«Шок. Справжній шок». Так Евелін Фаркас, колишня високопосадовиця Міністерства оборони США, відреагувала на оголошену 9 жовтня домовленість президента Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо постачання російського дизельного пального на американський та світові ринки.
Фаркас у 2012–2015 роках, за адміністрації президента-демократа Барака Обами, обіймала посаду заступниці помічника міністра оборони США з питань Росії, України та Євразії. У 2020 році вона балотувалася до Конгресу від Демократичної партії. Нині очолює Інститут імені покійного сенатора-республіканця Джона Маккейна при Університеті штату Аризона.
«Це подарунок Володимиру Путіну. По суті, ми даємо йому гроші, демонструємо величезну політичну прихильність і, відверто кажучи, нічого не змінюємо для американців», заявила Фаркас в інтерв’ю Independence Avenue Media.
За її словами, замість досягнення заявленої мети домовленість допомагає російському президенту вийти з дипломатичної ізоляції та отримати додаткові кошти.
«Ці гроші він та іранці можуть використати для боротьби проти США на Близькому Сході, проти наших союзників і партнерів в Україні та, відверто кажучи, проти нас самих, адже ми підтримуємо Україну».
Згідно з оголошеними умовами домовленості, Росія має негайно поставити 300 тисяч тонн дизельного пального на американський та світові ринки, ще 500 тисяч тонн у листопаді та додатковий мільйон тонн згодом.
Фаркас звертає увагу на суперечність між новою домовленістю та санкційною політикою Вашингтона. У вересні Конгрес США ухвалив, а президент Трамп підписав закон про посилення санкцій проти Росії, ініційований сенатором Ліндсі Ґремом.
На думку колишньої посадовиці Пентагону, нинішні дії президента розходяться не лише з позицією американських законодавців, а й із політикою Сполучених Штатів щодо підтримки українського суверенітету.
«Американці розуміють, що Володимир Путін і Росія є агресорами, а не Україна. Що саме Україна є жертвою агресії. Тому я вважаю, що позиція президента Трампа розходиться з позицією американського суспільства».
Фаркас також висловила занепокоєння повідомленнями про можливе припинення обміну розвідувальною інформацією з Україною та обмеження постачання американського озброєння, зокрема через програму PURL, за допомогою якої Україна закуповує ракети-перехоплювачі для систем Patriot.
«Я думаю, що наслідки були б надзвичайно серйозними. Але хочу сказати, що майже щоразу, коли Україна стикалася з такими серйозними проблемами, українці знаходили спосіб їх обійти. Тому не варто недооцінювати українську винахідливість».
Водночас вона переконана, що подальше послаблення американської підтримки України зустріне опір у Конгресі.
«Конгрес із цим не змириться. Американський народ із цим не змириться».
Попри нове загострення відносин між Трампом і президентом України Володимиром Зеленським, Фаркас не вважає останні події остаточним розривом між Вашингтоном та його традиційними союзниками.
«Я не думаю, що це зміна в наших відносинах. Це та сама динаміка, яку ми спостерігали раніше».
На її переконання, європейські союзники мають продовжувати співпрацю зі Сполученими Штатами, водночас посилюючи власну обороноздатність.
«Сполучені Штати залишатимуться союзниками Європи, Канади та країн Східної Азії, тому що в нас немає іншого вибору», наголосила Фаркас.
Інтерв’ю записане 12 жовтня 2026 року. Текст скорочено та відредаговано для ясності.
Гленн Кейтс, шефредактор англомовної редакції Independence Avenue Media:
Евелін, останні три дні були насичені подіями. 9 жовтня президент Трамп оголосив про домовленість із Володимиром Путіним, за якою російський президент має розпочати експорт сотень тисяч тонн дизельного пального. Перш ніж перейти до того, що відбулося відтоді, хочу запитати: якою була ваша реакція, коли ви про це почули?
