У час коли імміграція залишається однією з центральних тем політичних дебатів у США, критики часто зображають іммігрантів як навантаження для платників податків і державних служб. Дослідження ISE Group пропонує інший, заснований на даних, погляд: бізнеси, започатковані людьми українського походження, щороку приносять десятки мільярдів доларів в економіку США.
Дослідження, оприлюднене минулого року, стало першою системною спробою оцінити масштаб українсько американського бізнесу на національному рівні. За консервативною оцінкою авторів, близько 45 тисяч компаній, заснованих українцями, генерують 60 мільярдів доларів річної виручки, забезпечують 300 тисяч робочих місць і сплачують близько 8 мільярдів доларів податків щороку.
ISE Group це аналітичний центр і стартап акселератор з офісами у Вашингтоні, Варшаві та Києві. У дослідженні аналізували чотири ключові показники: зайнятість, податкові надходження, виручку та фонд оплати праці.
«60 мільярдів доларів виручки це приблизно рівень ВВП штату Північна Дакота. Ми зробили це порівняння свідомо», каже Олександр Романішин, член ради директорів ISE Group і керівник дослідження.
«Коли ти кажеш американським колегам, що є 45 тисяч українських компаній, це не завжди добре сприймається. Але коли говориш, що це рівень цілого штату, це одразу привертає увагу».
Від діаспорного наративу до економічної реальності
Результати дослідження презентували у Вашингтоні в жовтні під час Ukraine Action Summit, кількаденного адвокаційного заходу, присвяченого підтримці України, який організували американці українського походження разом із партнерами.
«Головний меседж у тому, що українці в Сполучених Штатах не живуть на державній допомозі», каже Романішин. «Вони створюють робочі місця, платять податки й інвестують в економіку штатів».
Протягом років українців у США найчастіше сприймали через гуманітарну або культурну призму. Це дослідження змінює фокус і вписує українсько американських підприємців безпосередньо в економічну систему країни.
Хто вважається «українсько американським бізнесом»?
Одним із головних викликів для дослідників стала відсутність офіційних даних. Американські бізнес реєстри не фіксують етнічне походження засновників, а в державній статистиці немає категорії «засновано українцями».
Щоб вирішити цю проблему, ISE Group запровадила робочий термін «українсько американський бізнес». До нього відносять компанії, засновані або співзасновані людьми, які ідентифікують себе як українці, незалежно від того, чи є вони громадянами України, США або представниками української діаспори у другому чи третьому поколінні.
«Ми для себе визначили таке поняття, україно американський бізнес», пояснює Романішин. «Не має значення, яке в тебе громадянство. Важливіше, чи ти вважаєш себе українцем».
Якщо людина народилася в Україні, але не ідентифікує себе з Україною, наприклад, емігрувала з Росії або перебуває виключно в неукраїнському контексті, такий бізнес до дослідження не включали.
«Були випадки, коли людина, наприклад, народилася в Одесі, але має російський паспорт і відповідний бекграунд», додає він. «Ми не включали таких учасників».
Українська експертиза на захисті урядових систем США
Серед компаній, включених до дослідження, Green Threads, компанія комп’ютерних технологій та кібербезпеки, співзасновником якої у 2014 році став Марат Скляров. Марат емігрував з Одеси до США у 1995 році й згодом отримав американське громадянство.
Green Threads починала з одного працівника й за десять років виросла до 25 штатних співробітників і 10 підрядників, а річна виручка зросла з 50 тисяч до 10 мільйонів доларів. Серед клієнтів ключові федеральні відомства США: Пентагон, Міністерство торгівлі та Міністерство у справах ветеранів.
Компанія допомагає державним установам захищати цифрові системи, керувати доступом до чутливих даних, автоматизувати робочі процеси та впроваджувати рішення на основі штучного інтелекту.
«Моя роль шукати нові підходи й нові технології, які можуть допомогти нашим клієнтам автоматизувати бізнес процеси, підвищити ефективність і робити все це безпечно», каже Скляров.
Українська освіта й інженерне мислення
53-ох річний Скляров зазначає, що культура його компанії сформована інженерним підходом, який він пов’язує з українською освітою та професійною підготовкою.
«Ми бачимо багато людей, які можуть дуже красиво говорити про технології, але коли доходить до впровадження, вони зникають», каже він.
«Українці дуже уважні до витрат. Я цьому навчився у батьків. Вони казали: ти можеш витратити всі гроші світу й не отримати того, чого хочеш, або можеш витратити небагато й отримати саме те, що тобі потрібно. Я думаю, що це найбільша перевага як інженера, яку я отримав, навчаючись в Україні».
Як перевіряли цифри
Щоб забезпечити точність і не завищувати оцінки, ISE Group поєднала прямий збір даних із аналітичними розрахунками та перевіркою через відкриті джерела. Команда зібрала інформацію від 2 270 компаній за допомогою опитувань, інтерв’ю та співпраці з діаспорними мережами, кредитними спілками й бізнес-асоціаціями, сформувавши конфіденційну базу даних.
Загальну кількість українсько-американських бізнесів у США оцінили на основі чисельності українців та відомих показників підприємництва серед іммігрантських спільнот, отримавши консервативну цифру — близько 45 тисяч компаній. Ключові економічні показники, зокрема виручку та зайнятість, розрахували шляхом галузевої екстраполяції, а результати додатково звірили з відкритими джерелами.
«Це припущення, засноване на реальних відповідях, які ми маємо. Ми свідомо не хотіли завищувати цифри», — пояснює Романішин.
