Україна змогла сповільнити російський наступ і змінити ситуацію на полі бою завдяки власній технологічній революції, вважає Микола Бєлєсков, старший аналітик фонду «Повернись живим» та головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень. За його словами, дрони, наземні роботизовані системи та нові засоби протиповітряної оборони допомагають українським військовим компенсувати нестачу людей і боєприпасів та дедалі менше залежати від західної допомоги.
«Якщо подивитися на ситуацію у 2024 році та на початку 2025 року, багато людей, відомих західних експертів, я не хочу називати імен, але приватно вони казали: вам кінець. У вас дефіцит живої сили, США зараз збираються припинити пряму допомогу, тож як ви збираєтеся воювати? Але завдяки роботизованій революції нам вдалося змінити поле бою», каже Бєлєсков в інтерв’ю Independence Avenue Media.
За його словами, близько половини потреб України в озброєнні для лінії фронту зараз забезпечується переважно українською продукцією. Це не лише FPV та ударні дрони, а й безпілотники середньої дальності, наземні роботизовані системи для логістики та евакуації, а також дрони, які використовуються для протиповітряної оборони.
«Саме це поєднання технологій дозволяє нам зупиняти російське просування, і тепер Росія просувається повільнішими темпами», говорить Бєлєсков. «Українцям знову вдалося здивувати світ».
Водночас Бєлєсков вважає, що зміни на полі бою вплинули і на підхід Вашингтона до переговорів. Нещодавній візит до Києва представників президента Дональда Трампа Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, за його словами, продемонстрував більш збалансований підхід США порівняно з 2025 роком, коли, на думку аналітика, значна частина тиску була спрямована на те, щоб домогтися поступок від України.
Однак суттєвого прориву від нинішньої човникової дипломатії він не очікує. Бєлєсков вважає, що позиції Києва та Москви залишаються несумісними, а Росію поки не змусили пом’якшити її вимоги.
Окремо аналітик наголошує на критичній ролі Європи після припинення прямої американської допомоги Україні. За його словами, європейські країни збільшили підтримку, оскільки розуміють, що поразка України означала б значно серйознішу загрозу для самої Європи. Водночас навіть за наявності європейських грошей Україна все ще залежить від Сполучених Штатів у постачанні окремих видів озброєння, зокрема ракет для Patriot.
В інтерв’ю Independence Avenue Media Бєлєсков також розповідає, коли Україна може отримати власні балістичні ракети дальністю близько тисячі кілометрів, як роботи та штучний інтелект змінять роль солдата на передовій та чому проведення виборів під час війни він вважає складним і небезпечним шляхом.
Дивіться інтерв’ю англійською та вмикайте українські субтитри.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Стів Віткофф і Джаред Кушнер нещодавно були в Україні у Києві після зустрічей у Кремлі. Як, на вашу думку, в Україні сприйняли цей візит?
Микола Бєлєсков, Старший аналітик фонду «Повернись живим», головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень: Перш за все, це був перший візит цих двох людей, яких Дональд Трамп призначив вести човникову дипломатію між Росією та Україною. Мирний процес, започаткований Дональдом Трампом, триває вже майже 18 місяців, і це був перший випадок, коли ці двоє людей приїхали до Києва. Адже минулого року зазвичай Віткофф їздив до Москви, привозив звідти певні вимоги Москви до Вашингтона. А потім ми бачили цілу низку кампаній тиску на Київ, щоб змусити нас піти на неприйнятні для нас поступки.
Тепер ми бачимо більш збалансований підхід, я б так сказав. І це свідчення, непряме визнання того, що, на відміну від 2025 року, Україні вдалося покращити ситуацію на лінії фронту. Ми втрачаємо менше території, ніж втрачали у 2024 році. Ціна російського просування стала вищою. Крім того, ми серйозно розпочали кампанію ударів по Росії, стратегічну бомбардувальну кампанію. Тож вони, певною мірою, змушені рахуватися з Україною та брати до уваги українську позицію.
І замість подвійного тиску, який ми бачили у 2025 році, коли і Росія, і Сполучені Штати за адміністрації Трампа очікували, що Україна піде на значні поступки, тепер ми бачимо більш збалансований підхід.
Але в іншому ця дипломатія організована не таким чином, щоб вона справді могла принести результати. Звичайно, наші посадовці не визнаватимуть подібних речей, їм потрібно брати участь у цій дипломатичній грі. І головна мета участі в цьому процесі полягає в тому, щоб Україну не звинуватили у зриві мирного процесу адміністрації Трампа. Ось це головна мета.
