Український військовослужбовець Вадим Науменко подолав марафонську дистанцію у 42 кілометри на спортивному протезі за 3 години 30 хвилин, покращивши попередній результат українського бігуна з ампутацією нижче коліна на 25 хвилин.
За словами Науменка, важливу роль у його досягненні відіграла підтримка американців, які вболівали за учасників уздовж маршруту.
«Зійти з дистанції було просто нереально. Бо люди вздовж підтримують», розповів військовий.
Свій результат він присвятив рідному місту, військовій частині та всій Україні.
«Це подарунок моєму місту, моїй військовій частині та взагалі всій Україні. Я думаю, це надихне багато кого продовжувати реабілітацію і ставати сильнішим».
Перевершив довоєнний результат без спеціальної підготовки
Першим серед дев’яти українських військових фінішував 31-річний кадровий військовослужбовець Руслан Раков. Він подолав марафон за 3 години 1 хвилину і 1 секунду.
Востаннє Раков біг марафонську дистанцію у 2020 році, ще до повномасштабного російського вторгнення. Попри поранення та відсутність спеціальної підготовки до забігу у Вашингтоні, йому вдалося перевершити власний довоєнний результат.
У своїй віковій категорії українець посів 88-ме місце серед понад 2500 учасників, а в загальному заліку — 503-тє серед приблизно 25 тисяч марафонців, які дісталися фінішу.
Раков зізнається, що підтримка глядачів змушувала його бігти швидше, ніж він планував.
«Атмосфера така, що люди підбадьорювали і підтримували, і коли люди тобі плескають і кричать, не можна бігти повільно. Ти біля них біжиш швидко, а потім вже на певних ділянках відчуваєш слабкість і розумієш, що не дотримувався свого плану», — розповів військовий.
Для нього участь у марафоні мала значення не лише як спортивне досягнення, а й як можливість показати іноземцям силу українських захисників.
«Показати нас, що ми незламні, що ми можемо не тільки, як, мабуть, за кордоном вважають, просити гроші, а проявляти себе, проявляти себе в таких заходах, показувати свою силу», пояснив Раков.
Повернення до бігу після поранення
Ще один учасник української команди, Едуард Паславський, до війни займався ультрамарафонським бігом. У Вашингтоні він уперше після поранення та тривалої перерви знову подолав марафонську дистанцію.
Після забігу Паславський вирішив повернутися до регулярних тренувань. За його словами, на це його надихнула атмосфера змагань та підтримка американських уболівальників.
«Я здивований дуже і вдячний дуже людям, які підтримували всю дорогу. Я такої підтримки ніде не зустрічав до цього, ні в Європі, ніде абсолютно. Дуже цікаво і дуже приємно, неймовірний забіг», поділився враженнями військовий.
Для Михайла Мілаша участь у Марафоні морської піхоти США стала здійсненням давньої мрії. До цього він ніколи не долав марафонської дистанції.
«Я все життя мріяв пробігти марафон. І так сталося, що мій перший марафон — морської піхоти. Оскільки я військовий, у мене такі враження, що не можу навіть передати словами».
Десять років підтримки українських військових
Участь українських захисників у Марафоні морської піхоти США вже десятий рік поспіль організовує американська благодійна організація United Help Ukraine.
Програма покликана не лише привернути увагу американського суспільства до війни в Україні, а й допомогти українським військовим у фізичній та психологічній реабілітації.
Марафон морської піхоти США є найбільшим у світі марафоном, переможці якого не отримують грошових винагород. Саме тому його називають «Народним марафоном».
Для дев’ятьох українських військових цьогорічний забіг став можливістю випробувати власні сили, повернутися до спорту після поранень і показати американцям, що українські захисники здатні не лише долати наслідки війни, а й встановлювати нові рекорди.
