Поки Молдова та Україна готуються до відкриття першого переговорного кластера про вступ до Європейського Союзу, посол Молдови у США та Мексиці Владислав Кульмінський вважає, що для його країни європейська інтеграція — це питання виживання.
Про це він розповів в інтерв’ю Марії Ульяновській для Independence Avenue Media.
За словами Кульмінського, повномасштабне вторгнення Росії в Україну кардинально змінило громадську думку в Молдові та поклало край багаторічній невизначеності щодо стратегічного курсу країни.
«Росія приносить війну, смерть і руйнування. І це правда», — говорить він.
Кульмінський переконаний, що український спротив не лише захистив суверенітет самої України, а й не дозволив Молдові знову опинитися в російській сфері впливу.
«Якби не Україна, якби вона не вистояла і не чинила опір, заплативши за це величезну ціну, Молдова просто не існувала б», — каже він.
Посол вважає, що вторгнення Росії в Україну може зрештою стати історичним переломним моментом для всього пострадянського простору.
«Те, що Росія зробила під час цієї війни, означає, що для багатьох поколінь — якщо не на століття — вона більше не буде привабливим центром тяжіння», — міркує він.
У великому інтерв’ю Кульмінський говорить про шлях Молдови до членства в ЄС, російські операції впливу, майбутню реінтеграцію Придністров’я, відносини з адміністрацією Трампа, а також ширші геополітичні зміни, які відбуваються сьогодні в регіоні.
Інтерв’ю було записане 12 червня 2026 року та відредаговане з незначними скороченнями.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: Після майже двох років очікування Україна та Молдова, ймовірно, відкриють перший кластер переговорів про вступ до Європейського Союзу. Наскільки важливим є цей етап для Молдови?
Владислав Кульмінський, посол Молдови у США: Для Республіки Молдова Європейський Союз — це насамперед питання економічного розвитку та привабливого суспільного проєкту для країни. Молдова успішно завершила перехід від пострадянської держави до суспільства з вільними виборами, незалежними медіа та повагою до свободи й незалежності. Сьогодні вона впевнено рухається до статусу сучасної західної країни.
Після розпаду Радянського Союзу Росія не лише не змогла запропонувати колишнім радянським республікам привабливу модель розвитку чи економічного зростання. Те, що вона зробила в Україні, розпочавши повномасштабну агресію, дуже чітко показало всім пострадянським країнам, чим є сучасна Росія. Це держава-агресор. Це держава, яка намагається знищити Україну як країну.
Тому для Молдови Європейський Союз — це не лише модель економічного та суспільного розвитку. Це також питання безпеки.
Сучасний міжнародний порядок уже не є системою, заснованою на правилах. Ми дедалі більше живемо у світі балансу сил, де великі держави змагаються за сфери впливу. І виживання стало одним із головних пріоритетів для таких країн, як Молдова чи Україна.
Європейський Союз значною мірою є питанням виживання та способом зробити можливу російську агресію набагато складнішою. У засновницьких договорах ЄС містяться положення про колективну безпеку держав-членів. Це важливо сьогодні і може стати ще важливішим у майбутньому.
Саме тому Європейський Союз допоможе зберегти нашу державність, зберегти нас як країну та остаточно вийти з будь-яких залишків російської сфери впливу.
Ми дуже добре бачимо, що Росія робить сьогодні в Україні. Ми бачимо, що відбувається на Донбасі та на окупованих територіях, і яку політику там проводить Москва. Ми чудово розуміємо: якщо потрапити до російської сфери впливу, саме таке майбутнє на вас чекає. І ніхто не хоче, щоб це сталося.
Тому Європейський Союз є надзвичайно важливою метою для Республіки Молдова. Ми дуже швидко просуваємося цим шляхом. І йдеться про три речі: економічний розвиток, суспільний розвиток і безпеку.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: В одному з подкастів Маю Санду запитали, чи підтримала б вона об’єднання Молдови з Румунією, якби відбувся відповідний референдум. Вона відповіла, що проголосувала б «за». Чи бачите ви такий сценарій у майбутньому? Чи справді вибір полягає між об’єднанням із Росією або об’єднанням із Румунією?
Владислав Кульмінський: Політика Молдови полягає в тому, щоб приєднатися до Європейського Союзу та стати його повноправним членом. Саме на цьому зійшлося різноманітне молдовське суспільство, і саме цей курс ми реалізуємо.
Президентка Санду відіграла величезну роль у сучасній історії Молдови. Вона стала тим лідером, який чітко заявив: «Ми більше не будемо грати в геополітичні ігри. Ми більше не будемо намагатися балансувати між Росією, Європейським Союзом і Сполученими Штатами». Цей період завершився. Наш курс — вступ до ЄС. Ми хочемо вийти з російської сфери впливу, і вона послідовно та рішуче реалізує цю політику.
