Колишній радник з національної безпеки Сполучених Штатів Герберт Макмастер заявив, що нова стратегія національної безпеки адміністрації Трампа пропускає можливості протистояти тому, що він називає «віссю агресорів» на чолі з Росією та Китаєм.
«Документ був би кращим, якби більше підкреслював небезпеку, пов’язану з політикою цих реваншистських держав», — заявив Макмастер в інтерв’ю Independence Avenue Media. На погляд генерал-лейтенанта, опублікована 4-го грудня 2025 року стратегія недооцінює як масштаб, так і терміновість загрози.
«Пропущені можливості чіткіше пояснити характер суперництва Росії та Китаю, які співпрацюють, щоб “демонтувати чинні правила міжнародного порядку й замінити їх новими, вигідними авторитарному управлінню”», — підкреслив Макмастер.
Він, однак, заперечує побоювання в Європі щодо тону документа. На його погляд, трансатлантична довіра залишається міцною, незважаючи на політичну риторику.
«Європа робить більше. Вона нарешті визнає постійну небезпеку, передусім з боку Росії. Ми бачимо подвоєння оборонних бюджетів», — сказав він. Поширена у США думка про «дармоїдство» Європи вже не відповідає дійсності, вважає Макмастер.
У 2017 році Герберт Макмастер на посаді радника президента очолював розробку Стратегії національної безпеки США першої адміністрації Трампа. Він занепокоєний тим, що Кремль публічно похвалив американську стратегію 2025-го року — особливо враховуючи, що «Росія веде тіньову війну проти Сполучених Штатів через інформаційні атаки та кібератаки».
Нині старший науковий співробітник дослідницького центру імені Гувера при Стенфордському університеті, Макмастер закликає Сполучені Штати та їхніх союзників посилити тиск на президента РФ Володимира Путіна та зміцнити підтримку України.
«Уловка Путіна — створювати враження, що він сильний», — пояснює експерт. «Вершник із голим торсом — а насправді він у дуже слабкій економічній позиції».
Макмастер попереджає про наслідки, якщо США погодяться на російські умови припинення вогню, порушивши «червоні лінії» України та Європи.
«Мета Путіна — вбити клин між США та Європою й розвалити НАТО», — пояснив він.
Навіть якщо війна завершиться на російських умовах, «українці ніколи не припинять боротися. Зараз надзвичайно важливо посилювати стійкість українців, беручи на себе довгострокові зобов’язання», — переконаний генерал-лейтенант у відставці.
Дивіться розмову з Гербертом Макмастером англійською та читайте УКРАЇНСЬКОЮ, записану 8 грудня 2025 року та відредаговану задля стислості й зрозумілості.
Іа Меурмішвілі, головна редакторка IAM: Що ви думаєте про нову Стратегію національної безпеки США, оприлюднену минулого тижня?
Макмастер, колишній радник президента з національної безпеки США: Я думаю, що там є втрачені можливості чіткіше окреслити характер конкуренції з двома реваншистськими державами на євразійському континенті — Китаєм і Росією — і те, як вони залучають у свою орбіту інших членів того, що я називаю віссю агресорів. Документ був би кращим, якби більше наголошував на небезпеці, пов’язаній з їхнім порядком денним: зруйнувати чинні правила міжнародного порядку й нав’язати нові правила, вигідні їхнім авторитарним моделям управління. Хоча деякі елементи економічної конкуренції з Китаєм у документі присутні.
- Довгий час у США існувало відчуття, що Європа користується щедрістю американських платників податків
IAM: Як ви розцінюєте тон цього документа щодо Європи? Європейці дуже нервують, хоча глава дипломатії ЄС Кая Каллас сказала, що США залишаються найважливішим стратегічним партнером Європи.
McMaster: Думаю, трансатлантичні відносини з Європою будуть у порядку. Треба розуміти, що довгий час у США існувало відчуття, що Європа користується щедрістю американських платників податків: Європа мала 19% світової економіки й 50% світових соціальних видатків, але не інвестувала в оборону. Тому багато американців запитували: «Чому ми оплачуємо їхню оборону, фактично субсидуючи їхні соціальні програми?»
