Литва готує маршрути евакуації. Польща планує дії на випадок можливого напливу біженців із країн Балтії. Німеччина готує свої лікарні та систему охорони здоров’я до можливого збройного конфлікту. А Франція вживає заходів для захисту критичної інфраструктури.
Європа напружена. І вона готується до найгіршого.
Цього року російські гібридні атаки, диверсійні кампанії та змови з метою вбивств у Європі поступово посилювалися. За перші вісім місяців 2026 року в Європі було офіційно зафіксовано 100 атак, відповідальність за які поклали на Росію.
Анонімний високопоставлений представник НАТО заявив Politico, що насправді їхня кількість «легко перевищує 200». І це без урахування кібератак, яких, за його словами, лише проти штаб квартири НАТО нараховуються тисячі. «Кількість зростає, серйозність зростає», а «готовність Росії йти на ризик зростає», сказав чиновник.
У Європі, особливо на східному фланзі НАТО, формується консенсус: автократичний режим Володимира Путіна готує якусь ескалацію. Це може бути операція під чужим прапором із метою посіяти страх, розбрат і розкол. Це може бути атака дронами, яку можна буде заперечувати. Або обмежене вторгнення на схід Естонії, щоб перевірити рішучість Альянсу.
17 вересня прем’єр міністр Польщі Дональд Туск заявив у парламенті, що розвіддані про те, що Росія готує щось масштабне, є «дуже узгодженими і, на жаль, переконливими».
І Туск не єдиний, хто б’є на сполох.
Міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс заявив, що розвіддані Вільнюса збігаються з польськими. Прем’єр міністр Нідерландів Роб Єттен 18 вересня заявив, що Європі потрібно «дуже серйозно» поставитися до попередження Туска. Президент Франції Еммануель Макрон, який назвав попередження Туска «обґрунтованими та добре документованими», скликав у Парижі екстрену зустріч за участю лідерів політичних партій та кандидатів на президентських виборах 2027 року і доручив посадовцям захистити критичну інфраструктуру від гібридних атак. А президент Фінляндії Александр Стубб попередив свою країну, яка має 1340 кілометрів спільного кордону з Росією, що варто «психологічно підготуватися до того, що щось може статися».
Усе це відбувається після гучного візиту до Москви в серпні директора ЦРУ Джона Реткліффа, який, за повідомленнями, попередив Росію не нападати на країни НАТО. Візит Реткліффа відбувся після того, як американські розвідслужби дійшли висновку, що Москва може спробувати перевірити рішучість НАТО, здійснивши протягом найближчих кількох років обмежений напад на одну з країн Альянсу, найімовірніше на одну з країн Балтії.
А ще в травні директор британського Центру урядового зв’язку GCHQ Енн Кіст Батлер попередила, що Путін готовий посилити свою кампанію диверсій і замахів у Європі. Серед головних цілей вона назвала критичну інфраструктуру та ланцюги постачання.
Попередження про те, що Росія готується здійснити якусь операцію в Європі, цього року лунають так часто, що ризикують нагадувати історію про хлопчика, який кричав: «Вовк!». А раптом усе це лише складна психологічна операція, організована Кремлем?
Можливо. Я і сам замислювався над цим у цій колонці. Але є й дуже вагомі причини вважати, що загроза реальна.
Найважливіша з них полягає в тому, що Путін може бачити унікальне вікно можливостей для досягнення своєї давньої мети, а саме розколу НАТО та Європейського Союзу, і прагнути скористатися ним, поки воно не закрилося.
Нинішня позиція президента Дональда Трампа щодо НАТО коливається від байдужої, у кращому разі, до ворожої, у гіршому. В Європі перебуває близько 80 тисяч американських військовослужбовців, і Пентагон розглядає можливість виведення від 25 до 40 тисяч із них. Трамп неодноразово дорікав європейським союзникам за те, що вони недостатньо беруть на себе тягар оборони Альянсу, і припускав, що в разі кризи Сполучених Штатів може не бути поруч, щоб їх захистити.
За таких умов обмежене російське вторгнення в одну з країн Балтії може створити сценарій, покликаний перевірити дію статті 5 про колективну оборону НАТО. Нещодавно такий сценарій розглянув Інститут вивчення війни у своєму дослідженні гіпотетичного обмеженого російського збройного втручання на сході Естонії, під час якого російські проксі сили захоплюють Нарвський музей і міську ратушу.
«Кілька країн НАТО, ймовірно, дуже неохоче погодяться застосувати статтю 5 через обмежене вторгнення, побоюючись наслідків і того, що це виглядатиме як початок повномасштабної війни Альянсу з Росією. Російські операції когнітивного впливу вже грають на цих страхах і посиляться до та під час російської атаки», пишуть автори сценарію Фредерік В. Каган, Мейсон Кларк і Джордж Баррос.
Друга причина серйозно ставитися до цієї загрози полягає в тому, що українські Збройні сили зараз демонструють на фронті кращі результати, ніж будь коли з 2023 року, за словами військового аналітика Майкла Кофмана. Дані ISW свідчать, що у 2026 році російські війська захопили лише 147 квадратних кілометрів території та 40 населених пунктів, тоді як Україна звільнила майже 1000 квадратних кілометрів території та 60 населених пунктів.
Значною мірою це результат української винахідливості та інновацій, особливо у сфері дронової війни. Але певну роль відіграє і європейська підтримка, яка прийшла на зміну частині оборонної допомоги Вашингтона, що скоротилася. За таких умов Москва може бути зацікавлена в атаках на європейські виробничі та логістичні центри, які допомагають Україні оборонятися.
І нарешті, остання причина серйозно ставитися до всього цього полягає в тому, що Росія вже атакує Європу.
Російський дрон із вибухівкою влучив у житловий будинок у Румунії. Винищувачі НАТО збили кілька російських дронів, які порушили повітряний простір Польщі, а на польській залізниці було закладено вибухівку. Над Швецією було придушено роботу авіаційних систем. А в Норвегії було здійснено хакерську атаку на дамбу. І це лише невелика частина таких випадків.
А якщо врахувати, що Росія, за повідомленнями, будує мережу щонайменше з десяти військових баз уздовж кордонів з Україною та Білоруссю, оснащених щонайменше 59 пусковими рейками для масованих атак дронами, які можуть бути спрямовані як проти України, так і проти європейських столиць, мимоволі починаєш замислюватися, як саме може виглядати російська ескалація в Європі.
Але нам усім варто пам’ятати: у казці про хлопчика, який кричав «Вовк!», вовк зрештою таки приходить до отари.
[Браян Вітмор є старшим позаштатним науковим співробітником Євразійського центру Атлантичної ради, доцентом практики в Університеті Техасу в Арлінгтоні та ведучим подкасту The Power Vertical. Браян Вітмор є автором Independence Avenue Media. Погляди, висловлені в цьому матеріалі, належать автору і не обов’язково відображають позицію Independence Avenue Media.]
