Минув рік відтоді, як Дональд Трамп повернувся до Білого дому. За цей час президент встиг завдати авіаударів по повстанцях у Ємені, ядерних об’єктах в Ірані та суднах у Карибському басейні, підозрюваних у контрабанді наркотиків. Він став посередником в ізраїльсько-палестинському мирному процесі, змусив європейців збільшити видатки на оборону, підтримав президента Аргентини і звільнив президента Гондурасу, засудженого за наркоторгівлю. На початку року Трамп усунув режим Мадуро у Венесуелі і гостро заговорив про Гренландію, викликавши розмови про можливий розкол у НАТО, а також погрожував іранському режиму за придушення протестів у країні.
Та попри всю цю активність президент так і не виконав своєї ключової обіцянки — не припинив війну Росії проти України. Про те, як виглядає зовнішня політика нової адміністрації Дональда Трампа після першого року при владі, дивіться у спільному матеріалі Independence Avenue Media та ФАКТИ ICTV.
У свій другий прихід до влади Дональд Трамп переламав практично усі усталені дипломатичні підходи у міжнародних відносинах. За зброю президент обрав тарифи, які наклав практично на усіх торгових партнерів, і на потенційних суперників, і на давніх союзників, таких як Канада, Великобританія та Європейський Союз.
Кульмінацією зовнішньої політики стала нова стратегія національної безпеки США, оприлюднена у грудні 25 року, яка, на думку експертів, поглибила розкол між Америкою та Європою. На погляд президента аналітичного центру Delphi Global Research американського аналітика Боба Гамільтона, у документі нема нічого позитивного для трансатлантичних відносин.
«Фактично, у тій самій Стратегії національної безпеки, де зазначається, що США нібито готові миритися з ідеологічними та філософськими відмінностями і не будуть намагатися демократизувати чи втручатися у внутрішні справи інших країн — маючи на увазі насамперед Росію та Китай, — документ водночас прямо закликає до втручання у внутрішні справи європейських союзників і партнерів».
Співавтор стратегії нацбезпеки першої адміністрації Трампа, колишній радник президента Герберт Макмастер не хвилюється за відносини США та Європи. На його погляд вони залишаться міцними, а політика Трампа у взаємодії з європейцями насправді позитивно спонукала Європу задуматися про власну безпеку з огляду на агресивну поведінку Росії.
«Тепер Європа робить більше. Вона нарешті визнає постійну небезпеку, передусім від Росії. Ми бачимо подвоєння оборонних бюджетів, рішення витрачати 5% ВВП на оборону — 3,5% на військові спроможності й ще 1,5% на інфраструктуру, пов’язану з обороною».
Через нестандартну дипломатію Дональда Трампа Європа також взяла на себе більше повноважень щодо захисту України, підкреслює Макмастер. Сам Трамп, який обіцяв закінчити війну в Україні за 24 години, з часом визнав, що це виявилося складніше ніж він думав.
«Я думав, що це буде одним із найлегших варіантів. Я дуже добре ладнаю з Путіним. Я дуже розчарований ним, бо думав, що це буде легко врегулювати. Але виявилося, що, можливо, складніше, ніж на Близькому Сході» заявив Трамп наприкінці першого року після повернення до Білого Дому.
Експерти, кажуть, що це через помилки зроблені на початку року, коли замість Путіна, Трамп сильно тиснув на Зеленського, зокрема під час зустрічі у Білому домі 28 лютого 2025 року, яка закінчилася сваркою у прямому ефірі. Американський президент однак, недооцінив українського лідера, вважає професор політології Університету Бейлор в Техасі Сергій Куделя.
«Тобто усі ці вимоги, усі ці, весь цей шантаж, який здійснювався Білим Домом, він насправді переважно досить ефективно ігнорувався або нейтралізувався українською стороною».
Лише під кінець року Трамп узгодив свою політику з Україною та Європою і за словами Зеленського запропонував Україні безпекові гарантії на 15 років в обмін на поступки. Щоправда, колишній радник Трампа Джон Болтон, сумнівається в гарантіях.
«Чесно кажучи, ми навіть не знаємо, чи Трамп дотримуватиметься статті 5-і договору НАТО, не кажучи вже про безпекові гарантії, виписані для України. Вони можуть бути 15-річними. Можуть бути й 50-річними. Проблема полягає в наступних трьох роках. Покладатися на будь-які безпекові гарантії — це не вихід. Зрештою, Україні потрібне членство в НАТО», сказав Болтон в інтерв’ю Independence ave media.
