НАТО посилює увагу до Південного Кавказу через війну Росії проти України. Альянс поглиблює партнерські відносини з Вірменією та Азербайджаном, водночас підтримуючи свою довготривалу співпрацю з Грузією. Мета цих зусиль — зміцнення стійкості перед військовим тиском, гібридними загрозами та дестабілізуючим впливом у геополітично чутливому регіоні.
В інтерв’ю для Independence Avenue Media директор НАТО з питань партнерств і глобальних справ Крістіан Месарош ділиться внутрішнім баченням того, як Альянс оцінює та реагує на безпекові виклики, пов’язані з діями Росії на Кавказі. Він розповідає про еволюцію партнерських форматів НАТО з Вірменією, Азербайджаном і Грузією, про уроки, винесені з дій Росії в Україні, а також про те, як Альянс співпрацює з партнерами для протидії дезінформації, втручанню та іншим нетрадиційним загрозам, водночас поважаючи національний суверенітет і право на власний вибір.
Це інтерв’ю було записане 3 лютого та відредаговане для стислості й зрозумілості. Читайте українською та дивіться англійською.
Безпека Південного Кавказу — пріоритет НАТО
Ія Меурмішвілі, головна редакторка IAM: Почнімо з нещодавніх візитів заступниці Генерального секретаря НАТО Радміли Шекерінської до Вірменії та Азербайджану. Які головні висновки ви могли б окреслити?
Крістіан Месарош, директор НАТО з питань партнерств і глобальних справ: Її візит до регіону це демонстрація важливості Південного Кавказу для НАТО та його союзників. На тлі геополітичної турбулентності й подій, зокрема російської агресії проти України, цей регіон та його безпека і стабільність надзвичайно важливі для всіх союзників. Її поїздка саме такий сигнал.
Вона відвідала обидві країни у грудні та січні. Головний висновок в тому, що наше партнерство, яке триває вже понад три десятиліття, є таким же важливим і таким же сильним, як і раніше. У межах цього партнерства ми ведемо політичний діалог і співпрацюємо.
Цього разу вона очолила саме діалог, консультації, зустрілася з керівництвом обох країн і донесла послання про важливість спілкування між собою та спільної роботи.
Важливість нашого партнерства, значення стабільності й безпеки Вірменії та Азербайджану для Альянсу і загальний сигнал партнерства саме це вона донесла під час візиту.
НАТО поглиблює партнерство на Кавказі
IAM: 2026 рік, виглядає важливим для регіону та партнерств, якщо говорити про нові рамки співпраці НАТО з Вірменією та Азербайджаном. Що саме вони передбачають?
Месарош: Що стосується рамок нашого партнерства, то, як я вже зазначав, воно існує уже досить давно. І Вірменія, і Азербайджан учасники програми «Партнерство заради миру», Євроатлантичного партнерства, і в цьому статусі вже зробили внесок у євроатлантичну безпеку. Тобто рамки партнерства вже сформовані.
Наразі ми працюємо над конкретним інструментом. Для кожного з наших партнерів ми маємо так звану індивідуально адаптовану програму партнерства. Це, по суті, документ, який поєднує стратегічні цілі й завдання, над якими НАТО та відповідний партнер хочуть працювати разом. Йдеться як про важливі, масштабні політичні цілі, так і про дуже практичні речі, які ми реалізуємо спільно, від навчань до мовних курсів тощо. Ми працюємо над цими документами разом з обома країнами і, сподіваємося, завершимо їх найближчим часом. У результаті кожен партнер матиме свій практичний індивідуальний документ.
Водночас ми вже робимо дуже багато разом. Ми щойно говорили про візит заступниці генерального секретаря до регіону. Минулого року група послів НАТО відвідала і Єреван, і Баку. Парламентська асамблея НАТО провела семінар у Вірменії та планує провести ще один в Азербайджані.
Крім того, ми активно співпрацюємо на практичному рівні. Обидві країни беруть участь у різних навчаннях, ми проводимо спільні тренінги та курси. Тобто вже зараз відбувається дуже багато. Я не хотів би створювати враження, що ми лише очікуємо на початок чогось нового. За останні десятиліття зроблено чимало, і з появою цих нових документів співпраця може лише зміцнюватися.
