Рятувальники вже кілька годин розбирали завали житлового будинку у Дніпрі, коли хтось почув у небі характерне дзижчання.
«Повітря! Повітря!» — пролунало попередження.
У ніч проти 27 квітня 2026 року російська ракета влучила у житловий квартал міста. Першими на місце атаки прибули працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Час від часу вони зупиняли роботу і просили всіх замовкнути. У повній тиші рятувальники намагалися почути голоси людей, які могли залишатися під уламками будинку.
Пошуково-рятувальна операція тривала понад 12 годин. З-під завалів вдалося врятувати більш як 40 людей. П’ятеро загинули.
Однак перший удар виявився не останнім.
Поки рятувальники продовжували шукати людей, російський ударний безпілотник атакував розташований неподалік готель. У будівлі в цей час ще перебували працівники та мешканці.
«Я знала, що нагорі залишалися люди. На третьому поверсі були працівники. Двох із них, напевно, застав “Шахед”, коли вони спускалися. Вони загинули», — розповідає керуюча готелю Тетяна.
Заступник начальника загону ДСНС Артем Чегрін у цей момент перебував на іншій локації неподалік.
«Я на власні очі бачив цей “Шахед” і те, як він летів у будівлю», — згадує рятувальник.
Працівники ДСНС ледве встигли сховатися у вже пошкоджених будинках. Після влучання вони одразу вирушили до готелю, щоб евакуювати людей.
«Там були поранені, ми їх виносили. Потім знову оголосили повітряну тривогу. Нам довелося ховатися під більярдним столом, бо часу залишити будівлю вже не було», — розповідає начальник пожежно-рятувальної частини ДСНС Владислав Серебро.
Удар по тих, хто прибуває на допомогу
Російські війська систематично застосовують в Україні тактику повторних, або так званих подвійних, ударів. Після першої атаки вони знову б’ють по тому самому району, коли туди вже прибули рятувальники, медики, поліцейські та волонтери.
Міжнародні організації та правозахисники документували подібні випадки ще під час російської військової кампанії в Сирії, де повторні атаки також вражали працівників екстрених служб.
«Спочатку завдають удару по певній локації, яка може бути як цивільним, так і військовим об’єктом. Пізніше, приблизно через десять хвилин або кілька годин, коли на місце першої атаки вже прибули рятувальні служби, завдають другого удару», — пояснює дослідниця правозахисної організації Truth Hounds Ангеліна Грицей.
За її словами, Truth Hounds фіксує застосування цієї тактики в Україні з 2022 року. Відтоді інтенсивність повторних атак зростає щороку.
Такі удари створюють особливу загрозу для людей, які прибувають рятувати постраждалих. Вони можуть кваліфікуватися як воєнні злочини, якщо напад навмисно спрямований проти цивільних осіб, медиків або рятувальників.
Одна з перших жертв
Однією з перших жертв російських повторних ударів в Україні стала пресофіцерка ДСНС Євгенія Дудка.
10 квітня 2022 року вона разом із колегами прибула фіксувати наслідки ракетної атаки на Дніпропетровщині. Тоді російська ракета вдруге влучила у ту саму будівлю.
«У приміщенні перебували близько десяти наших рятувальників. Усі дістали поранення, але найтяжчим був стан Євгенії Дудки», — розповідає речник ДСНС у Дніпропетровській області Сергій Ковтонюк.
Після тривалого лікування Євгенія померла від отриманих поранень.
Іноземні волонтери стали свідками повторної атаки
Навесні 2025 року група волонтерів зі США та Великої Британії вперше опинилася в епіцентрі російської атаки у Кривому Розі.
«Це було шоком. Ми просто сиділи й вечеряли. Одна з українок сказала, що отримала повідомлення на телефон і нам потрібно негайно йти. Ми підвелися, і за якихось п’ять секунд пролунав вибух», — згадує американський волонтер Адам Кармел.
Наступного дня волонтери повернулися з гуманітарної місії та стали свідками повторного удару майже у тому самому місці, де тривала ліквідація наслідків попередньої атаки.
«Це напад на цивільних, на невинних людей. Вони атакують усіх без винятку: дітей, лікарні, укриття. Це терор проти вільної України», — говорить засновник благодійного фонду Ukraine Relief Кароль Швацький.
Лічені секунди на реакцію
Під час рятувальних операцій окремі працівники ДСНС стежать за повітряною обстановкою та попереджають колег про наближення нової загрози. Проте у разі застосування балістичних ракет часу на порятунок майже немає.
«У нас було близько 30 секунд. Дві ракети знову влучили у те саме місце, де рятувальники гасили пожежу», — розповідає Артем Чегрін.
Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україні загинули 116 працівників ДСНС, ще понад 600 дістали поранення.
Попри небезпеку повторних атак, українські рятувальники продовжують працювати навіть під час повітряної тривоги, якщо знають, що під завалами можуть залишатися люди.
