не відповідає дійсності. Китайські посадовці відкрито говорять про вигідні відносини з Кремлем, а Москва про це говорить ще активніше.
Найважливіше те, що ми досі не бачили жодного кроку з боку Китаю, який би реально ускладнив Путіну ведення цієї війни.
Водночас варто визнати, що кілька років тому, коли Путін почав говорити про можливість застосування ядерної зброї, Китай, наскільки відомо, дав йому зрозуміти, що це була б дуже погана ідея. За це Пекіну можна віддати належне.
