Візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви 25 серпня міг бути не лише попередженням Кремлю, а й спробою адміністрації Дональда Трампа знайти новий канал для переговорів щодо припинення війни проти України. Таку думку висловив ветеран ЦРУ з 35 річним досвідом Ральф Ґофф, який шість разів очолював резидентури американської розвідки.
Офіційна мета візиту та зміст розмов Реткліффа з керівником Федеральної служби безпеки Росії Олександром Бортніковим залишаються невідомими. Водночас саму поїздку навряд чи намагалися приховати. Американський військовий літак C 17 вилетів з авіабази Ендрюс, зробив зупинку в Ризі, а потім попрямував до Москви. Його маршрут можна було відстежити.
«Думаю, частиною сигналу було те, що люди могли простежити за польотом і зрозуміти, що виконується певна місія. Ми називаємо це розвідувальною дипломатією», пояснив Ґофф.
Повідомлення про поїздку переважно зосереджувалися на тому, що Реткліфф міг передати Москві попередження через можливі російські провокації проти країн НАТО.
Однак Ґофф сумнівається, що саме НАТО було головною темою розмови. На його думку, адміністрація Трампа могла шукати нову можливість зрушити з місця переговори щодо України після того, як зусилля Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера не дали очікуваних результатів.
«Можливо, вони хотіли застерегти росіян, але водночас намагалися знайти шлях до якоїсь домовленості. Віткофф і Кушнер не досягли особливого успіху. То чому б не залучити нову людину?» сказав він.
Ґофф не виключає, що під час поїздки Реткліфф міг також поспілкуватися з Володимиром Путіним, хоча Москва навряд чи підтвердить таку зустріч.
За інформацією The New York Times, директор ЦРУ також озвучив у Москві похмуру оцінку Вашингтона щодо стану російської армії та перспектив її війни проти України. А вже за кілька днів міністр фінансів США Скотт Бессент зустрівся зі своїм російським колегою, щоб обговорити мирний план адміністрації Трампа.
Водночас Ґофф припускає, що поїздка могла виявитися пасткою Путіна для Заходу. Він нагадав, що напередодні повномасштабного вторгнення тодішній директор ЦРУ Білл Бернс також приїздив до Москви з попередженням, яке Кремль проігнорував.
Колишній посадовець ЦРУ також розповів, що особисто бачив виробництво українських балістичних ракет. За його словами, Україна має необхідний технологічний досвід, але розробникам ще належить розв’язати кілька ключових проблем.
«Немає жодних сумнівів, що ця зброя з’явиться. Питання лише в тому, коли саме, а не в тому, чи з’явиться вона взагалі», наголосив Ґофф.
В інтерв’ю він також оцінив, чи наздоганяє Росія Україну в технологіях, розповів про можливість нової мобілізації в Росії та приховані розбіжності всередині Кремля. Ґофф спрогнозував, якою може бути наступна зима для України, назвав імовірний сценарій завершення бойових дій та пояснив, чому вважає, що Україні варто розглянути питання виборів.
Інтерв’ю було записане 28 серпня 2026 року та відредаговане для стислості й зрозумілості.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Почнімо з головної новини тижня. Директор Центрального розвідувального управління США Джон Реткліфф здійснив не надто таємний візит до Москви. Про нього говорить увесь світ, а прилетів він на великому американському військовому літаку. Ви багато років пропрацювали в ЦРУ. Як ви оцінюєте цей візит і яке значення він має?
Ральф Ґофф, колишній керівник операцій ЦРУ в Європі та Євразії: Схоже, сьогодні це головна тема для обговорення. Поки що розмови про причини цієї поїздки здебільшого ґрунтуються на припущеннях. На мою думку, адміністрації Трампа досить добре вдалося зберегти в таємниці спочатку мету візиту, а потім і зміст переговорів, зокрема теми, які, вочевидь, обговорювали директор Реткліфф і керівник Федеральної служби безпеки Росії Олександр Бортніков.
Водночас сам факт поїздки вони, звісно, не приховували. Це складно зробити, коли летиш на транспортному літаку C 17 у камуфляжному забарвленні з авіабази Ендрюс, де розташований відомий термінал для високопосадовців, потім на деякий час приземляєшся в Ризі, а звідти прямуєш до Москви. Тому, гадаю, частиною сигналу було те, що люди могли відстежити цей політ і зрозуміти, що виконується певна місія. Ми називаємо це розвідувальною дипломатією.
Існує припущення, що директор Реткліфф вирушив туди, щоб застерегти росіян. Не думайте про протистояння з НАТО. Не намагайтеся посилювати атаки в так званій сірій зоні. Він також міг ще раз наголосити, що п’ята стаття Північноатлантичного договору залишається чинною, попри значну напруженість у відносинах між адміністрацією Трампа і НАТО як організацією.
