Рішення президента України Володимира Зеленського від 15 липня звільнити популярного міністра оборони Михайла Федорова спричинило рідкісні для воєнного часу протести в Україні та викликало здивування серед багатьох міжнародних партнерів Києва.
«Люди щиро не можуть зрозуміти, чому Володимир Зеленський, якого багато хто з нас вважає видатним державним діячем, фактично вистрілив сам собі у ноги, усунувши свого найкомпетентнішого міністра без жодної зрозумілої причини», сказала в інтерв’ю Марії Ульяновській Мелінда Герінґ, старша наукова співробітниця Євразійського центру Atlantic Council. «Ми всі чекаємо пояснення».
Звільнення відбулося на тлі масштабного переформатування уряду та ймовірної відставки посла України у США Ольги Стефанішиної, яка пропрацювала менш ніж рік.
«Американці не надто цікавляться внутрішньою структурою українського уряду, каже Герінґ. Але це неминуче викликає питання: що, в біса, відбувається в Києві? Чому ви знову це робите, Володимире Зеленський? Ми щойно звикли до вашого уряду, і здавалося, що він працює».
Інтерв’ю записане 17 липня 2026 року та відредаговане для стислості й зрозумілості.
Марія Ульяновська, Independence Avenue Media: Після звільнення міністра оборони Михайла Федорова, країною прокотилися протести, які потрапили в заголовки провідних американських медіа. Як, на вашу думку, ці події сприймають у Вашингтоні?
Мелінда Герінґ: У Вашингтоні звільнення Федорова викликало здивування. Ніхто не розуміє, чому президент Зеленський ухвалив таке рішення.
Федоров має бездоганну репутацію у Вашингтоні. Я приймала його в Atlantic Council. Його добре знають у технологічних колах, як у Кремнієвій долині, так і серед представників оборонної технологічної спільноти у Вашингтоні.
Люди щиро не можуть зрозуміти, чому Володимир Зеленський, якого багато хто з нас вважає видатним державним діячем, фактично вистрілив собі в ноги, усунувши свого найкомпетентнішого міністра без жодної зрозумілої причини.
Тут навіть немає з чим порівнювати. З 2019 року Федоров був найефективнішим міністром в уряді Зеленського.
Тож ми всі чекаємо пояснення.
IAM: Усе це відбувається на тлі масштабного переформатування уряду, який працював менш ніж рік. Як це сприймають у США? Це розглядають передусім як внутрішньополітичне питання чи як сигнал про можливі проблеми з політичною стабільністю та реформами в Україні?
Герінґ: Зеленський планував провести перестановки в уряді восени, але зробив це раніше, ніж очікувалося. Ми досі намагаємося зрозуміти, чому.
Загалом американці не дуже цікавляться деталями роботи українського уряду. Це переважно сприймається як внутрішня справа України. Але це вже третя урядова перестановка під час війни, і вона неминуче викликає запитання: «Що, в біса, відбувається в Києві? Чому ви знову це робите, Володимире Зеленський? Ми щойно познайомилися з вашим урядом, і здавалося, що він працює».
Ми також бачимо протистояння між головнокомандувачем Збройних сил Олександром Сирським і Михайлом Федоровим. Якщо спростити, то маємо представника старої школи, який робить ставку на людський ресурс, і блискучого 35 річного управлінця із Запоріжжя, який, хоча й не говорить англійською, неодноразово доводив, що для нього не існує нерозв’язних проблем.
Він дуже стриманий, із ним легко працювати. Зеленський поставив його на чолі міністерства, щоб модернізувати застарілі українські інституції та зробити Україну більш схожою на Естонію. І він чудово впорався з цим завданням. Саме тому його постійно підвищували.
Тож це рішення не має логічного пояснення. Особливо воно незрозуміле молодим українцям.
Звісно, Зеленський демократично обраний президент, і він має право формувати уряд на власний розсуд. Але він також зобов’язаний пояснити громадянам, чому ухвалює такі кадрові рішення, особливо коли йдеться про Міністерство оборони та Збройні сили. Під час війни це надзвичайно чутливі посади.
Постає й ширше питання: навіщо міняти коней на переправі саме тоді, коли Україна нарешті почала набирати темп і демонструвати успіхи?
У мене дуже багато запитань. Я б із задоволенням просто зараз зателефонувала Володимиру Зеленському й поговорила з ним.
IAM: Поки що не було якоїсь реакції з боку американських посадовців, ані адміністрації, ані Конгресу. Ви регулярно спілкуєтеся з людьми на Капітолійському пагорбі, які формують політику США. Як ви вважаєте, чи можуть ці події вплинути на рівень довіри до української влади або на відносини між Києвом і Вашингтоном?