Посол української кухні з відзнакою Мішлен
Понад 80 відсотків українсько американських бізнесів у США — це малі компанії до 10 працівників, але саме вони створюють відчутний економічний ефект. Ще один учасник дослідження, власник такого типу бізнесу, Джонні Кларк, представник третього покоління української еміграції до США. І перший власник ресторану української кухні, відзначений найпрестижнішим галузевим визнанням — Гідом Мішлен.
«Я хочу бути послом української кухні у Сполучених Штатах. Моя головна мета полягає в тому, щоб познайомити з українською їжею американців», каже Джонні.
Відкрити український ресторан у Чикаго 45-ти річний Джонні остаточно вирішив після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, хоча сама ідея визрівала роками.
«Коли почалася війна, я відчув, що настав час реалізувати цю мету. Це стало ніби променем надії у темряві. Мені здавалося важливим поширювати українську культуру та ідентичність, я сподівався зробити свій внесок».
Родинна історія, що не перервалась
Свій заклад «Анеля» Джонні назвав на честь бабусі. Вона народилася у Харкові, пережила Голодомор, нацистську окупацію, її вивезли на примусові роботи в Німеччину. Після завершення Другої світової війни жінка переїхала до США, до Цинцинаті, штат Огайо.
Зараз у його ресторані 11 працівників, з них семеро українські іммігранти. Це свідоме рішення створити простір, у якому українці могли б адаптуватися без стресу. Для Джонні це спосіб продовжити історію своєї бабусі, яка також приїхала у незнайому країну через війну.
«Я не розмовляю українською мовою. Але попри це я вирішив наймати українців, бо це дуже нагадувало мені історію моєї бабусі й те, наскільки складно їй було пристосуватися до американського суспільства. Я хотів створити місце, куди українці могли б приходити й почуватися бажаними, не відчувати загрози, зокрема страху втратити роботу через те, що вони не володіють англійською».
Сектори економіки й географія українського бізнесу
Серед безпосередніх учасників опитування найбільша частка українського бізнесу припадає на IT сферу — 987 компаній або 43,5 відсотка. Далі йдуть консалтинг, менеджмент і HR — 254 компанії, 11,2 відсотка, медична сфера — 181 компанія, 8 відсотків, промислове та харчове виробництво — 133 компанії, 5,9 відсотка, логістика й автотранспортні перевезення — 101 компанія, 4,4 відсотка.
Деякі результати стали несподіваними. Зокрема, така висока присутність українців у медицині не очікувалася, що, на думку дослідників, продемонструвало досі нерозкритий потенціал.
Географічно найбільше українських бізнесів зосереджено в Каліфорнії, Нью Йорку та Іллінойсі. Також часто згадуються Нью Джерсі, Техас, Флорида та Массачусетс. Окрема історія — штат Делавер, де багато компаній реєструються через зручну юрисдикцію, хоча фізично можуть працювати в інших штатах.
Нова хвиля українського бізнесу в США після 2022 року
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну породило нову категорію підприємців, яку дослідники назвали «вимушеними підприємцями» — людьми, які не планували відкривати бізнес, але зробили це, щоб вижити й інтегруватися в новій країні.
Деякі вже існуючі українські компанії також переїхали до США. Один із прикладів — DroneUA, заснована Валерієм Яковенком, одним із піонерів використання агродронів в Україні.
Після переїзду у 2023 році Яковенко створив інженерно-виробничу базу в штаті Пенсильванія, постачаючи обладнання фермерам від Північної Кароліни до Огайо й Мену. У США 41-річний український підприємець працевлаштував 12 людей, тоді як в Україні на його компанію працює понад 160 осіб.
Йдеться не лише про дрони», каже Яковенко. «Йдеться про формування культури інновацій: нові сервісні команди, нові робочі місця, повернення молоді в сільські території. Це такий самий стрибок уперед, як перехід від кнопкових телефонів до смартфонів».
Чому це дослідження важливо для американської політики
Олександр Романішин прямо говорить: послання звіту — в економічній видимості. Українці в США створюють робочі місця, платять податки та інвестують у місцеву економіку.
Ідея дослідження виникла після розмови у Державному департаменті США у лютому 2025 року.
«Мені сказали: “Олександре, не ображайся, ви українці — класні, у вас гарні пісні та культура, але ми вас не бачимо”. Кажу: “Що значить не бачите?” Він відповідає: “Ми не можемо українців порахувати економічно: скільки ви тут податків сплачуєте, скільки ви робочих місць створюєте?” І я такий: виклик прийнято, зустрінемося через пів року. Так почали роботу».
Кількісна оцінка економічного впливу дає політикам конкретні дані для дискусій про імміграцію, інвестиції та післявоєнну відбудову.
«Якщо українсько американські бізнеси сплачують 8 мільярдів доларів податків щороку, то за десятиліття це десятки мільярдів внеску в американську систему», каже Романішин.
Як аналітика перетворюється на практичні рішення
Наступний крок — детальне опрацювання окремих штатів. Представники місцевого бізнесу та громад у понад десяти штатах уже висловили зацікавленість отримати більш ґрунтовні документи про свій регіон.
«Ми даємо містам, інвесторам і торгово промисловим палатам інструменти, щоб вони бачили, хто ці бізнеси, де вони працюють і яка підтримка справді має значення», каже Олена Малицька, генеральна директорка ISE Group. «Це перехід від абстрактної розмови до конкретних рішень».
Єва Сігаєв, президентка спілки торгівлі та індустрії українських американців, говорить, що підприємці давно знали про свій вплив, але не мали інструменту, щоб його довести.
«Роками ми знали, що українські професіонали й бізнес власники відіграють важливу роль в економічному житті США», каже вона.
«Тепер у нас нарешті є тверді дані. Вони можуть формувати політику, спрямовувати партнерства і залучати нові інвестиції».