Але загалом люди в Києві не мають ілюзій і не очікують, що ця човникова дипломатія, ці поїздки Віткоффа і Кушнера туди й назад, можуть принести якийсь суттєвий прогрес. На початку другого президентства Трампа певна надія була, але потім люди дуже швидко розчарувалися.
І навіть звичайні люди, які далекі від геополітики, розуміють, що для досягнення угоди потрібно, щоб позиції сторін хоча б певною мірою були сумісними. Але українська та російська позиції несумісні. Єдине, про що ми можемо домовитися, це замороження лінії фронту, але для Росії це неприйнятно.
І нічого не було зроблено для того, щоб змусити Росію пом’якшити свої вимоги, погодитися на замороження лінії фронту без серйозних поступок з боку України.
IAM: Давайте поговоримо про роль Європейського Союзу. ЄС оголосив про виділення Україні 3,2 мільярда доларів допомоги. Крім того, Німеччина також оголосила, що передасть Україні ракети PAC 2 для систем Patriot. Наскільки це допомагає?
Микола Бєлєсков: Треба бути чесними: без Європи, і особливо без активізації Європи після 2025 року, коли Сполучені Штати більше не надають Україні прямої допомоги, без активізації Європи ми не зможемо продовжувати цю війну у форматі протистояння армії проти армії на лінії фронту.
Тому треба віддати належне Європі за її здатність активізуватися. Коли Трамп прийшов до влади, перед Європою постав дуже чіткий вибір: або продовжувати підтримувати Україну і збільшувати обсяги допомоги, або залишити Україну саму. А тоді Україна зазнала б поразки, і Європі довелося б напряму зіткнутися з Росією, будучи до цього неготовою.
Тому Європа проводить дуже делікатну політику, я б так сказав. Вони розуміють, що підтримувати Україну справді відповідає їхнім власним інтересам, але роблять це так, щоб не вступати у відкриту суперечку з Трампом.
Тому ніхто в Європі відкрито не заявляє, що мирний процес організований таким чином, що він не принесе результату.
Отже, з одного боку, Європа підтримує Україну, а з іншого боку, все ще намагається залучати Сполучені Штати настільки, наскільки це можливо і необхідно.
Тому що, ти згадала про гроші. Добре, Європа може дати нам гроші, але з цими грошима нам потрібно приїхати до Сполучених Штатів, щоб закупити ці Patriot.
Інше питання полягає в тому, що зараз у нас не дефіцит грошей, а дефіцит ракет перехоплення, і цей дефіцит неможливо вирішити за допомогою додаткових грошей.
IAM: Нещодавно ви опублікували досить детальне, масштабне дослідження, у якому аналізуєте останні чотири роки війни і говорите про те, що завдяки розвитку технологій та безпілотників Україна змінила розклад сил у цій війні.
Розкажіть нам більше про це. Що саме ви маєте на увазі? Як ви бачите розвиток України від 2022 року і до сьогодні, 2026 року?
Микола Бєлєсков: Відправною точкою є те, що у 2022 і 2023 роках це була переважно артилерійська війна. І ми дуже залежали від наших партнерів. Коли люди хотіли зрозуміти динаміку війни та її перспективи, вони зазвичай використовували дуже простий показник: співвідношення використаних артилерійських снарядів.
Але оскільки ми не могли так само сильно покладатися на наших партнерів, а наші партнери не були здатні виробляти необхідну кількість артилерійських снарядів, наші військові на лінії фронту почали експериментувати з роботизованими системами, FPV дронами, ударними безпілотниками камікадзе.
І, відверто кажучи, ця революція почалася у 2023 році, а у 2024 та 2025 роках вона значно прискорилася.
І зараз ми маємо ситуацію, коли близько 50 відсотків потреб України, особливо потреб у озброєнні для лінії фронту, забезпечуються переважно українськими виробами.
І це не лише ударні безпілотники для тактичної глибини, тобто на відстань до 20 кілометрів. Це також безпілотники середньої дальності, які можуть завдавати ударів на відстані 150, 200 кілометрів від точки запуску.
Це також наземні безпілотні апарати, які здійснюють медичну евакуацію та забезпечують логістику. А ще це протиповітряна оборона за допомогою безпілотників, як спеціалізованих, так і FPV.