Евелін Фаркас, виконавча директорка Інституту Маккейна: Шок. Справжній шок. Тому що це подарунок Володимиру Путіну. По суті, ми даємо йому гроші, демонструємо величезну політичну прихильність і, відверто кажучи, нічого не змінюємо для американців. Тобто заявленої мети не досягнуто. Натомість ми допомагаємо Путіну вийти з дипломатичної ізоляції та даємо йому гроші, які він та іранці можуть використати для боротьби проти США на Близькому Сході, проти наших союзників і партнерів в Україні та, відверто кажучи, проти нас самих, адже ми підтримуємо Україну. Тому з погляду раціональної стратегії національної безпеки та її реалізації для мене це не мало жодного сенсу.
Гленн Кейтс: Коли ви кажете, що це подарунок російському лідеру, то йдеться більше про економічну вигоду для Росії чи про сигнал, який це надсилає щодо ставлення Трампа до цієї війни та її важливості?
Евелін Фаркас: Безумовно, про друге, Гленне. Це сигнал усьому світу, що ми дещо більше стаємо на бік Путіна. Адже президент Трамп також заявив, що демократично обраний глава Української держави Володимир Зеленський має піти з посади, його потрібно усунути. Я вже не пам’ятаю, які саме слова він використав. Але він чудово знає, що Україна не може провести вибори під час війни, яку веде, з безлічі причин. Зокрема, тому, що мільйон чоловіків і, ймовірно, певна кількість жінок воюють на українському кордоні.
Тож насправді це просто допомога Володимиру Путіну в момент, коли він, відверто кажучи, перебуває у відчайдушному становищі. На фронті патова ситуація, а сам він зазнає економічного тиску.
Гленн Кейтс: З огляду на це, а також на момент, коли все відбувається, як ви вважаєте, Трамп уже відмовився від ідеї тиснути на Росію, щоб змусити її припинити війну? Чи це тимчасовий крок напередодні проміжних виборів?
Евелін Фаркас: Скажу прямо. Я не думаю, що президент Трамп коли-небудь був зацікавлений у тому, щоб чинити тиск на Володимира Путіна особисто, як на главу держави, яка розпочала жорстоке імперське вторгнення в Україну. Він ніколи не демонстрував такого наміру. Ба більше, він говорив протилежне: мовляв, я думаю, що маю ввічливо розмовляти з Путіним, інакше він не захоче мати зі мною справу.
Це фатальне нерозуміння того, як поводиться і діє Володимир Путін. Якщо чинити на нього тиск, він буде змушений поступитися. Але якщо цього не робити, він продовжуватиме ескалацію. І саме це він робить, причому не лише в Україні.
Хочу нагадати глядачам, що в Європі відбулися сотні атак. І я маю на увазі саме атаки із застосуванням вибухівки та підпалами. Їхніми цілями ставали підприємства оборонної промисловості, цивільні аеропорти, станції метро, склади.
Отже, зараз росіяни посилюють ескалацію в надзвичайно небезпечний спосіб.
Путін не зупиниться на Україні: Росія вже веде війну проти Заходу — американський експерт
Гленн Кейтс: Я запитав, чи відмовився Трамп від тиску на Росію, тому що у вересні Конгрес ухвалив, а президент підписав закон про санкції, ініційований Ліндсі Ґремом. У чому тоді був сенс усіх цих зусиль? Закон ухвалили, а тепер просто про нього забули? Чи є шанс повернутися до такого підходу?
Евелін Фаркас: Насправді між президентом і рештою Америки існують принципові розбіжності. І починаються вони, відверто кажучи, з Конгресу США.
Сенат переважною двопартійною більшістю проголосував за запровадження санкцій проти Росії за вбивства невинних українських мирних жителів у їхніх власних домівках, які відбуваються щодня і щоночі, а також за інші жорстокі дії, що порушують міжнародне право.