Цілком логічно, що саме зараз директор Реткліфф міг особисто приїхати, щоб передати це послання. Особливо з огляду на те, що напередодні його візиту з’являлося дедалі більше повідомлень про діяльність Росії або російські погрози на адресу країн Балтії та Польщі. Тож час візиту, схоже, відповідає цим обставинам.
Однак є й інші чинники. Зокрема, триває війна Сполучених Штатів та Ізраїлю проти Ірану, а Росія та Іран стали дуже близькими партнерами у військовій і технічній сферах. Отже, зараз одночасно відбувається дуже багато подій.
IAM: Але ви сумніваєтеся, що головною темою розмови було НАТО? Ви саме це маєте на увазі?
Ральф Ґофф: Я впевнений, що вони торкалися цієї теми. Але, знаючи адміністрацію Трампа, не думаю, що саме вона була в центрі уваги. Президент Трамп любить укладати угоди. Думаю, його дратує те, що йому досі не вдалося домовитися про щось із президентом Росії Володимиром Путіним, хоча публічно він ставиться до нього доволі поблажливо.
Водночас маю зазначити, що за лаштунками уряд США продовжує підтримувати Україну розвідувальними даними. В останньому затвердженому Сенатом оборонному бюджеті передбачено близько пів мільярда доларів допомоги Україні. Отже, Україна й надалі отримує значну американську допомогу в різних формах. Певний тиск на Росію зберігається.
Звісно, на порядку денному залишається і пакет санкцій, запропонований покійним сенатором Ліндсі Ґремом, республіканцем від Південної Кароліни. Схоже, у Конгресі достатньо голосів для його ухвалення, щойно Білий дім дасть зелене світло. Тож адміністрація Трампа має певні важелі тиску, якими може скористатися, якщо намагається досягти домовленості.
Я схиляюся до думки, що вони намагалися знайти певну спільну основу. Можливо, хотіли застерегти росіян, але водночас і намагалися зрозуміти, чи можна знайти шлях до якоїсь домовленості. Адже посланці Стів Віткофф і Джаред Кушнер не досягли особливого успіху. То чому б не залучити нову людину?
Відверто кажучи, директори ЦРУ мають тривалу історію участі в таких переговорах. Вони часто ставали успішними учасниками процесу, який ми називаємо розвідувальною дипломатією. Тому відправити директора Реткліффа було варто.
IAM: Я розумію, що це лише припущення і жодних підтверджень у нас немає. Але чи міг він також зустрітися з президентом Путіним?
Ральф Ґофф: Так, така ймовірність завжди існує. Вкрай малоймовірно, що росіяни коли небудь це визнають, але така зустріч могла відбутися. Можливо, вони навіть поспілкувалися через відеозв’язок.
У Білому домі часто застосовують формат, який ми називаємо несподіваною появою президента. Іноземних гостей приймають у невеликому кабінеті радника з національної безпеки або іншого посадовця, а президент начебто випадково проходить повз, заходить і вітається. Тож, можливо, Путін також несподівано завітав на зустріч. Я не знаю.
Але Реткліфф був у Москві. Там були російські посадовці, які могли почути послання, з яким він приїхав, яким би воно не було. Усім іншим доведеться стежити за подіями протягом наступних днів або тижнів, щоб зрозуміти, про що насправді йшлося.
IAM: Отже, ви припустили, що це може свідчити про підвищення рівня переговорів, якщо їх можна так назвати. Робота Віткоффа і Кушнера не дала жодних результатів. Тепер директор ЦРУ безпосередньо спілкується зі своїми російськими колегами і, можливо, навіть із президентом Путіним. Тобто Сполучені Штати переводять переговори на вищий рівень.
Якщо це справді так, що могло б стати свідченням або підтвердженням того, що цей візит є продовженням прагнення президента Трампа досягти хоча б припинення вогню в Україні, якщо не мирної угоди? І як відрізнити це від загального занепокоєння США через можливі спроби Росії випробувати НАТО в країнах Балтії?
Ральф Ґофф: Думаю, так чи інакше ми це побачимо. Одним зі свідчень можуть стати витоки інформації з українського боку, коли українці почнуть дізнаватися, що саме обговорювали в Москві. Наразі це видається ймовірнішим, ніж витоки з американського боку.
Ми також побачимо, чи вирушать Віткофф і Кушнер або хтось інший із високопосадовців до Києва найближчими днями.