НАТО чекає від Грузії виконання курсу на євроінтеграцію
IAM: Мені здається, що в цій розмові бракує Грузії. Грузія вже майже два десятиліття є країною-кандидатом. То чому сьогодні Грузія відсутня в нашій розмові?
Месарош: Ви ще не запитували мене про Грузію… Безумовно, Грузія є третім важливим партнером для НАТО. І, як ви справедливо зазначили, вона одна з країн, які прагнуть членства в Альянсі. Це прагнення походить не від НАТО. Як і в усіх країнах, воно йде від народу Грузії. Ви знаєте, що там існує чітка підтримка євроатлантичної та європейської інтеграції. Більше того, це закріплено в Конституції Грузії.
Саме це наш керівний принцип. Грузія партнер. У нас є офіс зв’язку, який допомагає розвивати наші відносини та практичну співпрацю в Тбілісі. Також діє суттєвий пакет співпраці НАТО з Грузією, який існує вже понад десятиліття і в межах якого експерти НАТО надають конкретну підтримку Міністерству оборони та Збройним силам Грузії в різних сферах оборонних і військових реформ.
Тобто співпраця триває. Водночас ми очікуємо від Грузії та уряду Грузії виконання вимог народу Грузії, а також положень Конституції.
НАТО не «полює» на партнерів
IAM: Повернімося до Вірменії та Азербайджану. Відхід Вірменії від Росії та Організації Договору про колективну безпеку є серйозною геополітичною зміною для регіону. Як НАТО реагує на це? Чи отримує Вірменія додаткову допомогу в цьому процесі, зокрема в межах партнерства або через інші механізми підтримки НАТО?
Месарош: Дякую. Це дає мені можливість трохи пояснити, як працюють партнерства НАТО. Насправді ми називаємо їх такими, що формуються на запит партнера. Тобто саме партнер звертається до НАТО з бажанням вибудовувати партнерські відносини та отримувати підтримку, якщо в цьому є потреба.
Інакше кажучи, НАТО ніколи не займається пошуком партнерів чи членів, попри те, що можна почути з російської пропаганди та дезінформації. НАТО не розширюється штучно і не «полює» на членів або партнерів. Я сам родом з країни, яка приєдналася до Альянсу у 1999 році, з Угорщини. І можу сказати, що в 90-х роках НАТО не запрошувало Угорщину вступати. Навпаки, саме Угорщина наполегливо прагнула членства в НАТО.
Повертаючись до Вірменії, НАТО поважає вибір усіх країн і народів. Вірменія, будучи членом ОДКБ, водночас мала цілком повноцінне і добре розвинене партнерство з НАТО. Це ніколи не було перешкодою для розвитку співпраці. Тому зміни у зовнішній політиці Вірменії є вибором, який НАТО та союзники НАТО повністю поважають. Ми цього не оцінюємо і готові робити більше.
Якщо Вірменія цього захоче, а наразі саме так і відбувається, у межах нашого партнерства та індивідуально адаптованої програми партнерства ми можемо розглядати додаткові можливості для підтримки оборонних реформ, модернізації збройних сил, переходу до більш західної моделі війська замість застарілих радянських підходів. Ми з повагою ставимося до будь-якого вибору, який робить Вірменія. Це не те, чого ми вимагаємо, але ми відкриті до того, щоб робити більше і настільки, наскільки цього бажає партнер, за умови, що це також відповідає інтересам Альянсу.
Ризик для НАТО — лише невиконані обіцянки
IAM: Чи існують ризики, пов’язані зі швидкістю розвитку партнерства Вірменії з НАТО? Чи є ризик рухатися занадто швидко або, навпаки, надто повільно?