По суті, вона стала першим лідером Республіки Молдова, який зробив такий вибір. Раніше, як і Україна до анексії Криму у 2014 році, Молдова намагалася «сидіти на двох стільцях». Ми вважали, що можемо залишатися в сірій зоні та отримувати вигоду від добрих відносин і зі Сходом, і із Заходом. Як виявилося, це була хибна стратегія від самого початку.
Балтійські держави обрали інший шлях. Вони сказали: «Ми вступаємо до Європейського Союзу та НАТО, а вже зсередини цих інституцій будемо дивитися, що відбуватиметься далі». Вони вирішили перевірити, чи вдасться експеримент із перетворення Росії на демократію. Як ми бачимо сьогодні, цей експеримент провалився, і, відверто кажучи, це було зрозуміло з самого початку.
Тому я думаю, що місце Маї Санду в історії Молдови буде дуже вагомим. Вона жодного разу не відступила від цього курсу. Йдеться про справжню зміну парадигми в тому, як Молдова бачить себе та як визначає власні національні інтереси.
А наш національний інтерес полягає в тому, щоб після нинішнього геополітичного переформатування світу Молдова за жодних обставин не опинилася знову в російській сфері впливу. Світ дедалі більше ґрунтується на балансі сил і сферах впливу, а не на правилах та універсальному міжнародному порядку, який існував після завершення холодної війни.
Ми вже були в російській сфері впливу. Ми не хочемо туди повертатися. Ми дуже добре бачимо, що сьогодні відбувається в Україні. Я працював в Україні півтора року після початку повномасштабного вторгнення і бачив усе на власні очі. Думаю, саме це кардинально змінило сприйняття в Молдові того, що собою являє Росія.
Росія не пропонує проєкт розвитку. Вона не пропонує привабливу модель суспільства. Росія приносить війну, смерть і руйнування.
І я думаю, що дедалі більше людей у Молдові це розуміють. Цей суспільний консенсус навряд чи зміниться. Я не думаю, що настане час, коли Молдова захоче повернути назад.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: Поясніть, як змінилося ставлення до Росії в Молдові після повномасштабного вторгнення в Україну? У вас є Гагаузія, Придністров’я — тобто багато в чому ті самі виклики, які мала Україна. Як відбулася ця зміна?
Владислав Кульмінський: Ця зміна відбулася насамперед на рівні сприйняття. Все більше людей розуміють, що Росія є загрозою.
Наприклад, найбільшою етнічною спільнотою після молдован і румунів у нас є українці. Традиційно українська громада в Молдові була однією з найбільш проросійських у країні. Але ці настрої змінюються. Люди розуміють, що Росія не принесе ані ефективної економіки, ані перспектив розвитку. Вона не принесе нічого доброго для країни.
Люди бачать, що відбувається в Україні. Війна буквально стоїть на нашому порозі. Найдовший кордон України — з Росією, а другий за довжиною — саме з Республікою Молдова. Це приблизно 1200 кілометрів. Не з Польщею і не з Білоруссю — з Молдовою.
Тому ми постійно бачимо, чуємо й відчуваємо наслідки цієї війни. Її неможливо назвати інакше, ніж агресивною війною Російської Федерації проти України — абсолютно неспровокованою та непотрібною. І молдовани це розуміють.
Я також не думаю, що хтось у Гагаузії чи Придністров’ї хоче, щоб Росія використала ці регіони як привід для перенесення війни з України на територію Молдови. Треба бути абсолютно божевільним, щоб бажати такого, незалежно від політичних симпатій.
У період з 2014 до 2022 року багато людей, на мою думку, не до кінця усвідомлювали, що відбувається. Після незаконної анексії Криму існувало відчуття, що на цьому Росія зупиниться і далі ескалації не буде. Такий настрій був досить поширеним у Молдові.
Однак після 2022 року справжній масштаб того, що робить Російська Федерація, став абсолютно очевидним.
Більше того, Молдова також була потенційною ціллю російської агресії у 2022 році. Російські кораблі біля чорноморського узбережжя та Одеської області, а також регіон Буджак на півдні України були частиною цих планів. Не секрет, що в перші тижні повномасштабного вторгнення Росія розраховувала пройти через цей регіон, з’єднатися з Придністров’ям і фактично перетворити Молдову на сателітну державу у своїй сфері впливу.
І жодна пропаганда чи промивання мізків не здатні змінити розуміння цих базових реалій. Факти залишаються фактами.