І річ у тім, що на боці України не лише Конгрес, а й американський народ. Це підтверджують результати численних опитувань. Американці розуміють, що Володимир Путін і Росія є агресорами, а не Україна. Що саме Україна є жертвою агресії. Тому я вважаю, що позиція президента Трампа розходиться з позицією американського суспільства.
І, звичайно, політика Сполучених Штатів, не лише Конгресу, а й виконавчої влади, залишається незмінною: підтримувати Україну та її суверенітет. Отже, позиція Трампа суперечить навіть офіційній політиці його власної адміністрації. Це послідовна політика, якої Сполучені Штати дотримуються відтоді, як Росія здійснила незаконне вторгнення у 2014 році.
Гленн Кейтс: Судячи з більшості повідомлень, для українців ця домовленість стала цілковитою несподіванкою. Після її оголошення між Трампом і Зеленським розгорнулася дедалі гостріша словесна суперечка. Зеленський назвав цю угоду слабкою. А Трамп, як ви вже згадували, заявив, що Україні потрібно обрати нового президента.
Після сумнозвісної сварки між Трампом і Зеленським в Овальному кабінеті в лютому минулого року всі докладали зусиль, щоб урятувати ці відносини, адже вони, безумовно, дуже важливі.
А що відбувається цього разу? Чи обговорюють зараз, як можна налагодити ці відносини? Чи ситуація вже інша, через 20 місяців після початку другого президентського терміну Трампа?
Евелін Фаркас: Послухайте, ми вже настільки близько до проміжних виборів, які змінять політичну динаміку у Сполучених Штатах і політичні умови, в яких діє президент Трамп, що, на мою думку, люди вже менше зосереджуються на спробах переконати його бути, скажімо так, більш прихильним до українського президента та більше його підтримувати.
Натомість вони зосереджені на тому, щоб він не змінив політику США. Щоб він справді не надав цих грошей за дизельне пальне, не зробив чогось іще більш безрозсудного й небезпечного для мирних українців і, відверто кажучи, для НАТО та міжнародної спільноти. Наприклад, не припинив співпрацю у сфері обміну розвідувальною інформацією.
Тому, я думаю, ви бачили, як республіканці почали висловлювати свою позицію. Наприклад, сенаторка Сьюзен Коллінз, на яку чекає складна виборча боротьба у штаті Мен, заявила, що виступає проти послаблення санкцій і надання Росії грошей через закупівлю дизельного пального, які вона зможе використати для фінансування своєї війни проти України.
Сенатори, а також переважно й члени Палати представників, підтвердили свою підтримку санкцій, за які вони голосували, а не цього дивного кроку назустріч Росії, який зовсім не допоможе Америці або принесе їй мізерну користь.
Гленн Кейтс: Газета Financial Times повідомляла, що адміністрація погрожувала припинити обмін розвідувальною інформацією з Україною і навіть зупинити постачання військового обладнання через програму PURL, тобто механізм, за допомогою якого Україна зараз закуповує, зокрема, ракети-перехоплювачі для систем Patriot.
Наскільки серйозними можуть бути наслідки кожного з цих кроків, якщо їх реалізують? І чи матиме рішення про будь-який із них правові наслідки?
Евелін Фаркас: Я думаю, що наслідки були б надзвичайно серйозними. Але хочу сказати, що майже щоразу, коли Україна стикалася з такими серйозними проблемами, українці знаходили спосіб їх обійти. Тому не варто недооцінювати українську винахідливість.
Водночас це справді дуже важливо. І, на жаль, росіяни вже використовують безпілотники з реактивними двигунами. Ймовірно, вони отримали такі дрони за допомогою Китаю.
І річ у тім, що в певний момент вони також можуть отримати доступ до технологій, які забезпечать точніше наведення на цілі. Мені казали, що якщо вони отримають доступ до Starlink, це стане величезною проблемою для України. І, відверто кажучи, для нас також. Нам зовсім не потрібно власноруч надавати Росії такі можливості.