2026 рік Трамп розпочав на високій для нього ноті. Американські військові успішно викрали президента Венесуели, юридично виправдавши цей крок боротьбою з наркотиками. Сам президент пояснив, що таким чином усунув зі свого двору суперників — Китай та Росію. Він не приховує, що також має великі плани на венесуельську нафту. Теоретично, у разі успішної інтеграції венесуельської нафти на світовий ринок, можуть впасти світові ціни на неї, що створить тиск на режим Путіна та його здатність вести війну проти України, кажуть експерти. Аналітик консервативного Фонду «Спадщина» Майк Ґонсалес вважає, вказує, що запаси нафти у Венесуелі у шість разів більше ніж у СШАЮ, тоді як видобуток у 14 разів менший.
«Відновлення венесуельського видобутку та повернення цієї нафти на світовий ринок важливо, якщо ви хочете знизити ціни тут, у Сполучених Штатах».
За словами аналітика, падіння режиму Мадуро може мати ефект доміно у Латинській Америці. Ґонзалес передрікає падіння уряду Куби, та розвиток подій у Колумбії і Мексиці.
Це вписується у стратегію національної безпеки Трампа, яка визначає зовнішню політику турбуватися країнами у радіусі дії своїх інтересів. Білий дім вже рік говорить, що потребує у цьому контексті володіти Гренландією, яка юридично підпорядковується Данії, члену НАТО. Якщо раніше зазіхання на острів європейці не розглядали занадто серйозно, то після подій у Венесуелі Трамп та його адміністрація активізували риторику про важливість Гренландії для безпеки США, а відтак і усього демократичного світу. Колишній радник Трампа Джон Болтон заявив в інтерв’ю Independence Avenue Media на початку січня, що стосунки США з Європою та НАТО перебувають у справжній небезпеці. Трамп, зазначив Болтон, створив колосальний тиск на Північноатлантичний альянс, в якому він ніколи не бачив цінності.
«Його запитали: якби постало питання вибору між застосуванням сили для захоплення Гренландії і втратою НАТО, що б він обрав? І він відповів: “Ну, такий вибір може постати”. Це максимально близько до того, щоб сказати, що йому байдуже до НАТО. Тож Альянс зараз у дуже небезпечному становищі».
Поведінка, заяви та дії нового старого президента США у перший рік при владі змусили світових лідерів шукати шляхи задобрити американського президента відвертими лестощами та подарунками. Відтепер ледве не кожен лідер везе до Вашингтона подарунки. Генсек НАТО називає Трампа татом, Катар подарував літак, швейцарці брусок золота та годинник Rolex, південнокорейці золоту корону, ФІФА запровадила премію миру, яку вручили президенту, бо той образився на Норвегію за те, що Нобелівський комітет не присудив йому цю нагороду. Та її Трампу таки подарували. Лідерка венесуельської опозиції Марія Коріна Мачадо віддала йому свою нагороду. Господар Білого дому назвав це чудовим жестом взаємоповаги.
У суботу, 17 січня, стався новий розвиток подій у відносинах США та Європи. Дональд Трамп заявив, що з лютого запровадить 10 відсоткові тарифи на товари восьми європейських країн через їхню опозицію американському контролю над Гренландією. За словами Трампа, тариф поширюватиметься на Данію, Норвегію, Швецію, Францію, Німеччину, Велику Британію, Нідерланди та Фінляндію, давніх партнерів та союзників США.
Своє бажання заволодіти Гренландією Трамп пояснює конкуренцією з Китаєм та Росією, які, як він стверджує, захоплять острів, якщо цього не зроблять Сполучені Штати.
«Нам доведеться захистити Гренландію. Якщо ми цього не зробимо, це зроблять Китай або Росія, і цього не можна допустити», заявив Трамп 9 січня.
Окрім Гренландії, Дональд Трамп окреслює амбітний порядок денний на другий рік правління: сталий мир у Газі, вигідні для США домовленості з Китаєм щодо торгівлі й ресурсів, посилення контролю над Венесуелою та закінчення війни Росії проти України.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Чому припинення вогню з Росією стане пасткою для України – Джон Болтон