Або, можливо, ми дізнаємося про певні кроки керівника Офісу президента України Кирила Буданова, колишнього очільника ГУР, який бере дуже активну участь у переговорах із росіянами. Можливо, він вирушить кудись на переговори з російськими представниками або спочатку зустрінеться з американцями чи європейцями. Отже, можливі кілька варіантів розвитку подій.
Звісно, усі ці припущення можуть виявитися помилковими. Цей візит справді міг бути спробою застерегти Росію і не допустити ескалації. У такому разі, на мою думку, зараз більше козирів у руках Володимира Путіна.
Якщо подивитися на останні кілька років, ми побачимо численні приклади російських диверсій. Це спроби вбивств, підпали, атаки на залізниці та підводну інтернет інфраструктуру. Досі реакція НАТО на ці дії була доволі слабкою.
Цілком можливо, що вся ця поїздка на переговори була своєрідною пасткою, яку Путін підготував для Заходу. Директор ЦРУ приїхав до Москви і провів там зустріч.
Це дуже нагадує ситуацію, коли директор ЦРУ Білл Бернс приїздив до Москви напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Результату не було. Директор Бернс приїхав, щоб застерегти росіян, але вони все одно напали.
Для Путіна це можливість трохи побрязкати зброєю. На Заході можуть подивитися на цю ситуацію і сказати: «Боже мій, ще один директор ЦРУ приїхав до Москви, і нічого доброго з цього не вийде».
Це дає Путіну додатковий важіль впливу. Отже, ця ситуація може мати кілька різних наслідків, і нам ще належить побачити, який із них стане реальністю.
IAM: Деякі аналітики припускають, що росіяни могли навмисно поширити цю інформацію про загрозу з боку Росії для НАТО, щоб її перехопили американські та інші західні розвідувальні служби і дійшли саме такого висновку.
Ральф Ґофф: Так, думаю, у цьому припущенні є певний сенс. Що б не казали про Володимира Путіна, він не настільки безрозсудний, як багато хто вважає. Він часто погрожує, але найсерйозніші його погрози так і не були реалізовані. Ядерну зброю не застосовували. Відкритих ударів по НАТО не було. Відбувалися лише дрібні інциденти, причетність до яких завжди можна було заперечити.
Або, як я люблю казати, заперечення причетності виглядало непереконливо, але формально така можливість усе одно залишалася. Путін може випробовувати Захід у різний спосіб. Уся ця ситуація може бути спробою перевірити єдність і рішучість НАТО.
IAM: Чи занепокоєна адміністрація США можливою ескалацією з боку України? Ми бачимо удари по російських нафтопереробних потужностях у глибині Росії. Бачимо, що Крим опинився у значній ізоляції. Стан російської економіки також далекий від найкращого. А тепер українці говорять, що до кінця року можуть отримати власні балістичні ракети.
Чи впливає це на розрахунки Сполучених Штатів? Чи могли американці поїхати до росіян із таким посланням: «Ми не можемо це контролювати. Якщо ви не погодитеся на переговори, ситуація для вас стане набагато гіршою»?
Ральф Ґофф: Безумовно. Сполучені Штати більше не є головним постачальником зброї та наступальних систем для України, тому вони вже не мають такого важеля впливу. Неможливо припинити постачати те, що ти й так не постачаєш.
У цьому і полягає перевага надання допомоги іншій країні. Її завжди можна призупинити. Але зараз Сполучені Штати не мають такого важеля. Тому українці практично вільні посилювати свої дії так, як вважають за потрібне. Вони не коригуватимуть рівень ескалації відповідно до побажань Вашингтона.
Тому, думаю, адміністрація Трампа, і цілком обґрунтовано, ймовірно, занепокоєна цією ситуацією. Якщо вона справді намагається знайти формулу, яка змусить Володимира Путіна сісти за стіл переговорів, то у Вашингтоні можуть вважати, що надмірна кількість українських ударів великої дальності по цілях у глибині Росії послаблює здатність США привести Путіна на переговори.
IAM: Ви досить часто буваєте в Україні. Що ви можете сказати про українські балістичні ракети? На вашу думку, чи здатні вони вже завдавати ударів на великі відстані? Чи триває робота над цим і чи варто очікувати появи таких ракет?
Ральф Ґофф: Безумовно. Я на власні очі бачив, як їх виробляють в Україні. Варто пам’ятати, що один із головних центрів розробки балістичних ракет для стратегічних ракетних військ Радянського Союзу розташовувався в українському Дніпрі, який тоді називався Дніпропетровськом. Тому Україна ще з тих часів має значні технічні знання та великий досвід у цій галузі.
