За десять днів до парламентських виборів у Вірменії, які відбудуться 7 червня, прем’єр міністр країни Нікол Пашинян отримав публічну підтримку високого рівня.
«Нікол має мою ПОВНУ І БЕЗЗАСТЕРЕЖНУ підтримку», написав президент США Дональд Трамп на своїй платформі Truth Social. «За допомогою Нікола ми піднімемо Сполучені Штати, Вірменію, Південний Кавказ і Центральну Азію на безпрецедентний рівень».
Цей допис з’явився невдовзі після короткої зупинки державного секретаря США Марко Рубіо в аеропорту Єревана 26 травня. Це був уже другий візит високопоставленого американського представника до Вірменії цього року після лютневої поїздки віцепрезидента Джей Ді Венса.
Під час візиту Рубіо парафував рамкову угоду щодо ініціативи «Шлях Трампа до міжнародного процвітання» (TRIPP), а також підписав угоди про співпрацю у сфері важливих мінералів і Хартію про всеосяжне стратегічне партнерство.
Поєднання візиту Рубіо та публічної підтримки Трампа стало потужним сигналом на користь Пашиняна, який прийшов до влади внаслідок Оксамитової революції 2018 року та відтоді взяв курс на поступове віддалення Вірменії від Росії. Це різко контрастувало з поїздкою прем’єр міністра до Москви у квітні, коли президент Росії Володимир Путін прийняв його доволі холодно та попередив про негативні наслідки для зусиль Вірменії щодо інтеграції до Європейського Союзу.
Кремль, незадоволений політикою Пашиняна, робить ставку на зміну влади в Єревані та, за даними незалежного російського видання The Insider, залучив кілька державних структур до інформаційної кампанії проти прем’єр міністра. Втім, останні опитування громадської думки свідчать, що ці плани можуть не спрацювати.
Перевага зростає
Згідно з травневим опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом (IRI), партію Нікола Пашиняна «Громадянський договір» підтримують 32% виборців, тоді як у лютому цей показник становив 24%.
Його найближчі конкуренти більше орієнтуються на Москву, однак суттєво відстають. Блок «Сильна Вірменія» на чолі з мільярдером Самвелом Карапетяном має 6% підтримки проти 9% у лютому. За ним іде блок «Вірменія» колишнього президента Роберта Кочаряна, який як у травні, так і в лютому мав підтримку на рівні 3%.
Водночас 23% виборців залишаються невизначеними, а 21% відмовилися відповідати на запитання.
Політичний аналітик Самвел Мартиросян у коментарі Independence Avenue Media заявив, що попри певні розбіжності провідні проросійські опозиційні сили сформують коаліцію, якщо разом досягнуть успіху на виборах. Що ж до партії Пашиняна, то, за його словами, «вона або здобуває переконливу перемогу, або взагалі втрачає владу».
Пашиняну сприяють втома виборців від старих еліт, помітна підтримка прозахідного курсу, а також відносно стабільна безпекова та економічна ситуація у Вірменії.
Директор Кавказького інституту Олександр Іскандарян у коментарі Independence Avenue Media зазначив, що для збереження влади партії «Громадянський договір» необхідно набрати 46–47% голосів. З огляду на особливості виборчої системи Вірменії, це може забезпечити їй від 50% до 60% місць у парламенті.
Громадянин Росії та кримінальна справа
Останнім часом Самвел Карапетян став однією з провідних фігур вірменської опозиції. Магнат у сфері нерухомості та будівництва, який заробив свої статки після переїзду до російської Калуги у 1990 х роках, минулого літа публічно розірвав відносини з Пашиняном на тлі тривалого конфлікту прем’єр міністра з главою Вірменської апостольської церкви.
Відтоді влада порушила проти нього низку кримінальних справ, звинувачуючи Карапетяна у публічних закликах до насильницького захоплення влади. Наразі він перебуває під домашнім арештом, однак продовжує вести обмежену виборчу кампанію зі свого маєтку в Єревані.
Магнат, який також має громадянство Росії та Кіпру, не може балотуватися до парламенту або обіймати посаду прем’єр міністра. Саме на цьому Пашинян наголосив під час квітневої зустрічі з Путіним після того, як російський президент заявив, що сподівається на участь «проросійських» партій і політиків у внутрішньополітичному процесі Вірменії. Схоже, він мав на увазі саме Карапетяна, зазначивши, що деякі з цих політиків перебувають під вартою, попри наявність російського громадянства.
Питання зв’язків із Росією стає дедалі помітнішим у міру наближення виборів. Вірменська влада звинувачує Карапетяна у тому, що він є «прихованим агентом» Федеральної служби безпеки Росії, а його племінник Нарек Карапетян, який замінив його на чолі виборчого списку блоку «Сильна Вірменія», нібито приховав наявність російського громадянства.