І вони мали рацію, але тепер Європа робить більше. Вона нарешті визнає постійну небезпеку, передусім від Росії. Ми бачимо подвоєння оборонних бюджетів, рішення витрачати 5% ВВП на оборону — 3,5% на військові спроможності й ще 1,5% на інфраструктуру, пов’язану з обороною. Тому адміністрація Трампа вже виграла цей аргумент. Але досі, можливо, аби привабити свою виборчу базу, продовжують говорити: «Європо, вам краще підсилитися», хоча Європа це вже робить.
IAM: Кремль зрадів новій стратегії національної безпеки США і навіть офіційно її похвалив. Чи пригадуєте ви подібні випадки в минулому?
McMaster: Ні, особливо зараз, коли Росія веде тіньову війну проти США різними методами боротьби за свідомість та за допомогою кібератак — і точно проти Європи. Безперечно, ми повинні зосереджуватися на безперервному наступі росіян на український народ. Але також необхідно визнати, що Росія підриває підводні кабелі, підпалює склади, намагається закладати бомби на літаки DHL, підриває залізничні колії в Польщі, координує атаки дронами проти Данії, країн Балтії та Польщі.
[Примітка редактора: Хоча європейські органи влади підозрювали російську причетність до інцидентів із підводними кабелями в Балтійському морі, IAM не змогло незалежно підтвердити ці твердження. Росія заперечує звинувачення.]
Треба дати Путіну зрозуміти, що йому це не зійде з рук. І давно настав час посилити ті проблеми, які він сам собі створив. Я переконаний, що уловка Путіна — створювати враження, що він сильний. Він такий вершник з голим торсом, хоча насправді він у дуже слабкій економічній позиції. Три тижні блискавичної кампанії, яку він почав у лютому 2022 року, перетворилися на чотирирічну війну, він зазнав понад мільйон втрат.
Економіка — у жалюгідному стані, тоді як він сидить на купі готівки, яку не може конвертувати. Його економіка в стагнації. І, звісно, маємо ефект від ударів України по нафтопереробній інфраструктурі всередині Росії. Тепер він вдається фактично до рабської праці, наприклад на деяких із заводів із виробництва дронів.
Тож, на мою думку, настав час — давно настав — посилити тиск на Путіна. Я хотів би, щоб Європейський Союз використав заморожені російські активи для підтримки України. … І я вважаю, що вже час суттєво посилити надання Україні окремих оборонних спроможностей, паралельно збільшуючи економічний тиск на Путіна.
IAM: Наскільки важлива нова стратегія національної безпеки для можливості адміністрації розробляти та втілювати політику? Наскільки серйозний цей документ?
Макмастер: Так мало б бути. Але це залежить від процесу її створення, наприклад, наскільки до нього був залучений президент.
У 2017 році Трамп особисто глибоко залучався до створення документа. Він детально переглядав кожну частину. Документ може бути важливим, бо його читають не лише американці — за кордоном його вивчають дуже уважно. Він може або зміцнювати союзників, або підривати довіру.
У 2017 році, коли ми опублікували стратегію національної безпеки для першого терміну [президента США Дональда] Трампа, він був дуже залучений. Я зустрічався з ним багато разів, ми проходили кожен розділ документа. Він був захоплений цим документом. Часто він казав: «Мені потрібно більше такого тексту. Це чудово». І він повертався до автора своїх промов і казав: «Додай більше цього в мої промови» — і так далі.
Ми працювали з ним протягом першого року його президентства, і багато тих ідей увійшли до промов, які він виголошував. Одна з них, яку я вважаю важливою, — це промова, яку він виголосив у Варшаві. … Стратегія може бути важливим документом, якщо насамперед відображає мислення президента.
По-друге, цей документ має справді ключові аудиторії. Одна з них — американський народ, щоб люди розуміли, що насправді робить адміністрація, формуючи зовнішню політику та стратегію національної безпеки, спрямовані на захист інтересів американців в умовах нинішнього геостратегічного середовища. У цьому сенсі документ має й освітню функцію.
Але найважливіша аудиторія, як добре знає ваша аудиторія, — це ті, хто за кордоном, так? Адже американці звертають на такі документи не надто багато уваги, тоді як за межами США їх читають дуже ретельно. І такий документ може або надіслати позитивний сигнал, що просуне ваші інтереси, або ж породити сумніви щодо рішучості та надійності Сполучених Штатів.