Однак я думаю, що цьому чинитимуть опір. Ми вже бачимо цей опір зараз і, безумовно, побачимо його після проміжних виборів. Конгрес із цим не змириться. Американський народ із цим не змириться.
Гленн Кейтс: Трамп оголосив у Truth Social про нове енергетичне перемир’я, заявивши, що обидві сторони на нього погодилися. В Україні повідомили, що чують про це вперше. Москва нічого не заявила, але продовжила атакувати українську енергетичну інфраструктуру, зокрема минулої ночі завдала удару по теплоелектростанції в Харкові.
Україна, зі свого боку, заявила, що наразі в односторонньому порядку погодилася припинити удари по нафтопереробних заводах, щоб подивитися, як діятиме Росія. Але які можливості зараз насправді має Київ, зважаючи на погрози з боку американської адміністрації?
Евелін Фаркас: Я думаю, що Київ має робити все необхідне, щоб захистити себе від Росії. І я вважаю, що президент Зеленський правильно робить, використовуючи цю можливість. Він щиро прагне справжнього припинення вогню. Насправді він хотів би завершення війни, але погодився б і на справжнє припинення вогню.
Але ми бачимо, що Росія, по суті, як би це сказати, просто зухвало насміхається з президента США. Щоразу, коли президент Трамп заявляє про припинення вогню, Росія фактично відповідає: ні, ніякого припинення вогню немає.
Таке враження, ніби вони намагаються принизити президента Трампа і, відверто кажучи, Америку. Послухайте, зрештою, якщо ми дозволимо Росії перемогти, це буде поразкою для Америки. Я думаю, що це мають усвідомити всі, тому що Росія не зупиниться. Вона зруйнує НАТО, а потім візьметься за Сполучені Штати.
Не майте жодних ілюзій. Росіяни не люблять Америку. Вони не хочуть дружити з Америкою. Вони хочуть послабити Америку. І не має значення, хто перебуває в Білому домі. Тому я вважаю, що це фундаментальні геополітичні реалії, які випливають із нинішньої імперіалістичної зовнішньої політики Кремля.
Гленн Кейтс: Евелін, ви зараз перебуваєте у Варшаві на Варшавському безпековому форумі, присвяченому зміцненню трансатлантичної безпеки. Розкажіть, які настрої там зараз панують?
Евелін Фаркас: Я думаю, що люди реагують на різні заяви президента Трампа в його акаунті Truth Social так само, як і я.
Союзники, які зібралися тут, давно знають, що президент Трамп упереджено ставиться до президента Путіна, а також до президента Зеленського та України. Але зараз він демонструє це особливо відкрито й очевидно, причому в такий спосіб, який потенційно може підірвати санкції та загальну політику Європи щодо Росії.
Ми повинні й надалі тримати Росію в ізоляції, тому що нам вкрай необхідно завдати їй поразки.
І це також пов’язано з Близьким Сходом, адже Росія підтримує Іран, Китай підтримує обидві ці країни, а ці держави вбивають американців. Точніше, Іран убиває американців, знову ж таки за підтримки Китаю та Росії.
Тому вдавати, що цього не відбувається, теж надзвичайно наївно. І я думаю, що європейці просто не можуть цього зрозуміти. Це їх непокоїть, оскільки свідчить про брак стратегічного розуміння ситуації з боку уряду Сполучених Штатів.
Гленн Кейтс: Зважаючи на те, що ця дискусія триває вже, здається, протягом останніх 20 місяців, чи продовжують європейці розглядати можливість менше покладатися на Сполучені Штати, ніж раніше? І чи мають вони план на випадок, якщо до цього справді дійде?
Евелін Фаркас: Вони прискорили своє планування. У них є регіональні плани.