Якщо говорити з точки зору нашого регіону, то повномасштабне вторгнення в Україну, ймовірно, стало найбільшою помилкою Росії за всю її історію. І я думаю, що такої думки дотримуються багато аналітиків у сфері міжнародних відносин — cаме тут починається кінець Російської імперії. І це стало можливим завдяки здатності України чинити опір, а також завдяки тому, що українці — дуже незалежні люди, які не люблять, коли їм вказують, як жити.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: Ви вже понад 30 років живете з російською військовою присутністю на своїй території. Виросло ціле покоління людей, яке не знає іншої реальності. Водночас Молдова представила нову стратегію реінтеграції Придністров’я. Як це втілити? Якою буде ця реінтеграція?
Владислав Кульмінський: Перш за все, нам пощастило з геополітичної точки зору, що ми не маємо спільного кордону з Росією. Це дуже важливо.
По-друге, у нашому підході до врегулювання придністровського конфлікту немає нічого нового. Його можна розв’язати виключно мирними політичними засобами та шляхом переговорів.
І по-третє, виведення російських військ є важливою передумовою для таких мирних переговорів. Це єдиний шлях, яким Молдова збирається діяти в цій ситуації та врегульовувати цей конфлікт.
Ми хочемо бути фактором миру і стабільності в регіоні. Ми не хочемо жодної ескалації. Ми не хочемо появи ще однієї гарячої точки за спиною України. Саме тому ми будемо діяти дуже відповідально. Це три принципи, яких ми послідовно дотримувалися до цього часу і яких будемо дотримуватися надалі.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: Зараз Молдова та Україна фактично пов’язані на шляху до Європейського Союзу. За оцінками ЄС, Молдова просувається в реформах приблизно в п’ять разів швидше. Крім того, питання вступу для обох країн тривалий час блокувала Угорщина саме через Україну. Також лунають пропозиції розділити ці переговорні треки. Як ви ставитеся до того, що Молдова йде цим шляхом разом з Україною?
Владислав Кульмінський: Україна захистила Молдову, і ми це розуміємо.
Ми розуміємо, що якби не Україна, якби вона не вистояла і не чинила опір, заплативши за це величезну ціну, Молдова просто не існувала б. І я думаю, що Молдова пам’ятатиме про це ще багато поколінь.
Ми рухаємося до Європейського Союзу разом, і я вважаю, що так і має бути. Існують дуже хороші перспективи того, що переговори про вступ незабаром будуть офіційно відкриті.
До речі, ми також дуже тісно співпрацюємо зі Сполученими Штатами у стримуванні Росії. У нас склалися дуже хороші відносини з нинішньою адміністрацією з низки питань. Ми працюємо над тим, щоб війна в Україні завершилася на умовах, які забезпечать тривалий мир, а не дозволять Росії перенести агресію на інші країни. Сполучені Штати відіграли дуже важливу роль у стримуванні Росії та недопущенні подальшого поширення цієї агресії.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: Якою є ваша співпраця з нинішньою адміністрацією США? Які кроки, на вашу думку, допомагають Молдові не стати безпосереднім учасником цієї війни та стримувати Росію?
Владислав Кульмінський: У листопаді минулого року в Республіці Молдова відбулися вибори. Це був, мабуть, один із найкращих прикладів того, як Росія пішла ва-банк — так само, як вона робила це у Вірменії, — намагаючись змінити владу в Молдові та привести до влади проросійський уряд.
Даян Френсіс: Україна надихнула Вірменію, але Росія не відступить. Чи допоможе Трамп?
Мета була очевидною — створити уряд, який став би загрозою в тилу України, зокрема для регіонів навколо Одеси та Вінниці.
І я повинен сказати, що Сполучені Штати дуже добре розуміли, що відбувається. Вони розуміли цілі та наміри Росії і допомогли забезпечити проведення вільних і чесних виборів та не допустити зовнішнього втручання.
А втручання з боку Російської Федерації в Молдові виходило далеко за будь-які розумні межі: незаконне фінансування, політичний вплив, пропаганда, дезінформація — це була масштабна операція. Подібне ми бачили й у Вірменії.
Варто також звернути увагу на роль Сполучених Штатів у відносинах між Вірменією та Азербайджаном. Це є серйозною зміною підходів, тому що США справді зацікавлені у встановленні миру в регіоні. Тоді як Росія в конфлікті між Вірменією та Азербайджаном традиційно була зацікавлена в самому існуванні конфлікту.