Судячи з того, що я бачив, ці ракети справді виробляють. Українська компанія Fire Point розробила балістичні ракети FP 7 і FP 9. Зараз головне питання полягає в системах наведення та навігації, необхідних для високоточних ударів по цілях, а також у здатності долати надзвичайно складну систему радіоелектронної боротьби, з якою Україна стикається на полі бою.
Але немає жодних сумнівів, що ця зброя з’явиться. Питання лише в тому, коли саме, а не в тому, чи з’явиться вона взагалі.
Як Україна відновлює те, що втратила після розпаду ракетної промисловості
IAM: Чи наздоганяють росіяни Україну в технологіях? Я кілька місяців тому розмовляла з генералом США у відставці Крістофером Каволі. Він сказав, що зараз Україна має перевагу, яку намагаються надолужити не лише росіяни, а фактично весь світ. Але він також застеріг, що це вікно можливостей може бути не таким тривалим, як нам хотілося б думати. На вашу думку, росіяни наздоганяють Україну? Чи бачите ви, що це вікно можливостей звужується?
Генерал Каволі: Україна здобуває перевагу але швидкого завершення війни не буде
Ральф Ґофф: Так. Інновації з’являються з обох боків і не обмежуються лише однією стороною. Думаю, завдяки своїй системі, а можливо, і через обставини, у яких вони опинилися, українці впроваджують інновації швидше.
Але росіяни також не сидять склавши руки. Вони теж розвивають нові технології. Їхня перевага полягає у здатності швидко налагоджувати масове виробництво.
Крім того, що довше триває ця війна, то більше росіяни навчаються. Це становить небезпеку і для Заходу. Коли країни НАТО передають Україні свої системи озброєння, росіяни вчаться їм протидіяти.
Тому, на мою думку, і Захід, і Україна зацікавлені в тому, щоб знайти формулу, яка змусить росіян сісти за стіл переговорів. У певний момент розрив у темпах інновацій між двома сторонами зникне. Було б краще завершити цю війну до того, як це станеться.
IAM: Ви добре знаєте Росію. З огляду на все, що зараз відбувається, чи очікуєте ви масової мобілізації?
Ральф Ґофф: На це запитання може відповісти лише одна людина, і вона перебуває десь глибоко в Кремлі. Але, на мою думку, масова мобілізація безперечно залишається одним із можливих варіантів дій, які розглядає президент Путін.
Думаю, зараз вона йому не потрібна. Передусім тому, що його насправді не хвилюють втрати. Він уже довів, що байдужий до страждань власних солдатів. Водночас росіяни продовжують утримувати лінію фронту і захоплювати території. Вони платять за це величезну ціну і просуваються набагато повільніше, але все одно поступово і невпинно захоплюють нові території.
Крім того, Росія має достатній довгостроковий потенціал, щоб продовжувати завдавати ракетних ударів по українських містах. Поки Україна не матиме економічно ефективного засобу протидії цим ракетним ударам, Володимиру Путіну, на мою думку, не доведеться оголошувати мобілізацію.
IAM: Цікаво, що приблизно місяць тому директор Реткліфф в одній зі своїх украй рідкісних публічних заяв сказав, що середня тривалість життя російського солдата на передовій становить 35 хвилин. Це неможливо уявити.
Ральф Ґофф: Так, це неможливо уявити. Жодна західна країна не змирилася б із втратами такого масштабу і таким рівнем смертності.
На жаль для самої Російської Федерації та людей, які там живуть, охочі й досі є. Російські солдати, які зараз прибувають на передову, не є строковиками. Строковиків за законом не відправляють на фронт. Переважна більшість із них зазвичай служить у гарнізонах та виконує інші подібні завдання.
Ті, хто воює на передовій, це переважно добровольці, які підписують контракти заради грошей через важкі економічні умови в регіонах, звідки вони походять. Але, думаю, у певний момент навіть цей резерв гарматного м’яса почне вичерпуватися.
Якщо Путін усе ж оголосить мобілізацію і почне відправляти на війну дітей так званих справжніх росіян із Москви, Санкт Петербурга, Єкатеринбурга та інших великих міст, де переважають етнічні росіяни, ситуація кардинально зміниться.
Ця частина населення вже не буде настільки терпимо ставитися до того, що їхні сини, батьки та брати житимуть на передовій у середньому лише 35 хвилин.
IAM: Як ви вважаєте, чи з’явилися тріщини всередині Кремля? Війна триває вже довше, ніж Друга світова війна для Радянського Союзу. За деякими оцінками, Росія зазнала близько 1,5 мільйона втрат. Чи бачите ви ознаки того, що всередині Кремля існують розбіжності?