«Протистояння надзвичайно гостре, з глибокою особистою ворожнечею», — зазначив Мартиросян.
Опоненти Пашиняна звинувачують його у «здачі Карабаху», зокрема через те, що він не домагався повернення вірменського населення регіону.
Лунають і більш незвичні звинувачення. Карапетян, якого Пашинян називає «калузьким олігархом», без надання доказів стверджував, що прем’єр міністр Вірменії вживає галюциногенні гриби, імпортовані з Китаю. Пашинян подав до суду, вимагаючи спростування цієї заяви.
Налагодження відносин із колишніми ворогами та зближення з Європейським Союзом
Після того як Азербайджан встановив повний контроль над Карабахом за підсумками війни 2020 року та наступу 2023 року, політика Вірменії за прем’єрства Нікола Пашиняна почала змінюватися.
Пашинян прагне укласти повноцінну мирну угоду з Азербайджаном і нормалізувати відносини з Туреччиною, роблячи кроки назустріч обом країнам, які раніше вважалися немислимими. Вірменія прибрала зображення гори Арарат, що розташована на території Туреччини, з нових біометричних паспортів, а сам Пашинян заявив про намір внести зміни до Конституції країни та вилучити згадки про Декларацію незалежності 1990 року, які містять посилання на «возз’єднання» з Нагірним Карабахом. Саме цього давно вимагає Баку.
Паралельно Вірменія ухвалила закон про початок процесу вступу до Європейського Союзу та працює над лібералізацією візового режиму з ЄС. У травні країна приймала Саміт Європейської політичної спільноти за участю 27 лідерів держав Європейського Союзу, а також перший саміт ЄС і Вірменії.
Поки Росія виснажується в Україні, Південний Кавказ виходить з її орбіти
Водночас опитування IRI показало, що підтримка можливого вступу Вірменії до Європейського Союзу у травні досягла 75%.
Зростаючий інтерес Вашингтона до Південного Кавказу
Водночас уряд Нікола Пашиняна очевидно зміг налагодити відносини з адміністрацією Трампа.
Перша угода про транспортне сполучення між основною територією Азербайджану та його Нахічеванським ексклавом через територію Вірменії була передбачена ще в угоді про припинення вогню, укладеній за посередництва Росії після війни 2020 року. Однак остаточно її оформили не за участі Путіна, а в серпні 2025 року в присутності президента США Дональда Трампа.
Цей маршрут, а також інші заплановані транспортні коридори, дозволять обійти як Росію, так і Іран. Майже послідовні візити Джей Ді Венса та Марко Рубіо підкреслили зростаючий інтерес Вашингтона до Вірменії та регіону Південного Кавказу як важливого елементу регіональної безпеки.
Сидячи поруч із Трампом на засіданні уряду в Білому домі наступного дня після візиту до Вірменії, Рубіо заявив президентові, що його зусилля сприяли «виникненню чудових нових відносин із Вірменією, які протягом дуже тривалого часу фактично перебували у стані застою».
Економічні та військові важелі Москви
Іскандарян розповів Independence Avenue Media, що ще п’ять або шість років тому таке зближення з Європейським Союзом і Вашингтоном було б неможливим, оскільки Росію тоді «сприймали як своєрідного гаранта безпеки».
Однак наразі участь Вірменії в очолюваній Росією Організації Договору про колективну безпеку фактично заморожена. Пашинян звинуватив цей військовий блок у невиконанні своїх зобов’язань під час вторгнень азербайджанських сил на територію Вірменії у 2021 та 2022 роках.
«Тепер у питаннях безпеки Вірменія співпрацює зовсім з іншими країнами», сказав Іскандарян. «Політичну безпеку частково забезпечує Європейський Союз. Вірменія купує зброю у Франції та Індії. Також існують інші формати співпраці у сфері безпеки зі Сполученими Штатами та іншими партнерами».
«Головний важіль впливу Росії сьогодні — економічний», додав він. «Передусім це енергоресурси та ціни на газ».
Після квітневої зустрічі Путіна і Пашиняна Москва запровадила низку економічних обмежень щодо Вірменії. На російський ринок заборонили постачання вірменської мінеральної води марки Jermuk, квітів та окремих видів алкогольної продукції.
Водночас Росія поки що не задіяла весь свій арсенал впливу. Мартиросян описує гіпотетичний сценарій масштабного економічного та політичного тиску на Вірменію: закриття кордону, блокування експорту, підвищення цін на газ та депортацію трудових мігрантів.
Водночас такі кроки завдали б шкоди і самій російській економіці, яка вже переживає непрості часи.
Наразі ставка Пашиняна на те, що вірмени більше прагнуть західного майбутнього, ніж російського захисту, схоже, має всі шанси спрацювати. Принаймні на виборах 7 червня.
