Угорщина роками блокувала рішення ЄС, гальмувала допомогу Україні і вибудовувала особливі відносини з Кремлем. Для багатьох у Брюсселі вона стала символом того, як демократія може повільно відступати зсередини. Поразка Орбана, це не просто зміна влади в Угорщині. Це удар по російському впливу всередині Європейського Союзу, тест для самого ЄС і обережна можливість для України.
Чому програв Орбан
Перемога Петера Мадяра, колишнього союзника Орбана, виглядає як політичний перелом. Його партія отримала конституційну більшість, а кампанія будувалася на темах, які безпосередньо хвилювали угорських виборців: економіка, корупція і відносини з ЄС.
Як пояснює колишній високопосадовець Державного департаменту США Даніел Фрід, система Орбана зрештою зіткнулася з власними межами.
«Орбан привів країну до економічної стагнації та корупції, які його авторитаризм не зміг компенсувати», каже дипломат.
Він проводить паралель і з українським досвідом, насамперед із Революцією гідності. За його словами, люди обрали Європу не як абстрактну ідею, а як модель життя, з правилами, свободою і гідністю.
«Йшлося не про європейське майбутнє в абстрактному, інтелектуальному сенсі. Йшлося про європейське майбутнє, тому що, зрештою, там люди живуть краще і вільніше», міркує він.
Це важливий сигнал не лише для Угорщини, додає Фрід.
«Це була перемога демократії навіть у складних умовах. І знак того, що закони політичної гравітації діють і для Віктора Орбана, і для авторитарних лідерів, навіть тоді, коли вони контролюють медіа та мають інші переваги», вважає аналітик.
Поразка для Кремля, але не остаточна
У ніч виборів натовпи в Угорщині скандували: «Росія, йди додому». Це було не просто емоційне гасло, а реакція на роки політики, яка зближувала Будапешт із Москвою. У Брюсселі Орбана давно сприймали як головного «саботера», політика, який блокував санкції, затягував рішення і гальмував допомогу Україні. Його поразка, це стратегічна втрата для Росії, каже Йорн Флек.
«Росія втратила важливого союзника всередині процесу ухвалення рішень Європейського Союзу та у стратегічних і політичних дискусіях», пояснює він.
Водночас експерти застерігають: це не означає, що російський вплив зник. Орбан був важливим союзником Кремля, але не єдиним, наголошує помічниця директора Європейського центру Атлантичної ради Емма Нікс.
«Роберт Фіцо, Андрей Бабіш, можна також дивитися наперед, на президентські вибори у Франції наступного року і Марін Ле Пен. У Росії є варіанти, на кого робити ставку, хто в довгостроковій перспективі може замінити Орбана», пояснює вона.
Але навіть без Орбана Угорщина залишається тісно пов’язаною з Росією, насамперед через енергетику. Близько 85% нафти і 80% газу країна отримує з Росії. І швидко відмовитися від цього, враховуючи економічні труднощі в країні, буде складно. Однак, на думку Даніеля Фріда, остаточний розрив з російською енергетикою все ж можливий.
«Ідея, що через відсутність виходу до моря Угорщина змушена покладатися на російську нафту, повна нісенітниця. Так, це не можна змінити за одну ніч, і було б розумно дати Угорщині перехідний період. А ЄС і Україна повинні працювати з цим урядом, щоб максимально полегшити правильні кроки, якщо він справді готовий їх робити», пояснює експерт.
Шанс для Києва
Для України поразка Орбана усуває ключову перешкоду. Будапешт заблокував критично важливий пакет допомоги ЄС на 90 мільярдів євро та відклав інші критично важливі рішення. У Києві цей результат зустріли з полегшенням. Президент Володимир Зеленський одним із перших привітав Мадяра з перемогою, а МЗС скасувало рекомендації щодо обмежень поїздок до Угорщини.
На думку Віталія Дячука, аналітика Інституту центральноєвропейської стратегії, чи не вперше за 10 років у відносинах Києва та Будапешта з’явилося вікно можливостей.Експерт наголошує, що відновлення українсько угорських відносин вимагатиме зусиль з обох сторін і не може бути одностороннім процесом. Для України першочергове, щоб Угорщина припинила блокувати рішення ЄС щодо України. Угорщина ж зацікавлена у швидкому відновленні роботи нафтопроводу «Дружба» та впорядкуванні прав угорських нацменшин в Закарпатті.
Новий прем’єр міністр Петер Мадяр заявив, що не стоятиме на шляху надання допомоги Києву. Він також наполягає на праві України захищати свою територію. Проте очікування залишаються стриманими.
«Мадяр, це не Орбан у жодному сенсі, але його позиція щодо України більш нюансована: вона буде корисною для України, хоча й не настільки, як цього хотілося б українцям», каже Емма Нікс.
«Угорщина не буде відігравати роль Польщі. Попри всі складнощі у польсько українських відносинах, Польща була послідовною у підтримці України і зробила дуже багато для країни. Угорщина не стане такою. Але якщо вона принаймні не буде саботувати процес, цього, ймовірно, вже буде достатньо», вважає Даніель Фрід.
Європа без вето, але не без проблем
У Брюсселі очікують, що Будапешт стане більш конструктивним партнером. Але це не означає радикальної зміни курсу. Угорщина залишиться консервативною, зокрема у питаннях міграції і розширення ЄС, зауважує Йорн Флек. На його думку, головний виклик, не зміна влади, а зміна системи.
«Віктор Орбан перебудував інституції в угорському уряді, в громадянському суспільстві, медіа тощо. І я думаю, що ми побачимо певний опір змінам», каже експерт.
Ця спадщина може вплинути на те, як швидко Угорщина зможе провести реформи та відновити доступ до 18 мільярдів заморожених коштів ЄС. На думку Флека, для Брюсселя це балансування, підтримати уряд, який обіцяє зміни, не втрачаючи контролю над тим, як ці зміни будуть впроваджені.
Поразка Орбана, це сигнал: навіть усталені політичні системи можуть змінитися. Але це також нагадування: замінити лідера легше, ніж трансформувати систему. І Європа лише починає відповідати на головне питання: чи справді Угорщина змінюється, чи лише змінює обличчя.