Ральф Ґофф: Думаю, тріщини є. Просто їх ретельно приховують. Ніхто, хто має сумніви або не поділяє поглядів свого лідера, не стане заявляти про це публічно. Але, на мою думку, за лаштунками ці тріщини існують.
Можливо, поєднання військової невдачі, економічного краху і тривалого демографічного занаду Росії зрештою створить умови для появи певної опозиції. Але, гадаю, ми не дізнаємося про це, доки все не станеться. Поки російське телебачення не покаже налаштувальну таблицю, на тлі не залунає похмура класична музика, а диктор не скаже: «Залишайтеся з нами».
Але, відверто кажучи, хтось неминуче має кинути виклик владі. Такою є людська природа. У певний момент знайдуться люди, які оцінять ситуацію і скажуть: «Гаразд, досить». Думаю, Путін це також усвідомлює.
IAM: Що ви думаєте про гібридні операції та так звані сірі зони? Це переважно стосується колишніх республік Радянського Союзу, зокрема Молдови та Грузії. Як вони можуть протидіяти таким загрозам і як ви загалом оцінюєте їхнє становище?
Ральф Ґофф: Дії Росії у сірій зоні виявилися дуже ефективними. Російську Федерацію підозрюють в організації численних інцидентів на Заході, про які ми вже згадували. І якою була реакція? Жодної.
Для Володимира Путіна це дуже дешева і, на мою думку, стратегічно ефективна форма ведення війни. У такий спосіб він знову випробовує готовність НАТО реагувати та перевіряє єдність Альянсу. І це майже нічого йому не коштує.
Росіяни використовують інтернет і шукають у мережі людей, які гостро потребують грошей. У багатьох випадках диверсії у Європі здійснюють українські біженці, які знайшли там прихисток. Це абсурдна ситуація.
Але Володимир Путін досі не заплатив жодної ціни за цю тактику. Тож навіщо відмовлятися від того, що працює? Думаю, у майбутньому ми побачимо більше таких операцій, а не менше.
IAM: На завершення нашої розмови, якою ви бачите ситуацію на війні цієї зими? Коли і як, на вашу думку, ця війна може закінчитися? Я розумію, що відповісти на це запитання неможливо, але ви, напевно, маєте певні міркування.
Ральф Ґофф: Так. Думаю, зима буде важкою. На мою думку, Україна зробила недостатньо для децентралізації своєї енергетичної інфраструктури. Гадаю, вона знову зазнаватиме масованих ударів.
Сподіваюся, я помиляюся. Сподіваюся, Україна зробила більше. Я не був там уже кілька місяців і сам планую дослідити це питання під час наступної поїздки. Але, думаю, попереду ще одна важка зима.
Водночас не думаю, що цього буде достатньо, щоб зламати волю українського народу. Історія знає безліч прикладів, коли військові завдавали ударів по цивільних об’єктах, намагаючись змусити противника капітулювати. Це майже ніколи не спрацьовує.
Щодо того, як завершиться війна, то, на мою думку, зрештою йтиметься про певне припинення вогню і тимчасову угоду. Часто говорять про корейський варіант, подібний до перемир’я на Корейському півострові. Це не був справжній мир, але принаймні бойові дії припинилися. Щось подібне цілком можливе.
Однак доки Володимир Путін не зважить усі переваги та втрати від своєї політики, особливо з погляду збереження власної влади, найближчим часом він не буде готовий зупиняти війну.
І наостанок ризикну висловити думку, яка може бути непопулярною. Я схиляюся до позиції меншості українців, які підтримують проведення виборів. Думаю, українцям варто серйозно розглянути можливість нових виборів.
Потрібен новий парламент із новими депутатами, оскільки нинішній склад працює вже дуже довго. Можливо, потрібен і новий президент.
Президент Зеленський гідно проявив себе як лідер країни під час війни. Але подібна ситуація була і з Вінстоном Черчиллем у Великій Британії під час Другої світової війни. Коли війна завершилася, виборці досить швидко усунули його від влади і країну очолив новий прем’єр міністр.
IAM: Ви говорите про вибори після припинення вогню, а не до нього?
Ральф Ґофф: Думаю, спочатку мало б відбутися певне припинення вогню. Це підвищило б імовірність того, що вибори вдасться провести. Але навіть якщо припинення вогню не буде, Україні все одно варто розглянути можливість проведення виборів.
Можливо, поява нового уряду дасть Путіну привід розпочати переговори. Він зможе сказати: «Гаразд, нацистів, яких я переслідував, більше немає. Тепер я можу вести переговори з новою владою».
Тож, можливо, усунення президента Зеленського, який є подразником для Путіна, могло б відкрити шлях до початку переговорів.