Месарош: Я, відверто кажучи, не бачу ризику для НАТО як такого, хіба що в разі, якщо ми не зможемо виконати обіцянки, які беремо на себе. Тому з нашого боку ми маємо переконатися, що якщо погоджуємося щось робити разом із партнером, особливо у сфері підтримки, наприклад розвитку оборонних спроможностей, то ми здатні забезпечити це ресурсами і виконати взяті зобов’язання. Але якщо ви маєте на увазі політичний ризик, то ні. Сила Альянсу полягає в тому, що всі рішення ухвалюються консенсусом. Якщо 32 союзники погоджуються посилити співпрацю з Вірменією, то це означає згоду всіх, і з нашого боку ризику немає.
Відносини Азербайджану з Росією не заважають партнерству з НАТО
IAM: Азербайджан підтримує добрі відносини з Росією на економічному рівні і певною мірою на політичному. Як НАТО з цим працює або чи працює взагалі?
Месарош: Я знову ж таки не вважаю, що нам потрібно якось «навігувати» відносини Азербайджану з Росією. Це ніколи не було перешкодою для нашого партнерства і залишається тим, що ми поважаємо та приймаємо.
Ми дуже тісно співпрацюємо з Азербайджаном у багатьох сферах, зокрема в енергетичній безпеці. Це надзвичайно важливий постачальник енергоносіїв для європейських країн, особливо в умовах відмови від російських джерел. Ми працюємо з Азербайджаном у різних напрямках — від наукової співпраці до навчань, освіти та тренінгів. І, звісно, ми не забуваємо про важливу підтримку, яку Азербайджан надав нашим операціям і місіям в Афганістані, будучи серед останніх [не членів НАТО], хто залишався в аеропорту Кабула у 2021 році. Мужність азербайджанських військових не забута.
НАТО готує партнерів до протидії російським атакам
IAM: Коли ми говоримо про цей регіон, то, звісно, маємо на увазі російський вплив чи то через політичні або економічні механізми, енергетичний експорт або гібридні операції. Як НАТО допомагає Вірменії, Азербайджану та Грузії протидіяти гібридним операціям, дезінформації тощо?
Месарош: Усі троє партнерів у цьому регіоні, так само як і союзники, мають досвід протидії російським гібридним операціям. Наш генеральний секретар не любить слово «гібридні», адже, на його думку, воно не повністю передає суть того, про що ми говоримо. Насправді йдеться про саботаж, убивства, навіть втручання у вибори. Тобто про надзвичайно серйозні речі. І коли ми називаємо це «гібридними» діями, це може звучати занадто м’яко або безпечно. Ні, це справді дуже серйозні дії з боку Росії, спрямовані на підрив демократичних процесів і втручання в ухвалення демократичних рішень. І, звісно, в багатьох випадках на спроби зупинити підтримку, яку ми надаємо Україні.
Думаю, ви бачили як у країнах-союзниках, так і в деяких країнах-партнерах, такі дії, навпаки, лише зміцнюють підтримку України і, сподіваємося, роблять наші демократії сильнішими. Саме тому ми зосереджуємося на посиленні стійкості. І це та сфера, де ми можемо працювати з партнерами, обмінюватися інформацією та досвідом протидії російським атакам.
Крім того, у Вірменії наближаються важливі вибори, і ми дуже уважно стежимо за розвитком подій та очікуємо російського втручання, як це, на жаль, уже стало звичною практикою під час демократичних процесів.
НАТО вчиться на досвіді України
IAM: Ви коротко згадали Україну. Чи є щось, чого НАТО навчилося в Україні у контексті російських операцій, і чи допомагає НАТО партнерам на Кавказі застосовувати ці уроки?
Месарош: Україна, на жаль, має надзвичайно багато уроків з поля бою, а також з протидії російському втручанню, з яких усі ми можемо вчитися. Є кілька напрямків, у яких ми працюємо з цими набутими уроками, намагаємося впроваджувати їх і враховувати також для союзників.
Ми створили спільний навчально освітній центр НАТО та України в Польщі, у Бидгощі, який збирає ці уроки та допомагає застосовувати їх на практиці. Крім того, існує Об’єднаний центр аналізу та засвоєння уроків у Португалії. Це командна структура НАТО, де також акумулюються отримані уроки. Безумовно, ми маємо зважати на гіркі уроки, які Україна здобуває внаслідок жорстокої війни Росії.
