Президент США Дональд Трамп, розгніваний, за його словами, недостатньою підтримкою з боку союзників під час американсько ізраїльських військових операцій в Ірані, пригрозив вивести США з оборонного альянсу.
«Це було б справді руйнівним ударом по стримуванню в межах альянсу», каже Джуліанна Сміт, яка обіймала посаду посолки США при НАТО в адміністрації президента Байдена.
Сміт заявила Independence Avenue Media, що «в альянсі зараз існує дефіцит довіри».
«Частина європейських союзників говорить про те, що вони більше не можуть повністю довіряти Сполученим Штатам. Вони вважають нас дуже непередбачуваними».
Це оцінка, яка протягом більшої частини 77 річної історії НАТО здавалася б немислимою.
На тлі крихкого перемир’я в Ірані генеральний секретар НАТО Марк Рютте, який намагається уникати критики президента Трампа, 8 квітня відвідав Білий дім для закритої зустрічі з Трампом, яка, за повідомленнями, тривала дві години.
Метою візиту було заспокоїти президента, який вимагав, щоб союзники США по НАТО використали свої військові сили, щоб змусити Іран відкрити Ормузьку протоку. Тегеран блокував протоку від початку війни з Іраном 28 лютого, що спричинило стрімке зростання світових цін на нафту.
Європейські союзники не були поінформовані про планування війни, і багато хто з них заявляв, що ці вимоги були нереалістичними та необґрунтованими.
Перед зустріччю з Рютте речниця Білого дому Каролін Лівітт процитувала президента: «Їх перевірили, і вони провалилися».
Схоже, Рютте не зміг переконати Трампа.
«НАТО НЕ БУЛО ПОРУЧ, КОЛИ ВОНО НАМ БУЛО ПОТРІБНЕ, І ЙОГО НЕ БУДЕ, КОЛИ ВОНО ЗНОВУ НАМ ЗНАДОБИТЬСЯ», написав він у Truth Social після зустрічі.
В інтерв’ю CNN після зустрічі Рютте назвав розмову «дуже відвертою і дуже відкритою», але відмовився прямо відповісти на запитання, чи погрожував Трамп виходом із альянсу.
Альянс уже переживав потрясіння протягом перших 15 місяців другого президентського терміну Трампа, коли він скоротив військову підтримку України та пригрозив захопити Гренландію у союзника Данії.
Саме на цьому тлі ми поспілкувалися з Джуліанною Сміт про стан альянсу, чому європейські союзники не приєдналися до американських операцій в Ірані, чи можна відновити трансатлантичну довіру, що на практиці означатиме можливий вихід США з НАТО та як війна в Україні змінила саме розуміння колективної безпеки.
Це інтерв’ю, записане 8 квітня 2026 року, було відредаговане для стислості та ясності.
Підтримка НАТО серед американців залишається високою
Ia Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Що означає НАТО для Сполучених Штатів з вашої точки зору?
Джуліанна Сміт, колишня посолка США при НАТО: Велика кількість американців, більшість американців, досі цінують цей альянс. Йому вже 77 років. Дехто може сказати, що він трохи застарів, трохи поскрипує у своєму віці. Але, на мою думку, більшість американців розуміють, що він має величезну цінність. Якщо запитати пересічного американця, що для нього означає НАТО, думаю, ключова фраза, яка спадає на думку, це «разом ми сильніші», що Сполучені Штати не можуть самостійно вирішити всі світові проблеми, і що нам потрібні союзники по НАТО, щоб працювати разом, проводити навчання разом, бути готовими до різних сценаріїв і відповідати на майбутні виклики. Тому за більшістю соціологічних опитувань у Сполучених Штатах близько 70–80% населення підтримують членство в НАТО, навіть попри те, що альянсу вже понад сім десятиліть.
[Примітка редактора: опитування Pew Research Center у квітні 2026 року показало: загалом 59% американців підтримують членство в Альянсі]
Чому союзники не підтримали США в Ірані
IAM: Останнім часом точиться багато дискусій, особливо після початку війни з Іраном, щодо того, чи підтримали союзники по НАТО Сполучені Штати. І це говорив не лише президент, а й його прихильники. Як ви це поясните? Чому союзники по НАТО не допомогли, коли президент звернувся із таким проханням стосовно Ірану?
Сміт: Насамперед, складно говорити про Європу загалом, адже вона складається з багатьох різних країн. Деякі з них заявили, що хотіли б, аби Сполучені Штати не використовували їхні бази для наступальних операцій проти Ірану. Але так сказали не всі.
Найважливішим союзником з точки зору розміщення американських баз є Німеччина. І Німеччина дозволила Сполученим Штатам використовувати свою територію для ведення цієї війни. Тому важливо розрізняти тих, хто співпрацював, і тих, хто був менш готовий це робити.