Герінґ: Не думаю.
Минулого тижня я була на Капітолійському пагорбі, зустрічалася і з республіканцями, і з демократами, і жоден член Конгресу навіть не згадав про перестановки в українському уряді.
Зараз увага всіх прикута до трагічної смерті сенатора Ліндсі Ґрема. Він щойно повернувся з України, і українська тема була важливою частиною його політичної спадщини. Найбільше він хотів побачити ухвалення законопроєкту про санкції проти Росії, і зараз його друзі та колеги в Конгресі повністю зосереджені на тому, щоб довести цей закон до ухвалення.
Саме про це були всі мої розмови цього тижня, про санкційний законопроєкт Сенату і про те, як знайти компроміс, щоб він нарешті став законом.
Чи обуриться Конгрес через кадрові зміни в Україні? Ні.
Водночас, думаю, є питання щодо нинішньої посолки України у США Ольги Стефанішиної, яка працює на посаді ще зовсім недовго. Українські медіа повідомляють, що вона, ймовірно, залишить посаду, а Національне антикорупційне бюро України нібито може вручити їй підозру у справі про придбання квартири в Києві за ціною, нижчою за ринкову. Якщо це правда, їй варто якнайшвидше повернутися до Києва.
Володимиру Зеленському потрібні люди з бездоганною репутацією. Він не може дозволити собі жодних корупційних скандалів, особливо у Сполучених Штатах і особливо за президентства Дональда Трампа. Він має бути абсолютно «чистим», і, думаю, сам це розуміє.
Також є версія, що одна з причин конфлікту між міністром оборони Михайлом Федоровим і головнокомандувачем Олександром Сирським пов’язана саме з боротьбою проти корупції. Мовляв, Федоров хотів реформувати й очистити систему оборонних закупівель, і саме це стало одним із головних джерел конфлікту між ними. Якщо це правда, це дуже серйозна проблема.
Зеленському довгий час пробачали проблему корупції через війну. Але я не впевнена, що цього разу це спрацює.
IAM: Щодо посла України у США. Ви раніше говорили, що сьогодні ніхто не хоче бути послом України у Вашингтоні. Чому, на вашу думку, ця посада стала настільки небажаною?
Герінґ: Посол України у Сполучених Штатах, мабуть, друга за складністю робота в українській владі. Перша, бути Володимиром Зеленським.
А якщо серйозно, ніхто не хоче цієї роботи, тому що вона майже не допомагає кар’єрі, зате припуститися помилки дуже легко. Тут буквально всюди міни. Потрібно працювати і з Конгресом, і з Дональдом Трампом та його адміністрацією. А Дональд Трамп не любить Володимира Зеленського. Таке враження, що ти щоранку прокидаєшся і розумієш: ідеального способу скласти цей іспит просто не існує.
Думаю, Зеленському буде дуже непросто знайти людину, яка замінить Ольгу Стефанішину. Насправді він і досі шукає заміну Оксані Маркаровій, яка стала справжньою легендою у Вашингтоні. Йому потрібна людина такого ж масштабу.
Оксана Маркарова, найкраща посолка, яку Україна коли небудь направляла до Вашингтона. Вона блискуче опанувала цю роботу. Користувалася довірою Зеленського, знала практично кожного члена Конгресу, мала авторитет, глибоко розуміла економічну тематику, адже раніше була міністеркою фінансів, і бездоганно володіла англійською мовою. Вона була абсолютно винятковою.
Але вона припустилася однієї політичної помилки, історії з Пенсильванією. Зрештою Зеленський вирішив її замінити. Але загалом для держав нормально періодично змінювати своїх послів. Іноді потрібна людина іншого типу, яка краще відповідатиме новим політичним реаліям.
Тому Зеленський призначив Ольгу Стефанішину. Вона зовсім інша. За фахом юристка. Вона не прямолінійна, навпаки, дуже дипломатична й обережна. Дуже розумна, користується довірою Зеленського, харизматична, вміє працювати з людьми на Капітолійському пагорбі й уже встигла побудувати у Вашингтоні чимало корисних контактів.
Якби я сиділа з Володимиром Зеленським за чашкою чаю, я б сказала:
«Пане Президенте, дуже уважно поставтеся до цього призначення. Надішліть людину з Одеси. Надішліть харизматичну людину. Людину, якій комфортно і в церкві чи синагозі, і на світському прийомі. Людину, яка легко знаходить спільну мову з найрізноманітнішими людьми. Вона повинна мати почуття гумору, це надзвичайно важливо. Повинна добре почуватися у діловому середовищі. І ще одна річ, їй має подобатися Флорида».