Один із важливих уроків, на мою думку, полягає в тому, що російська армія виявилася не такою спроможною, як ми всі раніше вважали. І це важливо пам’ятати.
Трамп змусив НАТО рахуватися з загрозами
IAM: Поговоримо коротко про Америку. П’ять відсотків [ВВП на оборону] це відповідь на загрози з боку Росії чи спосіб заохотити і залучити США до Альянсу?
Месарош: Гаазький саміт справді ухвалив історичне рішення щодо оборонних витрат. Ви згадали показник у п’ять відсотків, і йдеться про три з половиною відсотка на основні оборонні витрати та півтора відсотка на пов’язані з обороною витрати, наприклад, інфраструктуру, кіберзахист тощо. Це справді історичне рішення. І я вважаю, що президент Трамп і адміністрація Трампа заслуговують на визнання за те, що винесли це питання на порядок денний НАТО і наполягли на важливості справедливого розподілу тягаря, а також на тому, щоб усі ми більше інвестували в оборону. Адже це не просто цифра, взята зі стелі. Вона визначена реальними загрозами.
Повернуся до Стратегічної концепції 2022 року, яка окреслила дві ключові загрози для НАТО, передусім Росію як найбільш безпосередню загрозу, а також тероризм. Відповідно, ми маємо оборонні плани для протидії цим загрозам. Ці плани передбачають конкретні спроможності та вимоги до наших збройних сил, щоб стримувати ці загрози і захищатися від них.
Президент Трамп і його адміністрація дуже чітко і послідовно наголошували на важливості справедливого розподілу тягаря, зокрема, щоб європейські союзники та Канада брали на себе більшу частку відповідальності. І я думаю, що після Гаазького саміту ми вже бачимо ці зміни на практиці. Як я вже зазначав, ми перебуваємо на середині цього шляху, і під час саміту в Анкарі у липні ми оцінюватимемо, як союзники виконують зобов’язання, взяті на себе в Гаазі.
Отже, п’ять відсотків це конкретна цифра. Вона продиктована загрозами і нашою потребою відповідати на них. Саме це об’єднало Альянс. Як ви сказали, це рішення було ухвалене спільно усіма тридцятьма двома союзниками, і воно лише зміцнить Альянс.
США залишаються відданими НАТО — сумнівів немає
IAM: Що відбудеться в липні, якщо не всі члени НАТО робитимуть достатньо, щоб досягти показника у п’ять відсотків? Що тоді станеться? І чи залишаються побоювання, що США можуть дистанціюватися від НАТО?
Месарош: Насамперед ми не займаємося спекуляціями і налаштовані дуже оптимістично щодо того, що всі виконають взяті на себе зобов’язання, просто тому, що ми бачимо загрози, які стоять перед нами. Далі я скажу, що президент Трамп і адміністрація Трампа, держсекретар Марко Рубіо та інші неодноразово чітко заявляли про свою непохитну відданість НАТО та статті 5.
Достатньо подивитися на присутність американських військ у Європі та конкретні зобов’язання США щодо європейської безпеки. Це не привід для занепокоєння. З цільовим показником у п’ять відсотків НАТО лише стає сильнішим. Я дуже оптимістично налаштований, що всі союзники працюють у цьому напрямку.
IAM: Чи залишаєтеся ви оптимістичними щодо того, що двері НАТО залишатимуться відчиненими з огляду на загрози й виклики, з якими ми стикаємося?
Месарош: Ми завжди говорили, що політика відкритих дверей НАТО є історичним успіхом. Достатньо подивитися на регіон і на тих союзників, які приєдналися після 1999 року, а також на внесок, який вони роблять у цей Альянс.
Політика відкритих дверей не є чимось, що ми можемо змінити. Вона закріплена у Вашингтонському договорі, у статті 10. Тож питання не в тому, чи вона чинна. Далі все залежить від того, чи зможуть країни, які прагнуть вступу до Альянсу, провести необхідні реформи і коли союзники будуть готові ухвалювати рішення щодо розширення. Але двері залишаються відчиненими, і це історичний успіх. Тож це ще одна причина з оптимізмом дивитися в майбутнє.