Щодо того, чому європейці не поспішили допомагати, коли президент звернувся із закликом, я б назвала кілька причин. По-перше, це був складний рік для трансатлантичних партнерів. Вони відчували, що ця адміністрація не простягнула руку, не говорила позитивно про Європу і не підкреслювала важливість трансатлантичних відносин як ключових для США. Їх дратували заяви щодо Гренландії. Їх також розчарувало припинення безпекової допомоги Україні. І вони були незадоволені тим, що їх не залучили до обговорення стратегічних цілей щодо Ірану. Їх взагалі не консультували на початковому етапі. Тож перша причина, це стан відносин, який був далеким від ідеального.
Друга причина, вони не до кінця розуміли, які саме вимоги і цілі стоять. Якщо ви не розумієте, що саме роблять США, чи йдеться про зміну режиму, про нафту, про ядерну програму чи щось інше, наприклад Ормузьку протоку, важко визначити, як саме допомогти. До того ж вони чули, як президент заявляв, що йому не потрібна допомога європейських союзників. Тож багато хто був розгублений: вам потрібна допомога чи ні? Що відбувається?
Третя причина, це не була операція НАТО. НАТО є оборонним альянсом і дуже рідко бере участь у наступальних операціях. Стаття 5 передбачає, що напад на одного є нападом на всіх. У цьому випадку не йшлося про напад на Сполучені Штати. Це була операція США та Ізраїлю в Ірані. Тому багато союзників, розглядаючи можливість допомоги, наприклад у забезпеченні безпеки судноплавства в Ормузькій протоці, вважали, що ситуацію подають дещо неправильно.
І нарешті, європейські союзники 20 років підтримували Сполучені Штати в Афганістані. І останнім часом президент США применшував цей внесок, заявляючи, що європейці нібито «стояли осторонь». Це просто не відповідає дійсності. Багато союзників, зокрема Данія, втратили значну кількість військових у перерахунку на душу населення.
Отже, є багато причин, чому європейські союзники не поспішили долучитися. Чи можливий зараз момент, коли всі зможуть об’єднатися, щоб забезпечити відкритість Ормузької протоки? Думаю, так. Європейці мають можливості з розмінування та інші ресурси, які вони можуть надати. Але я не очікую, що це буде саме місія НАТО.
Розкол чи перезавантаження: майбутнє альянсу під питанням
IAM: Враховуючи все, що ви щойно перелічили, зокрема певні ускладнення у відносинах між Вашингтоном і НАТО, як ви вважаєте, чи можна ці відносини відновити?
Сміт: Минулий рік був роком як хороших, так і поганих новин для альянсу НАТО. Почну з хорошого. Президент Трамп зміг домогтися того, щоб усі союзники взяли на себе зобов’язання витрачати 5% свого ВВП на оборону. Це хороша новина. Американці хочуть, щоб європейці більше вкладали у власну оборону. Тож варто відзначити, що європейці дійсно роблять більше. Вони швидко витрачають сотні мільярдів євро на свою оборону.
Але є й погані новини. В альянсі виник дефіцит довіри, і низка європейських союзників говорить про те, що вони не можуть повністю довіряти Сполученим Штатам. Вони вважають нас дуже непередбачуваними. Ми то зближуємось, то віддаляємось. Вони не розуміють, яким буде наш наступний крок.
Вони також кажуть, що їх належним чином не консультують. Часто вони дізнаються про важливі речі з новин, а не через попередні консультації, як це зазвичай відбувається між союзниками. І я думаю, що історія з Гренландією дуже зашкодила альянсу. Коли найпотужніший член альянсу говорить про можливість взяти під контроль суверенну територію іншого союзника, Данії, це викликало шок у всьому альянсі. Не думаю, що це можна виправити за одну ніч. Чи можна це відновити з часом? Так, я вважаю, що так.
Але мене трохи турбує те, що цей президент постійно повертається до теми НАТО. Кожні кілька місяців ми чуємо від нього якісь зневажливі коментарі про альянс, хоча насправді він міг би відзначити дуже важливу перемогу, якої досяг минулого літа, коли союзники погодилися збільшити витрати на оборону.
Чи хвилююся я, що Сполучені Штати вийдуть з альянсу? Ні, я не думаю, що президент раптово оголосить про вихід. Але чи може він поступово дистанціюватися і бути менш активним у межах альянсу? Це можливо, залежно від того, як розвиватимуться відносини у найближчі тижні та місяці. Нам залишається лише спостерігати.
Чи має президент повноваження розірвати договір НАТО
IAM: Чи може президент Сполучених Штатів вивести США з альянсу?
Сміт: Це дуже цікаве питання. У Сполучених Штатах є закон, який передбачає, що президент не може в односторонньому порядку вивести країну з НАТО без схвалення Сенату. І іронія в тому, що одним із ключових сенаторів, який просував цей закон, був тодішній сенатор Марко Рубіо, який нині є і державним секретарем, і радником з національної безпеки.
