На межі серпня і вересня стало цілком очевидно, що широко розрекламований літній наступ Росії на сході України фактично провалився.
Тільки не кажіть про це Володимиру Путіну. Виступаючи на саміті Шанхайської організації співробітництва у столиці Киргизстану Бішкеку, кремлівський автократ заявив, що лише у серпні російські війська захопили 270 квадратних кілометрів території Донецької області.
Звісно, це суцільна вигадка. DeepState, який уважно відстежує та картографує зміни на фронті, підрахував, що у серпні Росія захопила лише 26 квадратних кілометрів у Донецькій області. А Інститут вивчення війни оцінив, що протягом серпня російські війська встановили стабільний контроль лише над 90 квадратними кілометрами на всьому театрі бойових дій.
Ба більше, незалежні спостерігачі зазначають, що у серпні Україна фактично звільнила більше території, ніж Росія захопила. Локальні українські контрнаступи, насамперед на Лиманському та Олександрівському напрямках, дозволили повернути майже 130 квадратних кілометрів території.
Звичайно, Путін ніколи не дозволяв простим фактам ставати на заваді ефектній заяві. Пам’ятаєте, як він вигадав неіснуючу українську річку і заявив, що уявні російські війська затиснули на її берегах тисячі уявних українських військових? Або як він стверджував, що Москва цього року захопила в Україні понад 3 тисячі квадратних кілометрів?
Насправді ця імперська загарбницька війна складається для Росії вкрай невдало. За перші вісім місяців 2026 року чистий територіальний приріст Росії близький до нуля. І навіть цей майже нульовий результат коштував їй надзвичайно дорого.
За даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень, російські війська щомісяця втрачають у середньому 30 тисяч військових. Йдеться про загиблих і тих, хто отримав настільки тяжкі поранення, що вже не може повернутися на поле бою. Водночас Москва здатна набирати приблизно 27 тисяч нових військових на місяць. Такий рівень виснаження, схоже, неможливо підтримувати тривалий час.
Активно ширяться припущення, що цієї осені Путін може піти на потенційно вибухонебезпечний крок і оголосити повну мобілізацію, щоб компенсувати нестачу особового складу. Якщо цього не станеться, Кремль, імовірно, посилить приховану мобілізацію, змушуючи ув’язнених, найбідніших громадян та молодих чоловіків, затриманих на вулицях за дрібні правопорушення, підписувати контракти.
На цьому тлі російські чоловіки, схоже, почали залишати країну. Лише протягом останнього тижня серпня до Грузії виїхали 113 тисяч людей. Тим часом російська воєнна економіка переживає дедалі серйозніші проблеми, оскільки українські далекобійні удари по нафтопереробних заводах та енергетичній інфраструктурі спричиняють дефіцит пального та черги на заправках.
Коли справи йдуть настільки погано, окрім звички просто вигадувати факти, у Путіна є ще один перевірений прийом. Його класична психологічна операція, покликана переконати Захід, що він ось ось зробить щось справді божевільне.
Наприклад, атакує Велику Британію.
Коли Велика Британія погодилася передати Україні засекречені технічні знання та специфікації для виробництва ракет Storm Shadow безпосередньо в Україні, що має зменшити залежність Києва від західних запасів, Росія пригрозила ударами по британських військових об’єктах і керівниках оборонних компаній. Речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова прямо заявила, що будь-які британські військові об’єкти або техніка як в Україні, так і за її межами можуть стати законними цілями.
Інший варіант полягає у подальшій ескалації диверсійної кампанії Кремля в Європі.
Спроба Росії використати начинений вибухівкою безпілотник для атаки на аеропорт Лейпцига у серпні стала лише останнім таким прикладом.
У травні безпілотник із вибухівкою влучив у житловий будинок у Румунії. У вересні минулого року винищувачі НАТО збили кілька російських безпілотників, які порушили повітряний простір Польщі. Крім того, були вибухівка, закладена на залізниці у Польщі, глушіння авіаційних систем над Швецією, злам дамби в Норвегії у 2025 році та зірвана у 2024 році змова з метою розміщення вибухових пристроїв на вантажних літаках. І це лише кілька прикладів. На початку цього року литовські правоохоронці заарештували дев’ятьох осіб, яких звинувачують у підготовці вбивств та диверсій у різних країнах Європи за завданням російської військової розвідки ГРУ.
І, звісно, залишається постійна кремлівська загроза відкрити новий фронт проти України з території Білорусі. Ця тема знову опинилася у центрі уваги після зустрічі Путіна з білоруським автократом Олександром Лукашенком наприкінці серпня.
З’явилися повідомлення, що Білорусь будує новий військовий навчальний об’єкт та окремий залізничний термінал у південній Гомельській області приблизно за 40 кілометрів від українського кордону. Це сталося після повідомлень українських ЗМІ на початку серпня про формування Білоруссю нової десантно штурмової бригади у Гомельській області. Також активно обговорюється можливість того, що Росія тисне на Білорусь, вимагаючи ширше використовувати її територію для атак проти України та гібридних операцій проти НАТО.
Будь яка з цих загроз може виявитися реальною. Наприклад, і британська, і американська розвідки попереджали про небезпеку російської ескалації в Європі. Я й сам регулярно пишу про загрозу ескалації з території Білорусі.
Але все це також може бути частиною масштабної психологічної операції Кремля, мета якої залякати Захід і змусити його відмовитися від підтримки України.
Якщо це справді так, то цього разу є й хороша новина. Значна частина Заходу, схоже, на це більше не купується.
Виступаючи у Києві на заходах до Дня Незалежності України, прем’єр міністр Великої Британії Енді Бернем заявив: «Попри обурливі погрози Росії на адресу моєї країни, ми продовжимо підтримувати оборону України».
Європейські посадовці також заявляють, що у відповідь на російську диверсійну кампанію планують посилити оборонну підтримку України.
Можливо, цього разу ми нарешті починаємо розуміти правила гри Путіна.
Браян Вітмор є автором Independence Avenue Media. Висловлені у цьому матеріалі погляди належать автору і не обов’язково відображають позицію Independence Avenue Media.