Поки Росія виснажується в Україні, Південний Кавказ виходить з її орбіти
Ні Україна, ні Румунія, ні Сполучені Штати, ні Європейський Союз не зацікавлені в тому, щоб Росія перетворила Молдову на плацдарм для подальших операцій у регіоні. Ніхто цього не хоче. Адже Молдова розташована між Румунією та Україною, безпосередньо на кордоні Європейського Союзу. Зі стратегічної точки зору це була б дуже вигідна позиція для Росії — контролювати цю країну та використовувати її для операцій у різних напрямках.
Саме тому цього ніхто не хоче. Це дуже проста логіка безпеки. В інтересах усіх, щоб Молдова залишалася стабільною та передбачуваною державою.
Тому наші відносини зі Сполученими Штатами базуються на розумінні національних інтересів. І існує дуже багато причин, чому США повинні продовжувати співпрацю з Молдовою так само, як вони робили це від самого дня нашої незалежності.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: Як ви переконуєте Сполучені Штати, що Молдова має значення в час, коли США сповідують політику «Америка передусім»?
Владислав Кульмінський: Насамперед через спільні цінності. Сім’я, релігія, громада — це речі, які не надто відрізняються в Сполучених Штатах і в Молдові.
Але, звісно, ми також говоримо про інтереси. Лише за останні п’ять років ми скоротили залежність від російського газу та електроенергії зі 100 відсотків до нуля. Зараз ми активно працюємо над залученням американських компаній та інвестицій до Республіки Молдова.
Йдеться також про потенційну участь у майбутній відбудові України, що може становити інтерес для американського бізнесу. Буде велика потреба в електроенергії, логістиці та нових ланцюгах постачання, а Молдова для цього розташована дуже вигідно. Тому ми залучаємо американський бізнес, американські інтереси та співпрацюємо зі Сполученими Штатами з багатьох питань.
І, як я вже казав, люди, які професійно займаються зовнішньою політикою, чудово розуміють: не допустити потрапляння Молдови під контроль Росії — це в інтересах усіх. Це в інтересах регіональної стабільності. Це в інтересах Сполучених Штатів. Ніхто не хоче, щоб ця війна поширювалася далі. Усі хочуть, щоб вона завершилася якомога швидше.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: У світі, який дедалі більше повертається до переваги сильного, такі країни, як Молдова, Вірменія та Угорщина, ухвалюють власні демократичні рішення і намагаються максимально дистанціюватися від пострадянської сфери впливу. Чи вважаєте ви, що ми переживаємо остаточний розрив? Що все, що ще не було відрізане, відрізається саме зараз?
Владислав Кульмінський: Неможливо змусити народ або країну бути частиною вашої сфери впливу, якщо вони цього не хочуть.
Подивіться на радянську історію. Повстання у Східній Німеччині в 1953 році. Угорщина у 1956 році, яка повстала проти радянського панування і була жорстоко придушена. Чехословаччина у 1968 році, яка була частиною Варшавського договору та радянської сфери впливу, але не хотіла там залишатися, тому що належала до іншої цивілізації та асоціювала себе із зовсім іншою цивілізаційною моделлю. Польща, до якої радянські війська були готові вторгнутися щонайменше тричі. І ми можемо навести безліч подібних прикладів в історії.
Ви маєте рацію, коли говорите про перетин певного рубежу, про перехід через Рубікон — про точку неповернення.
Історичне значення того, що Росія зробила під час цієї війни, полягає в тому, що вона на багато поколінь, якщо не на століття, перестала бути привабливим центром тяжіння для пострадянських країн. Те, що вона зробила в Україні, відлунюватиме ще дуже довго. Це просто більше не є привабливою моделлю.
І я думаю, що коли війна закінчиться, ми дізнаємося ще більше, ніж знаємо сьогодні. І це змусить кожну пострадянську країну прагнути відійти якомога далі, тому що ніхто не захоче бути частиною такого проєкту.
Україна та Молдова — найкращі приклади цього процесу. І я думаю, що дуже мало людей в Україні чи Молдові коли-небудь знову виступатимуть за проросійську політику.
Сьогодні в нас існує суспільний консенсус: Росія є загрозою для країни, і потрібно зробити все можливе, щоб Молдова більше ніколи не опинилася в російській сфері впливу.
І я думаю, що подібні процеси ми побачимо і в багатьох інших країнах.
Йдеться радше про усвідомлення власної ідентичності та бажання самостійно визначати свою долю.
Саме це, на мою думку, і характеризує Україну. Українці дуже незалежні у своєму мисленні. Неможливо нав’язати українцям якісь ідеї чи рішення, якщо вони цього не хочуть. І це дуже добре. Коли народ сам визначає, яким має бути його майбутнє, Росія більше не здатна нав’язувати свою волю.
Саме цей процес ми зараз спостерігаємо. І я думаю, що він лише набиратиме обертів та зрештою дійде до свого логічного завершення.