У сукупності ці технології, тактичні ударні безпілотники, безпілотники середньої дальності, наземні безпілотні апарати та протиповітряна оборона за допомогою безпілотників, за умови правильного застосування, дозволили нам зупинити російське просування.
Тому що Росія просувалася завдяки перевазі в живій силі та нехтуванню людським життям, використовуючи безперервні хвилі атак малими штурмовими групами на наші передові позиції.
Крім того, вони скопіювали український досвід використання ударних безпілотників і хотіли порушити зв’язок між передовими позиціями та найближчим тилом.
Але завдяки нашій перевазі у використанні безпілотників для протиповітряної оборони ми можемо збивати більше російських безпілотників, ніж вони можуть збивати наших.
І саме це поєднання технологій дозволяє нам зупиняти російське просування, і тепер Росія просувається повільнішими темпами.
Протягом літа їм вдалося захопити менше ніж 500 квадратних кілометрів, незважаючи на сприятливі умови.
А ціна зросла: тепер вони щомісяця втрачають понад 40 тисяч убитими та пораненими, що є безпрецедентним показником. Фактично протягом останніх двох місяців це понад 40 тисяч.
Це пояснює, як Україні знову вдалося здивувати весь світ. Якщо подивитися на ситуацію у 2024 році та на початку 2025 року, багато людей, відомих західних експертів, я не хочу називати імен, але приватно вони казали: вам кінець. У вас дефіцит живої сили, США зараз збираються припинити пряму допомогу, тож як ви збираєтеся воювати? Але завдяки роботизованій революції нам вдалося змінити поле бою.
І навіть за умов нестачі особового складу на передових позиціях, завдяки насиченню вогневими засобами ми можемо витримувати ці російські атаки та сповільнювати російське просування. І тепер ми почуваємося впевненіше на полі бою.
Насправді нам нещодавно вдалося організувати низку контратак як у Дніпропетровській області, так і в Донецькій області. Нещодавно Третій армійський корпус зміг звільнити понад 200 квадратних кілометрів території, усунути загрозу для Лимана та перерізати російський виступ на північ від Лимана. Тож українцям знову вдалося здивувати світ.
IAM: Я впевнена, ви бачили оцінку, яку опублікував Інститут вивчення війни, звіт про те, скільки часу знадобиться Росії, щоб захопити всю Донецьку область, увесь Донбас, якщо вони продовжуватимуть просуватися такими ж темпами. За таких темпів Росії знадобиться аж до 2032 року.
Микола Бєлєсков: Попереднього року говорили, що їм знадобиться щонайменше два роки, тобто до кінця 2027 року.
Але оскільки темпи російського просування знизилися, а ціна цього просування зросла, так, їм знадобиться ще більше часу, щоб просунутися вперед і захопити всю Донецьку область. І ми досі контролюємо близько 20 відсотків Донецької області.
IAM: Роботизовані системи революціонізують ведення війни, і Україна зробила неймовірну роботу в цьому напрямку. Не так давно Україна провела повністю роботизовану операцію, під час якої російські військові, по суті, здалися українським роботам. Куди, на вашу думку, все це рухається? Чи вважаєте ви, що невдовзі на передовій буде мінімальна кількість військових, а позиції будуть повністю обслуговуватися роботизованими системами?
Микола Бєлєсков: По перше, ситуації, коли використовуються лише роботизовані системи, все ще трапляються рідко. І той факт, що ми покладаємося на роботизовані платформи, не означає, що людина зникає з цього рівняння. Люди досі програмують ці безпілотники, люди досі керують ними, вони не є на сто відсотків автономними. Люди займаються їхнім технічним обслуговуванням. Тож людський фактор досі дуже важливий, і саме тому організація, яку я представляю, так багато інвестує в освіту та підготовку. Але загалом так, ми будемо змушені відмовлятися від такої помітної присутності людей на передовій.
Зараз це, можливо, кілька людей на один кілометр, у найкращому випадку. Але для того, щоб доставити їх туди, забезпечувати їх там усім необхідним і потім вивезти назад, потрібно так багато ресурсів, що ми будемо змушені здебільшого покладатися на роботизовані платформи, оснащені кулеметами та гранатометами.
Але все одно потрібно мати штурмові групи, які могли б локалізувати російське просування, якщо воно відбудеться. Тому людина все ще залишається важливою у цій війні. І той факт, що ми бачимо розвиток технологій та інтеграцію штучного інтелекту в управління та командування, а також на фінальному етапі польоту безпілотників, не означає, що люди перестають бути важливими.