Наприклад, країни Балтії, Північної Європи, Польща. Ці держави, я вже не пам’ятаю, скільки їх загалом, можливо, сім чи вісім, співпрацюють у сфері оперативного планування та проводять навчання, щоб бути здатними захистити себе, навіть якщо Сполучені Штати або інші члени НАТО не захочуть до них долучитися.
НАТО є найсильнішим у світі альянсом колективної безпеки. Це єдиний альянс, який має такий досвід спільних операцій. Звичайно, Сполучені Штати також мають союзи з Південною Кореєю та Японією, але з оперативного погляду НАТО набагато сильніше.
Країни НАТО вже разом брали участь у війнах. Тому ми знаємо, що цей альянс може бути надзвичайно сильним, коли Сполучені Штати та всі інші держави-члени діють узгоджено.
Але європейці не наївні, тому вони продовжують планування і, звичайно, переозброєння. Цей процес відбувається повільно, але вони намагаються максимально його прискорити. І, відверто кажучи, частково їхнє занепокоєння викликане тим, що зараз посилюється тиск на Україну. Тому що, якщо з Україною щось станеться, як я вже казала раніше, наступними будуть вони.
Гленн Кейтс: У Варшаві Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Алексус Гринкевич представив стратегію перемоги НАТО. Як ви оцінюєте його виступ?
Евелін Фаркас: Я вважаю, що його виступ був дуже переконливим. У нього є чіткий і дієвий план. І добре, що він виступив і публічно про нього розповів, адже зазвичай такі речі сприймаються як щось само собою зрозуміле.
Але через агресивні дії Росії, зокрема всі ті терористичні атаки по всій Європі, про які я вже згадувала, думаю, Верховний головнокомандувач Об’єднаних сил НАТО відчув необхідність виступити з публічною заявою.
Однак насправді ситуація пов’язана з тим, на що ви вже натякали раніше. НАТО буде готове, і це має стримувати Росію. Але є ще одна складова стримування. Це політична воля. Саме тому європейці також продовжують власне оборонне планування, щоб переконатися, що зможуть захистити свою територію, якщо ухвалення рішень у НАТО з якихось причин затягнеться.
І це, зрештою, передбачено звичайною доктриною НАТО. Завжди існувала ймовірність певної затримки, особливо до моменту залучення американських військ. Але зараз європейці не хочуть ризикувати, тому діють настільки швидко, наскільки можуть.
Гленн Кейтс: Протягом 20 місяців президентства Трампа європейські партнери доклали величезних зусиль, щоб переконати його стати на їхній бік. І здавалося, що певного прогресу вдалося досягти. Ми вже говорили про закон щодо санкцій, який був підписаний минулого місяця.
Як ви оцінюєте події останніх трьох днів? Це лише тимчасова перешкода на шляху? Чи ми вже перетнули певний Рубікон у відносинах між адміністрацією Трампа та традиційними західними союзниками Сполучених Штатів і Україною?
Евелін Фаркас: Я не думаю, що це зміна в наших відносинах. Це та сама динаміка, яку ми спостерігали раніше.
Ми бачили це під час тієї зустрічі в Овальному кабінеті, про яку ви згадували. Ми бачили це, коли президент Трамп вступив на посаду в січні 2025 року й почав публічно, перед телекамерами, звинувачувати Україну в розв’язанні війни.
У нього бувають такі моменти, коли, як мені здається, він перевіряє, наскільки далеко може зайти, намагаючись переконати людей, що його погляд на цю ситуацію нібито правильний, хоча це не так.
Тож такі моменти трапляються. Це динаміка, яка повторюється. Я думаю, що союзники добре впоралися із завданням підтримувати ці відносини, і їм варто продовжувати це робити. Сполучені Штати залишатимуться союзниками Європи, Канади та країн Східної Азії, тому що в нас немає іншого вибору.
Єдиний спосіб перемогти Китай полягає в тому, щоб діяти разом з усіма нашими союзниками та партнерами. І повірте мені, ми не хочемо жити в умовах китайської комуністичної командної економіки
