Останні два роки ім’я 35-річного грузина фігурує на російському сайті Трибунал, де іноземних бійців і прихильників України публічно називають ворогами держави.
«Після того, як росіянам не вдалося взяти Київ за три дні, вони почали полювати на патріотів», зі сміхом каже Міро Ванадзе. «І, схоже, я потрапив до цього списку».
Росіяни називають його найманцем. Але сам він каже, що відповів на поклик обов’язку, який глибоко вкорінений в історії самої Грузії.
Ванадзе, один із тисяч грузинів, які приїхали воювати за Україну. Це почалося ще у 2014 році, після анексії Росією Криму та вторгнення на Донбас, коли грузинські добровольці сформували власний батальйон.
На піку повномасштабної війни Грузинський легіон був одним із найбільших іноземних бойових підрозділів в Україні, налічуючи до 2500 добровольців.
Коли російські війська наблизилися до Києва у 2022 році, Ванадзе приєднався до добровольчого батальйону «Карпатська Січ» під командуванням українського командира Олега Куцина.
«Це було дуже емоційно, бо кілька десятків років тому він воював за Грузію в Абхазії. Через тридцять років ми вже разом воювали проти Росії».
Після оборони столиці Ванадзе воював на Харківщині та Донбасі. А в травні 2024 року вибух роздробив кістку його правої ноги, а уламки тяжко поранили праву руку.
Відновлення триває вже понад рік, ускладнене інфекцією та низкою операцій.
«Кожні кілька місяців потрібне нове втручання», каже його фізичний терапевт Володимир Ярмушук. Лікарі планують ще одну операцію, щоб вирівняти ногу та почати відновлення її повної функціональності.
«Я ні про що не шкодую», каже Ванадзе. «Якби можна було повернути час назад, я зробив би все так само. Українці борються за свободу, і я зробив свій невеликий внесок від імені Грузії».
Усе життя Ванадзе було пов’язане зі спортом. Він виступав за збірну Грузії з бодибілдингу, у 2018 році приїхав до України на навчання, а згодом залишився будувати кар’єру у змішаних єдиноборствах, ставши дворазовим чемпіоном місцевої ліги.
«Я хотів поїхати до США й битися в UFC. Ця мрія досі зі мною. Але потім почалася війна, і все змінилося».
Тепер він створює можливості для інших. Після поранення Ванадзе почав організовувати змагання з адаптивних бойових видів спорту для поранених українських ветеранів, а торік заснував в Україні Міжнародну асамблею грузинського народу, щоб зміцнювати зв’язки між двома країнами.
Для нього це продовження значно давнішої боротьби.
«Мої предки воюють проти Росії вже майже 200 років. Ми знаємо ціну свободи. Ми її платили — і будемо платити далі».
Поки Росія виснажується в Україні, Південний Кавказ виходить з її орбіти