Роль людини змінюється. Але люди все одно залишаються важливими у цій війні. Потрібно інвестувати в людський потенціал до початку війни, а не після того, як війна вже почалася. Це урок, який мають засвоїти інші військові, потрібно максимально розвивати людський потенціал ще до початку війни.
IAM: Яка ситуація з українською балістичною ракетою? Як ви думаєте, вона з’явиться найближчим часом?
Микола Бєлєсков: Є повідомлення, що, ймовірно, наприкінці цього року або на початку наступного ми побачимо перші запуски, масовані запуски, можливо, десятків ракет.
Добре, що вони у нас будуть. Вони мають певні переваги порівняно з безпілотниками. Безпілотник дуже повільний, якщо працює на двигуні внутрішнього згоряння, а потужність його бойової частини відносно невелика, приблизно 50, 75 кілограмів. Ракета ж може нести пів тонни.
Тож ми зможемо вирівняти ситуацію. Але як аналітик ти знаєш, що Україна продовжує воювати, незважаючи на те, що вже 4,5 роки зазнає цих атак, зокрема із застосуванням балістичних ракет. Тож ми безумовно посилимо тиск на Росію, особливо якщо матимемо балістичну ракету з дальністю близько 1000 кілометрів.
Але сама по собі вона також не є гарантією того, що за короткий проміжок часу ми зможемо створити такі умови, за яких Росія припинить цю війну.
IAM: Зараз багато говорять про вибори в Україні, і я спілкувалася з людьми, які дуже сильно підтримують Україну, але водночас вважають, що, можливо, уряду, уряду Зеленського, вже час подумати про вибори, і що, можливо, можна було б переконати Росію оголосити припинення вогню, щоб Україна могла провести вибори. Що ви думаєш із цього приводу?
Микола Бєлєсков: Це дуже складний і небезпечний шлях. По перше, це припинення вогню мало б тривати більше року, щоб створити всі необхідні умови. Наші центральні виборчі органи, які мають організувати цей процес, буквально не знають, де зараз живуть люди. Потрібно оновити реєстр, а для цього потрібен час. Потрібно створити умови для того, щоб люди могли брати участь у виборах як кандидати. Деякі військові також можуть захотіти балотуватися, отримати таку можливість і бути обраними.
Тож Росія мала б забезпечити нам дуже багато спокою, і я сумніваюся, що вона дала б нам таку можливість. Тому досить цікаво, чому Путін продовжує вважати, що продовження цієї війни дає йому більше шансів зрештою перемогти Україну, замість того щоб дати цій хаотичній демократії можливість підірвати саму себе зсередини. Чомусь він вважає, що продовження війни та бойових дій дає йому більше шансів перемогти, замість того щоб дати Україні можливість вступити у серйозну внутрішню суперечку.
І так, у нас є низка прикладів, коли виборча кампанія була справді дуже запеклою і розколювала країну, а потім це давало росіянам можливість цим скористатися. Але чомусь Путін не хоче дати Україні можливість підірвати саму себе зсередини за допомогою виборів.
IAM: Я думаю, що причина може полягати в тому, що він не бачить шансів на те, що найближчим часом до влади в Україні прийде проросійський політик.
Микола Бєлєсков: Відверто проросійських політиків не буде, тому що після такого рівня шкоди та трагедії, безпосередньо завданих Росією, відверта проросійська позиція дискредитована.
Але я побоююся, що можуть з’явитися люди, які використають розчарування Заходом, значною мірою США, меншою мірою Європою, щоб пропагувати так званий третій шлях: ні проросійський, ні прозахідний.
І ця травма війни, на жаль, і це дуже дивно, може бути використана Росією для маніпуляцій частиною українців, щоб схилити їх до цього третього шляху. І це один із моїх найбільших страхів: що Україна настільки буде травмована цією війною і настільки розчарується в Заході, на який ми так сильно розраховуємо і від якого так сильно залежимо, що Росія знову зможе цим скористатися.
Це суперечить будь якій звичній логіці, але все одно може статися. І, на жаль, коли люди говорять про такий сценарій, вони зазвичай згадують Грузію. Грузія пережила кілька днів бойової війни, цієї інтенсивної фази бойових дій. Ми ж ведемо повномасштабну інтенсивну війну вже 4,5 роки, а до цього фактично був обмежений конфлікт, який почався у 2014 році. І, на жаль, це створює ґрунт для маніпуляцій.