Саме таку пораду я дала б Володимиру Зеленському.
IAM: Серед потенційних кандидатів на посаду посла України у США, станом на вечір 17 липня, найчастіше називають колишнього міністра оборони та колишнього секретаря Ради національної безпеки і оборони України Рустема Умєрова. Як ви оцінюєте його кандидатуру?
Герінґ: Україна стала набагато краще використовувати своїх дипломатів відповідно до їхніх сильних сторін. Рустем Умєров дуже хороший переговорник, особливо коли йдеться про країни Близького Сходу. Він вільно володіє турецькою мовою і, наскільки мені відомо, також арабською. Саме тому його часто залучали до переговорів на найвищому рівні.
Якщо Україні потрібно затягнути час, не обов’язково досягти конкретного результату, але залишити у співрозмовників позитивне враження, тоді відправляють Рустема. Якщо потрібен жорсткий переговорник, чи потрібно реально досягти результату, телефонують Кислиці. Українське Міністерство закордонних справ стало значно професійніше використовувати свої дипломатичні кадри.
Я б не призначала Рустема Умєрова на цю посаду. Він недостатньо сильна фігура. Він неорганізований і йому буде потрібен дуже сильний керівник апарату.
Чи вміє він жартувати? Так. Він також має родину у Флориді. Але він недостатньо добре знає свою сферу відповідальності, і я боюся, що якщо його призначать, його просто «з’їдять».
IAM: Наостанок хотіла б поговорити про законопроєкт щодо санкцій проти Росії, який цього тижня отримав значний імпульс у Сенаті. Як ви вважаєте, чи може він стати законом до того, як Конгрес піде на серпневі канікули?
Герінґ: Все залежить від переговорів, які тривають зараз. Знаю, це доволі нудна відповідь, але саме так і є.
Усередині Демократичної партії існує певний опір, і зараз сторони намагаються знайти компроміс. Тому, чесно кажучи, я не думаю, що сьогодні хтось може впевнено відповісти на це запитання.
Я дуже сподіваюся, що закон ухвалять. Це стало б гідним вшануванням спадщини сенатора Ліндсі Ґрема. Він найбільше хотів побачити, як цей санкційний закон набуде чинності. Було б символічно, якби республіканці та демократи змогли об’єднатися і нарешті його ухвалити.
IAM: Законопроєкт уже має 61 співавтора в Сенаті, тому, схоже, із проходженням верхньої палати проблем не буде. Основне питання зараз, Палата представників. Конгресмен демократ Грегорі Мікс уже висловив свої застереження щодо законопроєкту. Чи можете пояснити, що саме викликає занепокоєння у демократів? І чи є занепокоєння у президента Трампа?
Герінґ: Частина демократів виступає проти окремих положень законопроєкту через те, що він містить норми про тарифи. Вони загалом виступають проти тарифної політики як такої.
Але більш фундаментальне питання полягає в іншому, чи справді цей закон досягне поставленої мети. Зараз між прихильниками й критиками триває дискусія про те, чи дадуть запропоновані механізми той ефект, на який розраховують автори законопроєкту. Фактично йдеться про економічну суперечку щодо його ефективності.
Втім, я б закликала всіх подивитися на ситуацію ширше. У цьому документі є дві справді важливі речі.
По перше, він нарешті запроваджує жорсткі санкції проти російського «тіньового флоту». Це дуже важливо.
По друге, якщо Конгрес ухвалить цей закон, це може підштовхнути Європейський Союз до запровадження нового пакета санкцій. Зараз ЄС фактично зайшов у глухий кут, і американський закон може допомогти зрушити ситуацію з місця.
IAM: Як ви вважаєте, якщо закон ухвалять, чи справді він матиме значний вплив?
Герінґ: Так, вважаю, що так. Водночас не варто перебільшувати його значення. Якщо оцінювати за десятибальною шкалою, це не «десятка». Я не стверджую, що це найпотужніший санкційний закон, який тільки можна було ухвалити.
Але є інший, важливіший момент. Відтоді як Дональд Трамп повернувся до Білого дому, Конгрес не ухвалив жодного законодавчого акта на підтримку України.
Я хочу бачити більше законів, які стосуються України. Тому сам факт того, що Конгрес нарешті ухвалить бодай один такий документ, уже є важливим кроком уперед.
