Палата представників США підтримала законопроєкт про нові санкції проти Росії та Ірану — 262 голосами проти 159. Йдеться про один із наймасштабніших нових кроків Конгресу для посилення економічного тиску на Росію від початку повномасштабного вторгнення. Тепер документ переходить до президента Дональда Трампа.
Але шлях законопроєкту був непростим. Документ, офіційно названий Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act, понад рік просував покійний сенатор-республіканець Ліндсі Грем. Від самого початку він мав широку двопартійну підтримку в Конгресі, однак Білий дім не давав йому зеленого світла. Зрештою, після місяців переговорів і змін до документа, Сенат підтримав законопроєкт переважною двопартійною більшістю — 86 голосами проти 11. У Палаті представників, однак, дискусія виявилася значно гострішою.
Гроші та зброя чи економічний тиск?
Республіканці та демократи годинами сперечалися про те, чи справді цей законопроєкт допоможе Україні, чи він просто надасть президенту Трампу більше повноважень?
Республіканці наполягали: Конгрес може зробити продовження війни дорожчим для Москви, навіть не виділяючи Україні нових коштів.
«Путін вважає, що може безкінечно фінансувати цю війну. Нам потрібно змінити його розрахунок і економічно виснажити його режим», — заявив конгресмен-республіканець Майкл Маккол.
Законопроєкт дозволяє президенту запроваджувати санкції проти російських чиновників, банків та танкерів так званого «тіньового флоту», які забезпечують продаж російської нафти по всьому світу, попри чинні цінові обмеження.
Однак центральним елементом документа є торговельна політика: він надає Трампу повноваження запроваджувати мита до 100% проти п’яти найбільших імпортерів російської нафти або природного газу — у переліку лідирують Китай та Індія.
Водночас передбачено виняток для країн, які отримують менше 15% своїх енергоресурсів із Росії та вживають суттєвих заходів для подальшого скорочення цієї частки.
Саме тарифні повноваження закону стали головною причиною суперечок у Палаті представників.
Демократи заявляли: законопроєкт не передбачає нової допомоги для України, водночас розширюючи тарифні повноваження президента.
Грегорі Мікс, провідний демократ у Комітеті Палати представників у закордонних справах, запитував: «Навіщо нам давати “людині тарифів”, як він сам себе називає, нові повноваження запроваджувати ще більш інфляційні тарифи без чітких запобіжників? І що натомість отримують українці? Ніякої безпекової допомоги, ніякої ППО, ніякої підтримки відновлення громад, зруйнованих війною».
Демократи також наголошували, що законопроєкт не зобов’язує президента запроваджувати жорсткіші санкції проти Росії, а передбачені широкі можливості для відмови від них можуть залишити значну частину рішень на розсуд Білого дому.
Частина демократів виступала за інший підхід — безпосередньо профінансувати потреби України.
«Підкріпіть свої слова справами. Якщо ви підтримуєте українців і хочете їх підтримати, давайте дамо їм гроші, щоб вони могли отримати те, що їм потрібно. А не просто говорити про це», — заявив Мікс.
Конгресмен-демократ із Вірджинії Дон Бейєр пішов далі, заявивши, що прихильники України згодом можуть пошкодувати про підтримку цього законопроєкту.
«Так, одразу після ухвалення вони зможуть сказати: “Ми підтримали Україну”, — заявив Бейєр. — Але коли Дональд Трамп запровадить нові тарифи проти наших союзників і відмовиться від санкцій проти Росії, пропагандистська перемога Путіна буде довготривалою, а завдана шкода на роки закріпиться в американській політиці».
«Не дозволяйте ідеальному стати ворогом хорошого»
Республіканці та частина демократів, які підтримали законопроєкт, відповідали: чекати на ідеальний документ означає втратити можливість посилити тиск на Росію вже зараз.
Республіканець Дон Бейкон сформулював це так: «Не дозволяйте ідеальному стати ворогом хорошого».
При цьому розкол не проходив чітко по партійній лінії. 58 демократів проголосували за законопроєкт, тоді як 152 — проти. Серед тих, хто його підтримав, був колишній лідер демократичної більшості в Палаті представників Стені Гоєр.
«Я не погоджуюся з президентом. Але я твердо переконаний, що настав час нам заявити Росії: ви не зможете продовжувати це без того, щоб ми не вжили проти вас відповідних заходів», — сказав Гоєр.
Якщо законопроєкт не ухвалити, попередив він, «у Кремлі будуть оплески, а в Києві — сльози».
Хто насправді підтримує Україну?
Дебати навколо законопроєкту швидко перетворилися на ширшу суперечку між демократами та республіканцями про те, хто насправді робить більше для України.
Демократи посилалися на скорочення американської допомоги Україні за нинішньої адміністрації, затримки з фінансуванням і ставлення Трампа до Володимира Зеленського.
Республіканці у відповідь заявляли, що демократи ставлять свою опозицію до Трампа вище за підтримку України.
Вони також наголошували: сам Зеленський та українські посадовці підтримують законопроєкт.
«Володимир Зеленський рішуче підтримує [цей законопроєкт] — настільки, що особисто прилетів сюди, щоб його підтримати. Володимир Путін — проти нього. Хіба це не має сказати нам усе, що потрібно знати? Невже тепер ми стверджуємо, що знаємо краще за президента Зеленського, що відповідає найкращим інтересам України?» — заявив республіканець Браян Фіцпатрік.
Що тепер?
Після ухвалення Палатою представників і раніше Сенатом, законопроєкт переходить до президента Трампа.
Для України це означає появу ще одного потенційного інструменту економічного тиску на Росію — і на країни, які продовжують купувати її енергоносії.
Але саме ухвалення закону ще не відповідає на головне питання: наскільки активно адміністрація Трампа використає нові повноваження і чи перетворяться вони на реальний додатковий тиск на Москву.