Втім, мене турбує те, що адміністрація Трампа і сам президент іноді демонстрували схильність ігнорувати або применшувати повноваження Конгресу чи чинне законодавство. Тому я допускаю, що якщо він захоче вийти з альянсу, він може спробувати це зробити, хоча не впевнена, що він прямо про це оголосить. Якщо до цього дійде, одним із можливих шляхів може бути оголошення так званої виконавчої прерогативи або твердження, що як президент він має повноваження фактично вивести США з установчого договору НАТО.
Тож формально відповідь на ваше запитання ні, Сполучені Штати не можуть зробити це одноосібно без схвалення Конгресу. І я не думаю, що Сенат підтримав би вихід США з НАТО. Але існує й інший сценарій, коли президент просто заявляє, що має такі повноваження, і намагається діяти відповідно. Тому складно точно передбачити, як усе розвиватиметься. Я сподіваюся, що позитивні відносини, які він має з чинним генеральним секретарем, допоможуть пережити цей складний період. Марк Рютте має надзвичайно добрі відносини з президентом, і, думаю, це збережеться.
Чи витримає НАТО можливий вихід США
IAM: Як це виглядає на практиці? Що станеться, якщо президент оголосить, що США більше не є учасником договору?
Сміт: НАТО існує вже 77 років. Жодна країна ніколи не виходила з альянсу. Був випадок, коли Франція вийшла з інтегрованої військової структури у 1966 році. Тобто Франція багато десятиліть тому покинула одну складову альянсу, але ніколи не було ситуації, щоб союзник просто повністю вийшов. Для цього існує процедура. Її проходження зайняло б приблизно рік, щоб НАТО офіційно оформило вихід США, за умови, що президент мав би схвалення Сенату і цей процес дійсно розпочався.
Але далі постає ширше питання: яким буде майбутнє альянсу? Американське лідерство було в основі цього союзу з моменту його створення. Президент Трумен стояв біля витоків і допоміг сформувати цю інституцію.
Важко уявити існування альянсу без Сполучених Штатів. Теоретично це можливо, але США є найбільшим і найважливішим учасником і забезпечують незамінне лідерство. І хоча європейці зараз значно збільшують витрати на оборону, їм знадобляться роки, щоб повністю забезпечити власну безпеку.
Без Сполучених Штатів, які надають критично важливі можливості, такі як повітряні перевезення, дозаправка у повітрі чи розвідка, я не думаю, що НАТО було б здатне ефективно захищатися від потенційних загроз з боку Росії. Тому, на мою особисту думку, вихід США з альянсу став би серйозним ударом по стримуванню в межах НАТО. І я дуже сподіваюся, що цього не станеться.
Хто командуватиме НАТО без Америки
IAM: Що станеться з американськими військами, які зараз розміщені в Європі в межах НАТО?
Сміт: Тут є кілька аспектів. У Європі розміщено близько 100 тисяч американських військових, і частина з них входить до структур командування НАТО. Ймовірно, вони вийшли б із цих місій, але я не очікую, що Сполучені Штати одночасно виведуть усі 100 тисяч військових з Європи, хіба що президент захоче зробити щось надзвичайно різке. Я не уявляю сценарію, в якому США повністю виводять свої війська з Європи.
Є також ширше питання, а саме посада SACEUR, Верховного головнокомандувача об’єднаних сил НАТО в Європі. Це американський чотиризірковий генерал, який командує всіма силами НАТО. Від самого створення альянсу цю посаду завжди обіймав американець.
Якщо США вийдуть з альянсу, очевидно, вони більше не зможуть висувати свого кандидата на цю посаду. І тоді союзникам по НАТО, Канаді та європейським країнам доведеться домовлятися про те, хто командуватиме силами НАТО. Це надзвичайно складне питання через різні відносини між країнами Європи.
Можлива ситуація, коли Франція не захоче, щоб її війська підпорядковувалися німецькому командуванню. Німецькі війська можуть не захотіти підпорядковуватися британському командиру. Можна уявити позиції Греції і Туреччини, а також Польщі. Кожна країна має своє бачення щодо підпорядкування своїх військ іншій державі.
І саме те, що всі погоджувалися підпорядковуватися американському командуванню, фактично було тим «клеєм», який тримав НАТО разом.
Мене турбує, що якщо США відійдуть, а союзники почнуть сперечатися, хто має очолити командування, то, хоча вони, без сумніву, знайдуть якесь рішення, за умови збереження альянсу, цей процес буде дуже політичним і дуже складним.
З огляду на історичний досвід Європи, визначити, хто має командувати силами НАТО, буде непросто. Американський командувач був у цьому сенсі найпростішим варіантом. І його більше не буде.