І, на жаль, я вважаю, що це суміш обох, так? Це не ізоляціоністський документ. У ньому є певні аспекти, які, на мою думку, є важливими й обнадійливими — особливо щодо підвищення стійкості ланцюгів постачання та пожвавлення нашої промислової бази, щоб Китай не мав важелів примусового впливу на наші економіки.
Але є й інші аспекти, які розчаровують… зокрема те, що документ не засуджує Росію за її зухвалу агресію, не зосереджується на відновленні стримування Росії та протидії різним формам російської ворожнечі, а також не визнає достатньо чітко загрозу безпеці, яку становить Китай. Є певні вдалі формулювання, наприклад, щодо доступу до першого ланцюга островів у Тихому океані.
[Примітка редактора: Перший острівний ланцюг — це геостратегічний термін, який описує лінію островів, що утворює природний бар’єр між Китаєм і відкритим Тихим океаном і має ключове значення для військової стратегії США, Японії та союзників.]
Але, на мою думку, документ міг би бути набагато сильнішим сигналом міжнародній спільноті.
- Мета Путіна — вбити клин між Сполученими Штатами та Європою і розколоти НАТО
IAM: Сьогодні [8 грудня] союзники України, так звана коаліція охочих, зустрінуться в Лондоні з президентом України Володимиром Зеленським. Як ви бачите подальший перебіг війни? Чи, на вашу думку, президент Трамп і надалі братиме участь?
Макмастер: На цьому етапі надзвичайно важливо не дати Росії того, чого вона хоче. А Росія хоче, щоб Сполучені Штати погодилися на умови припинення вогню, які є неприйнятними для українців і європейців. Адже… мета Путіна — вбити клин між Сполученими Штатами та Європою і розколоти НАТО. І він вважає, що це чудовий спосіб це зробити. Тому, на мою думку, важливо донести до президента Трампа та його оточення, що така угода є неприйнятною, зважаючи на характер російської агресії та на те, що Путін не зупиниться, доки його справді не зупинять.
Ідея юридично визнати російською територію, яку вона контролює, має бути червоною лінією — так само як і вимога залишити деякі ключові оборонні позиції, які Росія так і не змогла взяти силою. Ці червоні лінії, на мій погляд, є важливими для українців та європейців. Я вірю, що президента Трампа можна переконати, що ці умови мають бути змінені. І я думаю, що підхід президента Зеленського — правильний: “Так, я теж хочу припинення вогню”. І це хороша відправна точка.
А потім треба повернутися з пропозицією, тому що Росія насправді не хоче миру, правда ж? Росія хоче мати можливість продовжувати війну іншими засобами і зрештою або поглинути всю Україну, або залишити її у вигляді урізаної, підпорядкованої Москві держави. Звісно, українці ніколи не припинять боротися. Якби війна завершилась на таких умовах, вона б насправді не завершилася. На цьому етапі важливо зміцнювати українську волю (боротися) за допомогою тривалих зобов’язань. Європа це робить. Я думаю, ми побачимо це і за результатами сьогоднішньої зустрічі, адже мене турбує те, що війна — це змагання волі.
Путінська маніпуляція полягає в тому, щоб видавати себе сильним і створювати враження, що його перемога в Україні неминуча. Але українці знають, що це далеко не так. Тому, я вважаю, настав час посилити українську стійкість, особливо після корупційного скандалу та інших ударів по суспільних настроях, які українці переживають на тлі безперервного масованого наступу на цивільних, цивільну інфраструктуру та енергетику.
IAM: Чи змогла б Україна продовжувати боротьбу, якби Сполучені Штати припинили передавати розвіддані та продавати зброю європейським союзникам для подальшої передачі Україні?
Макмастер: Так, змогла б. І Європа може закрити багато прогалин. Я не думаю, що це станеться, тому що цілком очевидно: переважна більшість американців підтримує Україну і хоче продовжувати підтримку. Також, як ми бачимо, Конґрес проявляє більше твердості й, думаю, дасть президенту Трампу чітко зрозуміти, що вони відображають волю американського народу та виступають за збереження підтримки України і не готові погоджуватися на угоду, яка буде вигідна Росії понад те, чого вона й так уже досягла у цій жахливій війні проти українського народy.
Читайте та дивіться також: Глухий кут, розділені союзники: погляд американського експерта на мирні переговори
